УДК 821.134.2.09Пронкевич О.В.КУЛЬТУРНИЙ ТУРИЗМ І «ВИНАЙДЕННЯ» ІСПАНІЇ

Мета публікації - розкрити роль культурного туризму у формуванні моделей національної ідентичності Іспанії протягом доби модерності, а також за часів постмодерністської епохи. Розглянувши явище «танатуризму» часів франкізму та історію жанру фламенко, автор робить теоретичні узагальнення відносно ролі туризму в націотворенні.

Ключові слова: національний міф, національний наратив, культурний туризм, націотворення.

Цель публикации - раскрыть роль культурного туризма в процессах формирования моделей национальной идентичности Испании на протяжении эпохи модер- ности, а также постмодернизма. Рассмотрев явление «<танатуризма» периода франкизма и историю фламенко, автор выходит на некоторые теоретические обобщения относительно роли туризма в строительстве наций.

Ключевые слова: национальный миф, национальный нарратив, культурный туризм, строительство нации.

The paper focuses on the part of cultural tourism in modeling national identity in Spain of the modern and postmodern epoch. After analyzing the phenomenon of «thanatoursim» during the Civil War in Spain and history of flamenco the author comes to conclusions concerning the involvement of tourism in «nation-building».

Key words: national myth, national narrative, cultural tourism, nation-building.Туризм, пов'язаний з відвідуванням відомих пам'яток культури, є одним із дієвих засобів конструювання національної ідентичності як всередині конкретної нації, так і зовні її. Прокладаючи туристичні маршрути, національні еліти витворюють канон культурних пам'яток, інституцій, інших об' єктів, за якими закріплюється статус святинь і які стають культурними брендами, що репрезентують націю. Саме це явище «культурного туризму» є вельми суперечливим у плані заанга- жованості у націотворчі проекти. Дана публікація пропонує деякі рефлексії з даної теми, спираючись на досвід Іспанії, країни з розвиненою туристичною індустрією і, водночас, з однією з найскладніших національних ситуацій.

Під «винайденням Іспанії» відомий американський іспаніст І. Фокс розуміє перемогу певного проекту іспанської національної ідентичності над іншими контрнараціями іспанської нації [1]. Вищезгаданий проект трактується не як есенціа- лістське примордіалістське явище, сформоване спонтанно чи природно, а постає спеціально організованою експансією знаків, впровадження якої у свідомість іспанців формує з останніх націю - «уявлену спільноту» (Б. Андерсон) [2] . В основу цієї експансії покладено глобальний метанаратив - національний (або, як кажуть деякі дослідники, етнонаціональний) міф (В. Шнірельман) [3; 4; 5], який охоплює символічний простір нації. І. Фокс вивчає формування національної ідентичності ХІХ - початку ХХ ст., і тому веде мову про «кастильський міф», тобто про переконання, що саме Кастилія відіграла провідну роль у створенні іспанської держави, культури, мови тощо. Тепер, за сучасної мультикультурної іспанської реальності, коли касте- ляноцентристське бачення Іспанії захитане, іспаністи С. Балфор та А. Кірога ведуть мову про «повторне винайдення» Іспанії (reinventing Spain), адже іспанській нації наново доводиться переформато- вувати національні міфи, що забезпечують її життєздатність [6].

«Винайдення» чи «повторне винайдення» Іспанії здійснюється культурними засобами: літературою, школою, засобами масової інформації тощо. Одним із таких засобів є культурний туризм. Під культурним туризмом слід розуміти вид виробництва послуг, який базується на продажі відповідним чином організованої культурної інформації, що споживається туристами. Туризм має виняткове значення для розвитку іспанської економіки, але він також чимало сприяє поширенню в самій Іспанії і в світі певних емблематичних означень (стереотипів) іспанської національної ідентичності, найважливіші з яких на зовнішньому ринку - корида і фламенко.

Дослідження ролі культурного туризму у формуванні іспанської національної ідентичності привертає стійку увагу культурологів, істориків, антропологів, літературознавців. Наведемо два приклади. Американський дослідник С. Холгін вивчає роль так званого «танатуризму», використаного франкізмом для конструювання образів іспанської національної ідентичності. «Танатуризм» - це відвідування бойовищ великих воєн, місць масової загибелі людей. Даний тип туризму починає розвиватися після битви при Ватерлоо і набуває популярності між двома світовими війнами, коли десятки тисяч людей прагнуть поглянути на місця масових вбивств під Седаном, Верденом, в інших місцях подібного типу. Сутність франкістського проекту полягала у запрошенні західноєвропейських і американських туристів відвідати місця битв націоналів з республіканцями під час Громадянської війни. Найбільш шокуючою у франкістському танатуризмі є та обставина, що початок турів припадає на 1938 рік, тобто коли сама Громадянська війна була в розпалі. Ці екскурсії, безумовно, допомагали покращити матеріальне становище нового франкістського режиму, але водночас «вони сприяли сакралізації як самих місць битв, так і солдат-націоналів, які завоювали землю. Вони відіграли провідну роль у створенні наративів, які франкістський режим поширює до 1975 року, до кінця свого існування, і які надають популярності франкістському баченню іспанської національної ідентичності, намагаючись перехопити ініціативу з рук її творців за часів Другої республіки. Під час турів націонали зображували Громадянську війну або як новий хрестовий похід або як нову Реконкісту, підкреслюючи героїзм націоналів і принижуючи гідність республіканської армії» [7, с. 1400].

Другий приклад використання культурного туризму для формування образів національної ідентичності - історія фламенко. Американський антрополог Т. Майлфіт, у своїй статті «Ззовні й всередині іспанського фламенко: тендерне конструювання в андалузьких концепціях традиції фламенко» [8] оприлюднює результати своїх польових досліджень цього відомого жанру. Він доводить, що стрімкий розвиток фламенко завдячує туризму і, зокрема, впливу Франко, який особисто любив цей жанр, намагався використати його з метою стимулювання економіки, а також у культурних практиках розбудови нації. За спостереженнями Т. Майлфіта, комерціалізація фламенко під впливом туризму зайшла настільки далеко, що тепер в Андалузії існує два типи цього жанру. Один - зовнішній - для туристів. У ньому переважає видовищність, театральність, красномовність, барвистість, екзотизм. Співи й танці