УДК 821.161.2.09'04Береза І.Ю.ПЕРЕГУК ДЗВОНІВ І СЛОВЕС

У статті розглядається традиція відображення синтезу мистецтв в українській літературі від «Повісті минулих літ» до сьогодення на прикладах історичної прози і у зв'язку із світовою літературою. Через опис соборів (архітектура, музика) виділяється майстерність автора акцентувати загальнолюдську проблему охорони і збереження пам'яток культури. До аналізу залучено твори письменників доби романтизму - «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго, «<Чайковський» Євгена Гребінки та класиків української літератури ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст. - «Собор», «Щоденники» Олеся Гончара, «Диво», «Тисячолітній Миколай» Павла Загребельного. Не оминається увагою тема всебічних мистецьких зацікавлень непересічних письменників-маркерів своїх епох та культур.

Ключові слова: архітектура, музика, спів, агіографія, романтизм, взаємовпливи видів мистецтва, християнство, духовність, охорона пам'яток культури, традиція.

В статье рассматривается традиция отображения синтеза искусств в украинской литературе от «Повести временных лет» до современности на примерах исторической прозы и в связи с мировой литературой. Через описания соборов (архитектура, музыка) выделяется мастерство автора акцентировать общечеловеческую проблему охраны и сохранения памятников культуры. Анализируются произведения писателей эпохи романтизма - «Собор Парижской Богоматери» Виктора Гюго, «Чайковский» Евгения Гребенки и классиков украинской литературы ІІ половины ХХ - начала ХХІ в. - «Собор», «Дневники» Олеся Гончара, «Диво», «Тысячелетний Николай» Павла Загребельного. Затрагивается также тема всесторонних творческих интересов неординарных писателей-маркеров своих эпох и культур.

Ключевые слова: архитектура, музыка, пение, агиография, романтизм, взаимодействия видов искусства, христианство, духовность, охрана памятников культуры, традиция.

The tradition of depicting of arts synthesis in Ukrainian literature from «The Tale of Bygone Years» to the present by the example of historical prose and in comparison with world literature is considered in the article. Authors' mastery in accentuation of common to all mankind problem of cultural values protection and preservation is accented by the description of cathedrals (architecture, music). The works by the representatives of romanticism - «The Hunchback of Notre-Dame» by Victor Hugo, «Chaikovskyi» by Yevhen Hrebinka, and classics of Ukrainian literature of 2nd part of 20th - the beginning of 21st century - «Sobor», the Diaries by Oles Honchar, «<Dyvo», «Tysiacholitniy Mykolay» by Pavlo Zagrebelnyi are used for analysis. The theme of overall aesthetic interests of outstanding authors, the exponents of their epochs, is also accented.

Key words: architecture, music, singing, hagiography, romanticism, arts' inter-influence, Christianity, spirituality, cultural values protection, tradition.Традиція оспівування храмів, яка бере свої початки ще з перших століть нашої ери і яка була втілена в описи краси церков апографами та авторами паломницької літератури, збереглася і в європейській, зокрема - українській літературі. Краса церкви як один із аргументів вибору християнської віри знаменує «Повість минулих літ» і Житіє Володимира, що у ХУІ-ХУІІІ століттях традиційно запозичено бароковою українською літературою [12, с. 11].

В добу романтизму письменники як в Західній Європі, так і в Україні акцентували увагу і на проблемі збереження архітектурних пам'яток, зокрема християнських соборів. Відомий факт впливу роману В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» на інтерес громадськості Франції до вивчення історичних пам'яток та їх охорони [13, с. 49]. Зауважимо, що геніальний француз створив шедевр про величний архітектурний витвір середньовіччя, прокоментувавши при цьому реквієм значимості архітектури, на заміну якої після книгодрукування прийшла в європейські країни книга [6, с. 155-169]. Зокрема В. Гюго резюмує: «Весь запас сил, который человеческая мысль расточила на возведение зданий, ныне затрачиваются ею на создание книг» [6, с. 166].

А один з класиків української літератури Є. Гребінка, який ще з юнацьких років кохався в архітектурі й живописі, на сторінках роману «Чайковський» передає захоплення ліричного героя головною окрасою українських міст XVII століття - православних соборів [5, с. 5-6]. Ідея взаємозв'язку різних видів мистецтва втілена у письменника і в його нарисі «Ієрусалим» (1846 р.).

Увагу дослідників літератури II пол. XX століття привертала постановка в українськім письменстві проблеми охорони пам'яток старовини, зокрема - давніх соборів. Відзначалося, що хоча ідеологічне протистояння до активістів соборозахисного руху було значне, але ні Олесь Гончар («Собор»), ні Павло Загребельний («Диво») не відступилися від своїх романів. Згадаймо, що «Собор» О. Гончара дуже голосно акцентував проблему і у виступах публіцистів. Як, наприклад, у великій статті «Собор у риштованні» Є. Сверстюка [14, с. 35-95]. Можливо, що не зайвим буде тут згадати й епіграф до Сверстюкової роботи - це слова А. Сент-Екзюпері: «Моя цивілізація тримається на культі Людини, що пробивається крізь осіб. Віками вона прагне показати Людину, так само як учить крізь каміння бачити Собор» [14, с. 35].

Перечитуючи щоденники Олеся Гончара можна знайти безліч згадок письменника про собори і замилування їх красою. Йдеться не лише про пам'ятки архітектури України, але й про творіння грузинських, болгарських, грецьких, польських, італійських зодчих [1; 2; 3]. Так, О. Гончар занотовує свої відчуття від споглядання Володимирського собору [1, с. 126] й Андріївської церкви [2, с. 15], від величі великодніх дзвонів у Києві [1, с. 119] та враження від огляду церкви XII століття у Грузії [1, с. 342]. Він наголошує у своїх записах, що оздоблення цієї церкви є так само цінним пам'ятником середньовічної світової