Як одне з базових понять суспільного життя, концепт культура є складним і багатовимірним явищем україномовного публіцистичного дискурсу. Він поєднує у своєму значенні об'єктивне і суб'єктивне, соціальне та індивідуальне, включаючи у свій зміст показник цінностей як для окремої людини, так і для суспільства в цілому. Концепт культура реалізується в таких системах, як релігія, мистецтво, наука, філософія, ідеологія, політика, світогляд. Будучи концептом духовного життя українців, він співвідноситься з іншими концептами української мови, зокрема, з такими як духовність, мораль, освіченість, національна ідентичність. Наприклад: Родина Шептицьких в усі часи визначалась високою духовністю, освіченістю та культурою (ЧіП. - 2001. - № 142). Так, все правильно, якби ця церква не підбурювала людей проти нашої України, проти нашої віри, культури, мови (ЧіП. - 2006. - № 47). Особливе місце серед людських цінностей належить концепту мова, який, попри смисловий зв'язок із концептом культура, не входить до змісту останнього, а корелює його. Про таке співвідношення свідчать приклади: Церква може молитися про національне відродження, поширення української мови і культури (ДТ. - 2007. - № 23). Окрім того, 23 червня Олег Романчик матиме доповідь на тему: «Мова і культура як індикатори соціально-політичних процесів в Україні» (ЧіП. - 2006. - № 25).

Використовуючи дані суміжних наук, зокрема, культурології та соціальної філософії, а також спираючись на словникові та енциклопедичні тлумачення, можемо окреслити обсяг значення концепту культура. Концепт культура вербалізується у слові культура. За даними етимологічного словника [25], українське слово культура є запозиченням з німецької мови, куди, у свою чергу, воно прийшло з латинської мови. Лат. сиїґига мало тлумачення «обробіток, догляд; землеробство; виховання, освіта, розвиток; поклоніння, шанування», воно етимологічно пов'язане з соїо (лат.) «турбуюсь, шаную, поважаю; обробляю, вирощую». СУМ [49] подає п'ять тлумачень досліджуваного слова, які дозволяють говорити про обсяг семантичних ознак слова культура. Такими ознаками є (1) сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії, тобто рівень розвитку суспільства у певну епоху; те, що створюється для задоволення духовних потреб людини; (2) освіченість, вихованість; (3) рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності. У нашому дослідженні ми не беремо до уваги (4) термінологічне використання лексеми культура у сільськогосподарській сфері, наприклад: рослинні культури, а також (5) біологічний термін, наприклад: культура мікроорганізмів. Ці ознаки входять до змісту поняття культура і не входять в об'єм концепту культура. Філософське тлумачення поняття культура акцентує увагу на активному процесі: культура розглядається, в першу чергу, як форма діяльності людей для репродукції і оновлення соціального буття [50, с. 343], як позачасове існування предметів та явищ [57, с. 51], а також результат діяльності людини [59, с. 113-114]. У філософії також підкреслюється антропологічна природа культури [23, с. 293]. Культурологія розглядає поняття культура як комплекс характерних інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе спосіб життя, правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань [30, с. 171].

Українському концепту культура належить одне з основних місць при обговоренні певних проблем у сучасному економічному, політичному, суспільному та філософському дискурсах. Як зазначає А.А. Піскопель [39], зміст цього концепту може варіюватися від широкого розуміння концепту культури як суспільної системи (наприклад: А.А. Кифішин доводить вторинність шумерської культури стосовно культури праукраїнської (ГУ. - 2007. - 19 грудня)) до розуміння окремих «факторів культури»: промислова культура, телевізійна культура, політична культура та ін. Наприклад: Україна - це, безперечно, частина європейського пейзажу, частина європейської політичної культури (УМ. - 2007. - 17 листопада). Але тільки у Львові, під час свята «Країна мрій», я відчув наскільки харизматичною постаттю на ниві української пісенної культури є ця людина (про Олега Скрипку) (КС. - 2007. - № 42).

Наше дослідження базується на засадах когнітивного підходу, сутність якого полягає у «виявленні, поясненні і передбаченні процесів категоризації і концептуалізації, які явно чи не явно відображаються в мові і тому реконструюються у вигляді понятійної системи» [45, с. 72]. Відображення в людському мисленні типових зв'язків і відношень об'єктивної дійсності, тобто логічного змісту сутностей, відбувається, за свідченням В.Г. Адмоні [1, с. 103-104], за допомогою граматичних форм, утілених у логіко-граматичних типах речень. М.М. Раєвська відмічає, що «загальні властивості мови обумовлені логікою мислення і, у свою чергу, логічні схеми повсякденного мислення вбудовані в мову» [43, с. 30]. Саме розгляд логічних схем, на яких побудоване мислення людини, мотивує наше звернення до логічного аналізу мови. Логічний напрям у царині вивчення семантики речення, як правило, спирається на уявлення про логічну систему предикатів, розроблену ще в Античності. Отже, розглянемо семантико-синтаксичні та функціональні особливості сполучуваності концепту культура з предикатами в межах логіко-граматичного аспекту.

Як зазначав Г.В. Колшанський, «предикативна ознака характеризує суб'єкт у його якісному та діяльнісному існуванні. Поняття, яке виступає в ролі предикативної ознаки, може бути поняттям, яке відображає річ, якість, процес» [29, с. 145]. Подібної думки дотримується також Г.І. Володіна [17]. Ю.С. Степанов іде далі і визначає предикат як «частину речення, яка може бути охарактеризована з точки зору семантики та її універсальних категорій». Предикат - це логічна функція, яка може