бути визначена у двох відношеннях: 1) за власною семантикою; 2) за предметною сферою можливих для неї термів, або імен [53, с. 354]. Для категоризації предикатів Ю.С. Степанов пропонує використовувати систему категорій, розроблену Аристотелем. Незважаючи на те, що філософські категорії Аристотеля у лінгвістичному ракурсі розглядалися здебільшого як еквіваленти терміна частини мови, в семіологічній граматиці вони можуть бути розглянуті як таксономія предикатів. Отже, можна назвати десять категорій предиката: сутність (субстанція), кількість, якість, відношення (співвідношення), де (місце), коли (час), положення, володіння (стан), дія, пасивність [53]. У лінгвістичному енциклопедичному словнику наводиться дещо модифікована версія категоризації семантичних типів предикатів: * таксономічні предикати, які вказують на
входження предмета до класу;
реляційні предикати - вказують на відношення даного об'єкта до інших об'єктів;
характеризуючі предикати - вказують на динамічні і статичні постійні і перехідні ознаки об'єкта. До характеризуючих предикатів можна віднести оцінні предикати та предикати часової і просторової локалізації [2].
У своїй класифікації О.М. Селіверстова запропонувала поділити предикати на дві класифікації: вертикальну і горизонтальну. До предикатів вертикальної класифікації належать предикати мислення, руху, знаходження у просторі, а до предикатів горизонтальної класифікації - предикати зі значенням дії, процесу, стану [48].
У статті ми робимо спробу застосувати класифікацію предикатів Аристотеля до сучасного газетного матеріалу. Зазначимо, що слово культура представляє концепт культура у сучасному україномовному газетному дискурсі.
Предикати, які репрезентують категорію сутності, вказують на співвіднесення концепту культура з іншими вимірами суспільного життя, наприклад: Культура є дотаційною сферою, а туризм - прибутковою (ЛГ. - 2006. - № 141). У межах цієї категорії концепт культура виступає у функції суб'єкта і може сполучатися з предикатами різних семантичних типів, утворюючи речення тотожності. У своїй більшості це предикати, до семантичного об'єму яких входять характеристики різного плану, експресивні авторської дефініції соціального явища, наприклад: Культура - це не галузь, яка надає послуги для задоволення культурних і творчих потреб («Ї». - 2000. - № 19). Наша культура - це той самий чорнобильський ліс, що виріс на тоталітарному попелищі (ЛГ. - 2005. - № 52). Але культура - то явище більш загальне і глобальне, ніж поведінка людей у переповнених тролейбусах (КС. - 2007. - № 6). Речення тотожності досліджувалися у лінгвістиці в працях М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, А.В. Добіаша, В.О. Богородицького, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова, О.М. Пєшковського та інших дослідників. Ці дослідження стали основою для сучасних уявлень про реалізацію категорії тотожності в реченні. Уперше визначення речення тотожності дав О.О. Шахматов. Семантична тотожність суб'єкта і предиката (або підкреслене заперечення тотожності) може бути експлікована через логічні відношення, слово культура може функціонувати як предикат у реченні. У даному випадку він несе семантичну ознаку еталону оцінювання суспільних явищ, наприклад: Важливо зрозуміти, що матеріальні досягнення це ще не культура, навіть якщо вони й допомагають у розв 'язанні проблеми вдосконалення суспільства («Ї». - 2007. - № 46). Корупція - це вже наша культура, вона «вшита» в сучасний менталитет української нації (ЧіП. - 2007. - № 45). Експресивне забарвлення отримують предикати, виступаючи з суб'єктом, який вживається з означенням, наприклад: Корумпована культура - це піар, рейтинги, нахабна брехня та посади, на яких відсиджуються колишні партійні функціонери й націонал-патріоти з печерним мисленням (ЛГ. - 2005. - № 30). Офіційна культура за часів Кучми - це тоскний плач над тим, що в держави немає грошей на дотацію видавництвам (ЛГ. - 2005. - № 30).
Схеми з предикатом кількості та співвідношення представлені в контексті з концептом культура невиразно, наприклад: Врешті-решт українській владі лише 16 років, а українській культурі - кілька сотень, якщо не тисяч (ЧіП. - 2007. - № 49). Скільки народів - стільки культур (ГУ. - 2007. - 25 грудня).
Схеми з предикатом якості вказують на оцінювання концепту культура з точки зору його окремих властивостей, наприклад: Це, мабуть, означає, що у нас культура не корумпована, бо особливо там немає чим поживитись (ЛГ. - 2005. - № 30). Думаю, легких вирішень проблем глобалізації та культури немає, тому що культура небезпечна, як сказав Ніцше (Д. - 2003. - № 117). Селянська свідомість - БУДЕННА і ОБОРОННА (вона зростає). І їхня культура буденна. І їхня екорелігія закріпилася там, де не закріпилося християнство (екорелігія - це велика доколоніальна традиція) (Д. - 2001. - № 81).
Категорія предикату часу не знаходить свого відображення в контекстах із концептом культура, а категорія локалізованості (місця знаходження) представлена контекстами з еліптичними конструкціями та експресивною семантикою, наприклад: Ви знаєте, мені завжди було прикро усвідомлювати, що культура у нас - на останньому місці (УМ. - 2008. - 18 січня). Отже, про культуру в Криму (КС. - 2007. - № 6).
Особливістю вживання концепту культура з предикатом положення є те, що в публіцистичному дискурсі використовуються переважно дво- і тривалентні предикати, одновалентні трапляються значно рідше, наприклад: культура розвивається, живе, функціонує. Розглянемо приклади з ширшим контекстом: Для того, щоб відроджувалася кримськотатарська культура, викладають мови, готують вихователів дошкільних закладів... (ГУ. - 2007. - 01 листопада). Яка культура за тобою стоїть? (ЧіП. - 2007. - № 18).
Особливістю предикатів категорії володіння у контекстах з концептом культура