Категорія діяльності представлена найбільшою кількістю контекстів у газетному дискурсі. Для контекстів цієї категорії особливим є те, що до їх семантичного обсягу може входити низка додаткових конотацій. Як зазначає Н. Д. Арутюнова, значення предиката може формуватися шляхом поділу подій на окремі динамічні фрагменти різного фазового об'єму [3, с. 43]. Семантична ознака активності / пасивності суб'єкта в межах категорії діяльності є визначальною для семантико- синтаксичної структури контекстної ситуації. Категорія активності / пасивності в лінгвістичних дослідженнях розглядається як «роль суб'єкта в реалізації події: виступає він безпосереднім каузатором тих змін, що виникають, чи ні» [6, с. 50]. Ф. С. Бацевич зазначає: «Прикметна відмінність висловлювань з агентивними та неагентивними дієслівними предикатами, що опирається на різну референтну віднесеність їх суб'єктів, дозволяє кваліфікувати приховану семантичну категорію, що лежить в основі цих відмінностей, як «самостійну усвідомлену дію (чи діяльність)» / «несамостійну неусвідомлену дію (буттєвий стан)» [6, с. 98]. Семантичну структуру предиката формують компоненти лексичного та синтаксичного планів. Об'єднання та функціонування цих елементів в одній семантичній зоні можна номінувати функціонально-семантичним полем. Розглянемо контекст, у якому концепт культура виступає у функції суб'єкта і сполучається з предикатами постійної позитивної динаміки, зростання: культура стимулює, розвивається, підніметься, здолала. Наприклад: Проте ми можемо твердити, що українська культура здолала ці межі і розвинулась від чисто фольклорної до повноцінної на початку ХІХ ст. («Ї». - 2003. - № 27). Контексти свідчать, що концепт культура належить до тих концептів, які позначають соціально активні явища. Підтвердженням соціальної активності виступають смислові компоненти «доцільність» та «цигспрямованість», які характеризують наведені предикати. Ознака «цілеспрямованість» дії в семантиці предикатів передбачає націленість на об' єкт - субстанцію, яка змінюється під час дії, є ії кінцевим результатом.

У межах категорії діяльності Ю.С. Степанов виділяє під категорію «статичність» [54]. Концепт культура сполучається з предикатами цієї підкатегорії, які мають семантику статичного знаходження на певному етапі розвитку або позначення певної соціальної ролі концепту культура в суспільстві: культура домінує, сидить, охоплює богему, займається дослідженням, спирається на владу, відображає. Наприклад: Там, де культура спирається на владу, ринок, релігію чи мораль, вона занепадає (ЛГ. - 2005. - № 57). В інших вузах спрацьовує закон великих чисел, слов 'янська культура домінує (ГУ. - 2007. - 01 листопада). Аналізовані предикати виділяються своєю часовою ознакою «статичність». Суб'єкт стану (концепт культура) здебільшого фігурує як носій ознаки, засвідчуючи такою функціональністю своє інактивне начало: протікання чи підтримка стану цілком визначаються зовнішньою щодо суб'єкта силою. Тому станові та процесуальні предикатні ознаки майже не розрізняються за характером суб'єктної синтаксеми. Пасивність суб'єктів у даному разі зумовлена наявністю сем «неціле - спрямованість», «некерованість» та «недоцільність». У результаті ці суб'єкти завжди зорієнтовані на предикат, визначаючи цим його функційну самодостатність. У межах станової та процесуальної ознак предикати можуть мати експресивне забарвлення, вказувати на критичний стан культури як явища, якому загрожує небезпека: стоїть на межі знищення, вижила під час воєн, знову опиниться на задвірках бюджету, не помре. Культура вижила під час воєн, окупацій, геноциду, етноциду, лінгвоциту (ЧіП. - 2007. - № 49).

Наведений вище аналіз контекстуального сполучення предикатів з концептом культура свідчить, що культуру можна тлумачити як самодостатнє персоніфіковане явище, яке не керується зі сторони. Активні предикати вказують також на антропоцентричні риси концепту культура, імпліцитно пов'язуючи його з діяльністю людини, наприклад: Культура стимулює проактивність і незалежність громадян і не повинна ігнорувати запити різних соціальних груп із різними рівнем зайнятості («Ї». - 2000. - № 19).

У сполученні з наведеними предикатами концепт культура може виступати разом з означеннями національної належності, ознаки, наприклад: слов'янська культура, російська культура, українська культура, національна культура, гуцульська культура або з підкреслено посессивним контекстом: культура середнього слухача, культура народу, культура тих, хто їздить джипами. У предикати діяльності домінують у контекстах, що описують ситуації, у яких концепт культура несе семантичні ознаки суспільної цінності, надбання нації, або морально-виховної оцінки дій людей. Слід зауважити, що динамічний характер концепту культура можна передати не тільки через предикати, а й шляхом віддієслівних іменників: розвиток, становлення, формування та ін. Наприклад, всі прориви української культури в європейський простір здійснювались і здійснюються в цілковито партизанський спосіб... (КС. - 2007. - № 14). А тим більше, коли мова заходить про розуміння української культури як системи збереження ідентичності (УМ. - 2007. - 21 листопада).

Семантичні позначення ситуацій, у яких дії спрямовані на концепт культура, можна розподілити на декілька семантичних типів. Типовими є конструкції, в яких концепт культура сполучається з предикатом дії, виступаючи