Засвоєння вимог Конституції, законодавчих актів про права й обов' язки громадянина, керівника, бізнесмена. Вони складають основу правової культури і є вихідними позиціями для формування морально-ділової культури спеціаліста- менеджера.

Створення відповідного іміджу майбутнього менеджера.

Опанування правилами поведінки в різних службових ситуаціях.

Опанування культурою мовленнєвої діяльності на основі засвоєння нормативних правил і норм сучасної української мови.

Звичайно, ці елементи не вичерпують повною мірою всю сутність поняття морально- ділової культури. У кожній з чотирьох існує безліч нюансів і кожен потребує свого вивчення. Але навіть схематичне визначення суті морально-ділової культури студента може сприяти розкриттю й інших деталей та позитивно впливати на розв'язання найскладніших проблем соціально-економічного й політичного характеру в яких бере участь менеджер зовнішньоекономічної діяльності.

В основі морально-діловоі культури є елемент особистісно- індивідуальної стриманості, поблажливості, готовності до співробітництва з метою досягнення двосторонньої домовленості в інтересах загальної справедливості, порядності та злагоди. Такі загальні ідеї є надзвичайно продуктивними й індивідуально зорієнтованими. Вони регулюються законом, а тому провідним складником морально-ділової культури є правова. Якщо правова культура виражає єдність у дотриманні прав та виконанні обов' язків, що містяться в основних вимогах законів і актів, то морально-ділова культура визначається як уміння бути ввічливим, уважним, доброзичливим, професійно грамотним, працездатним і працелюбним, морально витриманим і готовим до продуктивної взаємодії з соціальним і природним довкіллям з метою розв'язання виробничих чи управлінських завдань на основі юридичних прав і законів. Ділова культура особи - це єдність прав і обов'язків, їх гармонізація, що допомагає встановленню злагоди на виробництві та ство- рює позитивний мікроклімат у стосунках між співробітниками. Здійснювати розгляд сутності морально-ділової культури доцільно через характеристику всіх складників, які впливають на хід і результати діяльності особи. Культура є синтетичним морально-правовим, особистісним утворенням, яке спирається на закон і право, які входять у свідомість студента в процесі його виховання, та впливає на вибір ним конкретного способу поведінки та виконання своїх обов'язків. Ми вважаємо, що гуманізація процесу освіти полягає у створені таких умов у процесі формування морально-ділової культури, які б забезпечували безпосереднє втілення гуманістичних ідей у реальні стосунки викладача і студента та сприяли б встановленню взаєморозуміння, партнерства для сприяння успіху в житті й професійній діяльності. Сформувати такі взаємовідносини можна на основі правової і морально-етичної поінформованості, педагогічної і психологічної культури особистості студента, якщо створити відповідні реальні умови для їх прояву.

Під особистісною культурою розуміють сукупність внутрішніх і зовнішніх характеристик, які позитивно впливають на виконання професійно службових обов'язків, забезпечують комфортність у спілкуванні з іншими людьми різних рівнів і різних ситуаціях та виключають будь-яке морально-психологічне напруження в стосунках. Отже, особистісна культура являє собою єдиний процес нагромадження знань, досвіду і якісної реалізації їх у діяльності і поведінки. Культура особистості є і стан, і результат, і продуктивний процес засвоєння і створення соціальних цінностей. Вона припускає розвиненість і гармонію всіх компонентів, і їхнє цілісне формування в діяльності.

Оскільки будь-яка праця передбачає необхідність контакту з різними людьми стає зрозуміло, як важливо забезпечити необхідний рівень особистісної культури спеціаліста, особливо менеджера, організатора виробництва...

Найчастіше менеджмент розглядають як сукупність діяльності за умов ринкової економіки, пов'язаної з керівництвом людьми, умілим використанням їх праці, інтелектуальних здібностей, мотивів, із визначенням цілей і завдань бізнесу, створенням механізму управління, розробкою планів, формулюванням відповідних правил і процедур. Одне із найголовніших завдань менеджера-ефективна організація праці підлеглих. Мистецтво керівника проявляється не лише в координуванні, налагодженні комунікацій і напрямку діяльності підлеглих, а й у вмінні делегувати їм повноваження, у відповідальності, у наданні права висловлювати і відстоювати свою думку, зберігаючи за собою функцію контролю. Працюючи в колективі, він повинен постійно виконувати функції інформування, мотивування, виховання і контролю [2, с. 5]. Більшість проблем, що постають перед менеджером, пов'язані з людським фактором. Однією з найважливіших функцій менеджера, на думку всіх дослідників цієї проблеми ( Лівенцова В.А., Вишневська О.О., Володарська-Зола Л., Черевко В.П., Богатирьов К.О.), є комунікативна, оскільки саме через неї він реалізує всі інші функції. А сутність комунікативної функції діяльності менеджера і її основне завдання полягають у забезпеченні оптимального обміну інформацією всередині самої організації, між окремими її підрозділами та індивідами, а також із довкіллям. Культура управління - це сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і відносяться різною мірою до різних аспектів людської діяльності. Це система знань, що обслуговує управлінську практику як культурний феномен, сукупність науки і мистецтва управління, які мають науково-практичну цінність і органічно, системно взаємопов' язані. Культура управління - важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їхні помисли і бажання. Водночас вона є одним з вирішальних чинників успіху в управлінні та підприємництві. Справжня висока культура управління, як і культура особистості - це гармонія знань і морально-етичних якостей, які безумовно, залежать від інтелектуально- культурних якостей особистості, що перебуває біля керма управління [5, c. 35].

Професійна культура засвоюється в комплексній системі діяльності особи, яка охоплює різні сторони життя. В основі її