У зв'язку з завданнями нашого дослідження доцільно розглянути структуру психологічної культури спілкування людини, яку розробив О.О. Бодальов. До цієї структури учений включає три елементи, а саме: розбиратись у інших людях й вірно оцінювати їх психологію, адекватно емоційно відповідати на їх поведінку й стан вибирати у ставленні до кожного із них такий спосіб звернення, який найкращим чином відповідав би індивідуальним особливостям тих з ким приходиться спілкуватись.

Т.К. Чмут підкреслює, що культура спілкування - складова частина культури людини і має два основних компетенти, а саме: моральну і психологічну культуру . Моральна культура розкривається у діях та вчинках людей у відповідності з їх потребами, інтересами, ідеалами, цілями. Вона виступає як єдність моральної свідомості та відповідної поведінки. Ця культура стимулює створення системи моральних цінностей та їх ієрархію.

Психологічна культура у роботі Т. К. Чмут включає психологічні знання (норм спілкування прийнятих в даному суспільстві, психології спілкування, психології сприймання і розуміння одне одного) та вміння (розпізнати психологію співрозмовників; адекватно, емоційно реагувати на їх дії та поведінку; вибирати у ставленні до кожного такі способи і засоби спілкування, які б не розходились з мораллю, відповідали б індивідуальним особливостям людей).

Результати осмислення матеріалів (Т.С. Гриценко, А.В. Мудрик, В.В. Соколова, Р.М. Фатихова, С.К. Хаджирадєва, І.І. Тимченко, Т.К. Чмут) дозволяють стверджувати, що складниками культури професійного спілкування менеджера є культура мовлення та психологічна культура.

У зв'язку зі сказаним необхідно підкреслити, що різні аспекти культури мовлення описані в наукових роботах відомих учених М.А. Жовтобрюха, О.М. Біляєва, Н.Д.Бабич, М.І. Ілляша, Б. М. Головіна.

М. А. Жовтобрюх під культурою мовлення розуміє насамперед, додержання правильної вимоги, правопису, лексичних і граматичних норм, прийнятого в літературній мові наголошування слів, а також уміння найточніше й найповніше висловлювати будь-яку думку, логічно її розгортати, добирати слова, фразеологічні звороти та граматичні форми найбільш відповідні стильові мовлення, творчо використовувати мовні скарби для вираження понять з різних галузей життя народу .

В. М. Головін підкреслює, що поняття культура мовлення має два семантичних аспекти, а саме: сукупність і система комунікативних якостей мовлення та вчення про сукупність і систему комунікативних якостей мовлення . У нашому дослідженні використовується перший із виділених семантичних аспектів поняття "культура мовлення". До комунікативних якостей мовлення Н. Д. Бабич відносить: правильність, точність, логічність, багатство (різноманітність), чистоту, доречність, достатність (поняття кількості мовлення), ясність, виразність, емоційність. Покажемо підхід дослідниці до деяких із цих якостей, а саме:

правильність мовлення (одна з визначальних ознак його культури), критерієм якої є діяльність конкретної епохи, а її еталон-строга відповідність діючим правилам за допомогою яких сформульовано мовні норми;

точність мовлення (одна з головних ознак культури мовлення) характеризується тим, що вжиті слова повністю відповідають їх мовним значенням;

логічність мовлення вимагає наступного сполучення одного слова з іншим: несуперечливе (одне судження правильне, друге хибне, третього не дано);

слова розташовуються в логічній послідовності, яка відповідає ходові думки, не виникає смислових нерозумінь; не порушені смислові інформації та експресивні зв' язки у межах цілого тексту, яким передається зв'язок несуперечливих суджень;

багатство (різноманітність) мовлення, що передбачає засвоєння якомога більшої частини загальнонародного словника літературної мови; вироблення навичок вмілого, творчого, стилістично обґрунтованого використання різноманітних структур словосполучень і речень; оволодіння запасом типових інтонацій за допомогою яких можна видозмінювати мовлення;

чиста мовлення виявляється в трьох аспектах, а саме: в орфоепії - правильна літературно-нормативна вимова, відсутність інтеферентних явищ, так званого акценту; в слововживанні - відсутність поза літературних елементів - діалектів, вульгаризмів, канцеляризмів, плеоназмів, макаронізмів, слів паразитів; в інтонаційному аспекті - відповідність інтонації змістовні та експресії висловлювання; відсутність брутальних, лайливих, лицемірних ноток;

доречність мовлення організовує його точність, логічність, виразність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають змістові та характерові * виразність мовлення, яка характеризується тим, що за допомогою відповідних засобів, прийомів створюється особливий інтерес, посилена увага - співрозмовника до змісту і форми цього мовлення, формується відповідна інтелектуальна, психологічна чи емоційна реакція на почуте (прочитане).

У роботі М.І. Ілляша класифікація комунікативних якостей мовлення включає: правильність, точність, логічність, чистоту, багатство, різноманітність, виразність, образність, достатність і доречність .

Як бачимо, точки зору дослідників щодо визначення комунікативних якостей мовлення майже співпадають.

Викладений матеріал дає можливість розкрити змістовий аспект компонентів культури професійного спілкування менеджера. Водночас, в структурі цієї культури доцільно виділяти особистісну й поведінку підструктури. Перша з них - ціннісно-орієнтаційна, яка визначає спрямованість спілкування менеджера, вибір ним відповідних способів взаємодії зі співробітниками. Друга підструктура культури професійного спілкування менеджера, у свою чергу, включає певні компоненти. Визначення цих компонентів обумовлюється структурою професійного спілкування менеджера, яка відповідно до концепції А. О. Реана, має такі складники: когнітивно-інформаційний, регулятивно-поведінковий, афективно- емпатійний та соціально-перцептивний.

Розкриємо змістовий аспект вказаних компонентів. Так, когнітивно-інформаційний пов'язаний з володінням вербальними та невербальними засобами спілкування. Мовленню менеджера повинні бути притаманні комунікативні якості, що вирізняються в наукових дослідженнях (правильність, точність, логічність, багатство, чистота, доречність, емоційність, виразність, образність). Також менеджер повинен володіти культурою цього мовлення та мовленнєвим етикетом. Регулятивно-