суспільно- політичної діяльності не тільки в авторитарних і тоталітарних державах, але і в розвинених західних демократіях. Важливою умовою, що забезпечує ефективність маніпулювання, залишається облік особливостей національного характеру. Головними перешкодами для маніпулювання є життєвий досвід людей і існування систем комунікацій, які не контролюються владними установами (таких, як сім'я, виробничі, професійні і інші групи). Політичне маніпулювання стає особливо ефективним у разі наявності у його ініціаторів монополії на засоби масової комунікації, а також політичну і економічну владу в країні; присутність слабких захисних механізмів у сфері тієї суспільно-політичної проблематики, в якій у людей ще не склалося певних переконань. Головною перешкодою при здійсненні політичного маніпулювання може стати плюралізм влади в суспільстві і плюралізм засобів масової інформації. Засоби масової комунікації в будь-якому суспільстві покликані вирішувати певні політичні задачі, оскільки вони являють собою частину механізму політичної системи. Активна роль засобів масової інформації в політиці пов' язана з їх впливом на різні етапи і сторони інформаційного процесу, початковим моментом якого є виготовлення і відбір повідомлень, поширюваних в суспільстві [9].
Інформаційна влада характеризується значним впливом на політичну поведінку людей. Засоби масової інформації, інформаційні і рекламні агентства, наукові установи, інститути соціалізації як носії інформаційної влади в суспільстві мають різну нагоду і силу впливу. Інформаційна влада здатна впливати на політичну поведінку людей двома способами: спонукою людей до певних дій шляхом визначення їх цілей і змісту; запобіганням виникненню "незручних", опозиційних політичних рухів. Як правило, сучасна людина одержує політичну інформацію через засоби масової інформації, і на її основі формує власні думки, що впливають на її дії
Таким чином, інформаційна влада впливає на політичну сферу як безпосередньо - через політичні комунікації, так і опосередковано - шляхом зміни менталітету, ціннісних орієнтації, потреб і інтересів людини, а також шляхом формування суспільної думки, моралі і громадської етики.
Говорячи про політичний вплив засобів масової інформації на людину, зокрема, і суспільство, в цілому, не можна не зауважити на актуальності питання: яку роль засоби масової інформації відіграють у формуванні мовної політики держави, свідомого ставлення кожного громадянина України до визначення своєї мовної позиції, розповсюдження мови на теренах рідної країни?
Як вже зазначалось, роль засобів масової інформації є досить своєрідною. Адже, з одного боку, вони є виразниками позиції держави, своєрідним засобом висвітлення тих проблем і нововведень, які наявні в сучасному процесі. З іншого - вони виступають фактором творення, агітації, засобом розповсюдження тієї чи іншої мовної ідеї. Крім того, засоби масової інформації - це результат мовної політики держави (яка грунтується на чинному законодавстві) і в той же час - це чинник цієї ж мовної політики (адже, засоби масової інформації виступають виразниками ідей та інтересів народу).
Отже, преса, радіо та телебачення виступають як засіб впливу на вибір людини, суспільства, держави і в той же час безпосередньо залежать від цього вибору. Вони формують політичну думку, соціальну позицію і в той же час підпадають під критику цієї думки і позиції. Вони можуть забезпечити стабільний розвиток певної ідеї, створити гарантії для її розповсюдження і можуть звести нанівець результати багатьох років копіткої роботи.
Одна з найістотніших турбот сучасного українського перехідного суспільства - це проблема самоусвідомлення, самоідентифікації. Засоби масової інформації допомагають людині визначитися із політичними реаліями, ціннісними орієнтаціями (в тому числі і з питань мовної політики), допомагає дати оцінку подій та явищ, сформувати власну позицію.
У демократичному суспільстві свобода слова і право на інформацію є фундаментальною цінністю. Держава забезпечує практичну реалізацію цієї інформації шляхом висвітлення тих чи інших питань в засобах масової інформації [11].
Таким чином, засоби масової інформації виступають своєрідним керівником у впровадженні норм спілкування, вони скеровують читача чи глядача, впливаючи психологічно, агітаційно, рекламуючи ту чи іншу позицію, схвалюючи чи навпаки критикуючи певну думку. Такий вплив проявляється опосередковано, людина ніби сама робить висновки, до яких її підводять журналісти [12].
Засоби масової інформації в галузі мовної політики впливають вже самим фактом мовного віщання чи друку. Адже, читання та аудіювання - найкращі способи вивчення мови. Крім того, тут підключається емоційний фактор. І ось ми вже починаємо думати тією мовою, якою розмовляє кіногерой чи політичний діяч. На жаль, сьогодні на 100 українців в країні припадає 7 газет рідною мовою, в той час як на 100 росіян - 54 газети російською. Те саме стосується і радіо- та телемереж, серед яких більша частка комерційна, а тому питання мовлення тут не контролюються державою (оскільки не фінансуються). Хоч вагомим кроком уперед є той факт, що деякі російськомовні газети (наприклад, "Южная правда", "День") знайшли свої україномовні відповідники ("Південна правда", "День"), російськомовні фільми на державних каналах мають текстову строку українською. Таким чином глядач підсвідомо вивчає державну мову. Наявна і зворотня тенденція: "Комсомольська правда в Україні" та "Відомості України" стали у 2000 році виходити і російською мовою, орієнтуючись на широку аудиторію української національної меншини [13].
В багатьох розвинених країнах (Франції, США, Японії та ін.) фінансування державою здійснюється лише по відношенню до англомовних проектів, всі інші - це справи приватного фінансування. Згідно з українським законодавством державні проекти лише на 50% мають складатися з україномовних [14]. Як зазначає П. Щербань