Культура міжетнічного спілкування, з погляду С. Шермухамедова, - це "реалізація взаємозалежних інтересів націй і народностей у процесі економічного, соціального і духовного життя на принципах рівноправності, інтернаціоналізму, взаємодопомоги на благо кожної нації, кожної народності, що складе благополуччя всієї міжнаціональної держави. Призначення культури міжнаціональних відносин - здатність до більш заглибленого пізнання етносами один одного і посилення взаємин між ними [5].

На думку В. А. Скуратовського, культура міжнаціонального спілкування - це визначена система духовних цінностей (ідей, поглядів, почуттів), норм поводження, форм діяльності в різних сферах громадського життя в процесі взаємин соціально- етнічних спільностей, колективів, окремих особистостей - представників різних національностей, в основі яких лежать національна самосвідомість, етнічна рівність, дружба, довіра, повага, гуманізм, непримиренне відношення до націоналізму, шовінізму, расизму, єдність національного і загальнолюдського з метою всебічної гармонізації, гуманізації національних і міжнаціональних відносин, загального прогресу суспіль-

ства [6].

З аналізу понять доходимо висновку, що культура міжетнічного спілкування - один з найважливіших способів функціонування духовної культури, культури людських відносин. Культура міжнаціонального спілкування пронизує всі основні види культури - політичну, правову, моральну та інші. Вона являє собою сукупність ціннісних елементів кожного виду культури, проникаючи в який, можна знайти елементи культури міжетнічного спілкування. Всі елементи культури міжнаціонального спілкування тісно пов'язані і певним чином взаємодіють з кожним видом культури, його елементами.

Першочерговим за значенням є взаємозв'язок культури міжнаціонального спілкування як складової частини духовної культури з матеріальною культурою. Оскільки в основі матеріальної культури лежить праця, а остання, як і культура, є продуктом матеріально-перетворюючої і духовної діяльності людини, то взаємозв' язок цих двох типів культур стає очевидним.

Представляється актуальним дослідження взаємозв'язку культури міжнаціонального спілкування з політичною культурою, що являє собою єдність політичного мислення й політичної діяльності. Важлива сторона взаємозв'язку досліджуваних видів культури виявляється в тім, що реальний, суперечливий процес національних і міжнаціональних відносин, спілкування народів носить політичний характер. Тому поняття культури міжнаціонального спілкування і політичної культури тісно пов'язані з придбанням особистістю глибоких політичних знань і політичного досвіду, формуванням політичних поглядів, почуттів, ідеалів, інших цінностей, що складають сферу політичної свідомості [7].

Суперечливість взаємозв'язку цих двох видів культур полягає в їх взаємозалежності у процесі виховання політично і національно свідомих громадян. Виховання високої політичної культури стикається з проблемою невисокого стану культури міжетнічного спілкування значної частини людей. І, навпаки, необхідність ефективного включення цінностей культури міжетнічного спілкування в реальний процес корінного перетворення громадського життя суперечить низькому рівню політичної культури [8].

Розкриваючи взаємозв'язок культури міжнаціонального спілкування з політичною культурою, вважаємо за необхідне подивитися на зв'язок досліджуваної культури з крайнім проявом останньої - з патріотичною культурою. В даному питанні важливо за основу взяти саме поняття патріотизму або патріотичної культури, за визначенням В. А. Скуратовського [9]. Вважаємо, що патріотизм - це сумлінна праця в ім' я всього суспільства, спрямована на прогрес усіх націй і народностей кожної країни, на гармонізацію міжнаціональних відносин, а не ствердження національної винятковості одного етносу в межах суспільства. Саме на базі такого патріотизму і формується в особистості культура міжнаціонального спілкування.

Наступним питанням в даному дослідженні повинне стати питання взаємозв'язку культури міжетнічного спілкування і правової культури, що являє собою сукупність знань, поглядів на юридичні права і норми у людей різних національностей. Свідоме відношення особистості до вимог права, що містить у собі і цінності міжнаціонального спілкування, сприяє вихованню поважного відношення до законів, що виражають волю різних народів. З іншого боку, правова культура і її формування сприяють закріпленню у свідомості, психології і поводженні особистості стійких рис культури міжнаціонального спілкування.

Взаємозв'язок культури міжнаціонального спілкування і правової культури, однак, носить суперечливий характер. Виявляється це, зокрема, у протиріччі між необхідністю розвитку в кожної особистості високої правової й інтернаціоналістської свідомості, поважного відношення до законів, з одного боку, і незрілою правосвідомістю, низькою правовою культурою людей. Крім зазначеного, варто назвати протиріччя між необхідністю найбільш повного відображення як у законодавстві, так і в правосвідомості принципу рівності людей різних націй перед законом [10].

Істотний інтерес представляє і проблема взаємозалежності культури міжнаціонального спілкування і моралі. Стаючи внутрішньою переконаністю особистості, культура міжнаціонального спілкування перетворюється в найважливішу рису моральних цінностей, моралі. Висока культура міжнаціонального спілкування особистості виявляється у всіх областях моралі - моральній свідомості, моральному поводженні і моральних відносинах.

При дослідженні діалектики культури міжетнічного спілкування і моральної культури важливо особливу увагу звернути на той факт, що духовно-моральне життя людей - представників різних національностей - складний, суперечливий процес, що увібрав у себе свідоме і стихійне, прогресивне і віджиле, національне й інтернаціональне. Варто також згадати протиріччя між словом і справою, коли у людей освіченість, знання цінностей культури міжнаціонального спілкування, норм і вимог моралі розходяться з їхніми практичними справами, що не повною мірою відповідають, а то і суперечать вимогам, пропонованим до них суспільством [11].

Представляється важливим і актуальним осмислення проблем взаємозв'язку культури міжетнічного спілкування з релігійною культурою. Він полягає, в першу чергу, в тім, що обидва ці