На основі висловлених міркувань вибудовується логіка генеалогічних зв'язків і диференціації груп слов'янських племен і їхніх археологічних культур. Водночас необхідно зважати й на те, що найновітніші сучасні дослідження й нагромадження значної кількості археологічних пам'яток слов'янської (протослов'янської) культури жодною мірою не виключають важливості пам'яті про походження слов'ян і ранній період їхніх культур, засвідчених у літописних джерелах.

Зрощення археологічних, лінгвістичних, історичних та інших знань, справді, допомагає наблизитися до з'ясування тих питань, які турбують дослідників протягом досить тривалого часу стосовно автохгонності, генези, міграційних наслідків у русі не тільки слов'янських народів. Очевидно, не варто ігнорувати як багатотисячолітні нашарування культури, починаючи ще з доісторичних часів, на терені правітчизни слов'ян, так і нові утворення культур, що мають безпосередній зв'язок з автохтонністю тих чи інших слов'янських регіонів і сформованих на них спільностей. У цьому зв'язку особливо важливими є висновки на ос-1 Баран В. Д Давні слов'яни. Київ, 1998. С. 87.

нові археологічних досліджень у згадуваній праці В. Барана "Давні слов'яни". Ідеться про історичне значення великого переселення народів, що охопило і слов'янський світ, адже "воно започаткувало поділ слов'ян на ті етнічні групи, які, залежно від історичних обставин, заклали основи процесів формування сучасних слов'янських народів"1. Виходячи з археологічних джерел, стверджується в цьому дослідженні, склавши, представлені Празько-Корчацькою культурою, стали не лише пращурами українського народу, а й основним компонентом пращурів словаків, моравів і чехів та українсько-польського населення у Верхньому Повісленні. Поляки середньої та північної частини сучасної Польщі мають свої окремі історичні витоки, що сягають Дзедзіцької культури. Пеньківські старожитності антів на території України були інтегровані Празько-Корчацькою культурою. Це змішане антсько-склавінське населення дало сіверян — пращурів лівобережних українців. Та частина антів, яка принесла Пеньківську культуру на Балкани, стала основою болгарської, сербської, хорватської та інших етнічних груп південних слов'ян. Пращурами білорусів і росіян було населення, представлене у V—-VII століттях Колчинською, Тушемплінською та Іменьківською культурами, яке поступово займало області із балтським та угро-фінським субстратами. Ці висновки знаходять своє підтвердження в культурах VIII—X століть, що відображають суспільний розвиток у Східній Європі напередодні утворення Київської держави2.

Рекомендована література:

1. Баран В. Д. Давні слов'яни. Київ, 1998.

2. Барокко в славянских культурах. Москва, 1992.

3. Голубенко Петро. Україна і Росія: У світі культурних взаємин. Київ, 1993.

4. Грушевський М. С. Культурно-національний рух на Україні в XVI—XVII віці // Духовна Україна: Збірка творів. Київ, 1994.

5. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. Санкт-Петербург, 1995.

6. Драгоманов М. П. Вибране. Київ, 1991.

7. Енциклопедія українознавства: Репринтне відтворення

8. видання 1949 р. Київ, 1995.

9. Культура и обшественная мысль славянских и балканских народов в XVIII веке // История Європы в 8 т. Москва, 1994. Т. 4.

10. Культура українського народу. Київ, 1994.

11. Литература и культура Древней Руси. Москва, 1994.

12. Леонтьев К. Н. Восток, Россия и славянство. Москва, 1996.

13. Мыльников А. С. Картина славянского мира: вигляд из Восточной Европы. Санкт-Петербург, 1999.

14. Огієнко І.І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. Київ, 1991.

15. Огієнко І. І. Історія української літературної мови. Київ, 1995.

16. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. Київ, 1993.

17. Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. Москва, 1971.

18. Січинський В. Ю. Чужинці про Україну. Київ, 1992.

19. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Київ, 1993.

20. Топоров В. Н. Предистория литературы у славян. Москва, 1998.

21. Українська культура: історія і сучасність. Львів, 1994.

22. Уханова Е. В. У истоков славянской письменности. Москва, 1998.