Але в цілому расова дискримінація залишалася. Більше того, у 60—70-х роках XIX століття посилилася політика геноциду щодо корінних жителів Америки. Численні війни з індіанцями, закон 1867 року про резервації й примусове переселення аборигенів на спеціально відведені території, культурна та економічна ізоляція призвели до масового знищення й вимирання багатьох племен. Культурна відсталість, масова неписьменність, котрі залишились як спадщина від колишніх часів, призводили до розпалювання расової ворожнечі й шовіністичних настроїв серед білого населення Півдня.

Зі зміцненням у національному масштабі політико-еко-номічних позицій крупної промислової буржуазії темпи форми та методи проведення Реконструкції локалізовувалися й втрачали свій революційно-перетворювальний характер. Використавши негритянське населення південних штатів, робітників та фермерів Півночі, боячись посилення демократичного руху народних мас, їхньої консолідації, буржуазія солідаризувалася з плантаторами. Заколотників в основному було амністовано. Розкол республіканської партії, поява ліберальних республіканців, які об'єднались у політичний блок з демократами, втрата популярності серед більшості населення зумовили падіння урядів Реконструкції в багатьох південних штатах і повернення до влади демократів. Вплив республіканських урядів зберігався лише в штатах, де понад 50 % жителів становили афроамериканці (Луїзіана, Флорида, Південна Кароліна). При цьому слід враховувати, що в політичній культурі США боротьба двох партій та ідеологій не ставила під сумнів легітимність існуючої державно-політичної системи. Загалом підтримувались ідеї конституціоналізму, індивідуалізму, буржуазних прав і свобод.

Визнаючи законність існування альтернативної сторони, партії змагалися з питань про форми правління, а також про те, хто найкраще міг реалізувати ці форми. Така ситуація розглядалася як ідеальний взірець для наслідування, що дуже характерно для американської "традиції винятковості".

Складність, конфліктність внутрішнього життя США не змінили зовнішньополітичного курсу. Перетворення в могутню промислову державу з високопродуктивним сільським господарством (рівень економічного розвитку США був значно вищим, ніж у таких розвинутих країнах, як Німеччина, Франція) і, як наслідок, зміна світових політико-економічних позицій американської держави стимулювали поновлення експансіоністських прагнень. Ліквідація про-французького режиму в Мексиці, купівля в 1867 році^Аляски, зростаючий інтерес до Канади як зони економічного и політичного панування США, посилення впливу у Вест-Індії, намагання використати частину и островів як військово-морські бази - таким чином зовнішня політика країни була спрямована на зміцнення міжнародних позицій США як у Західній півкулі, так і у світі в цілому.

Громадянська війна й Реконструкція поряд з бурхливим розвитком капіталізму вільного підприємництва сприяли підвищенню матеріального та культурного рівня життя американського населення. Мистецтво знову знаходить свого героя, в якому втілилась "американська мрія". Естетико-психологічні, соціально-політичні потреби американця зумовили розквіт літератури "успіху". Незважаючи на існування творів Е. По, Г. Мелвілла з властивим їм критичним поглядом на світ, більшість сучасників прихильніше ставилася до творчості Т. Флінта, Е. Габбарда, Г. Олджера. Монополія "олджеризму" в літературі відповідала ідеології "простої людини, котра зробила себе сама", її настановленню на успіх, стала складовою національної свідомості американців. У літературі, як і в образотворчому мистецтві, зростають реалістичні тенденції (хоча у живописі, попри появу нових жанрів, істотні злети не спостерігаються). В професійній музиці превалює еклектика та орієнтація на європейські традиції. Вітчизняні опери й симфонії (творчість У. Фрайя, Дж. Брістоу) поступалися популярністю перед менестрельним театром. З'явившись на основі синтезу негритянського фольклору та англійської баладної опери, він став попередником специфічно американського жанру XX століття — мюзиклу. Тим самим підтвердилося характерне для трьохсотрічної американської музичної культури виникнення справді національного й самобутнього саме у сфері жанрів народної музики.

Періодом Реконструкції в історії Сполучених Штатів закінчується ера народження й змужніння великої цивілізації, її матеріальної й духовної культури, існування якої суттєво розширило межі планетарної свідомості. Людство зіткнулося з неординарним досвідом становлення могутньої нації, самобутність котрої зрощувалася не на тисячолітньому фунті корінних традицій, а на основі трьохсотрічної асиміляції культурного надбання народів Європи, Америки, Африки та Азії.

Рекомендована література:

1. Американский характер: Очерки культуры.

2. Гаджиев К. С. Американская нация: национальное самосознание и культура. Москва, 1990.

3. Евтух В. Б. Концепция этносоциального развития США и Канады: типология, традиции, зволюция. Киев, 1991.

4. Євтух В. Б., Ковальчук О. О. Українці в Канаді. Київ, 1993.

5. Корионов В. Г. Соединенные Штаты Америки как

6. они есть. 200 лет: возможности, обещания, действительность. Москва, 1974.

7. Культура и быт народов Америки. Ленинград, 1967.

8. Культура народов Америки. Ленинград, 1985.

9. Тишков В. А, Коште Л. В. История Канади. Москва, 1982.