їхніми відносинами з греками й римлянами. П. Шафарик привертає увагу, посилаючись на візантійського історика, до високого рівня розвитку культури стародавніх слов'ян. "Судячи зі свідчень Феофілакта... стародавні слов'яни в народній поезії, пісні, музиці й танцях перевищували інші європейські народи. Справа доведена, що вони досягли було також надзвичайного мистецтва в багатьох ремеслах, саме в столярстві, гірничих працях, різьбі тощо"2.
В цей же період активно досліджує питання славістики, особливо у сфері філології, чеський і словацький поет, учений Ян Комар (1793—1852 рр.), ідеї якого узагальнені в трактаті "Про літературну взаємність між слов'ямськими племенами і наріччями" (1836 р.). Ідея, що йшла від болгарських просвітителів Кирила й Мефодія, постала в нову епоху пробудження самосвідомості слов'ян як заклик до дії. Тут більше, ніж поетична й наукова рефлексія. Справді, спалахувала жива іскра полум'я свободи цілих народів, уярмлених османським ігом.
Програмним для Яна Коллара та й для представників всеслов'янського культурного просвітництва того часу був поетичний твір "Слов'янин" (за чеськими й хорватськими мотивами). Звучав він як символ, звернений до віків, у безкраїх просторах і світах, де зеленіла "споконвіків слов'янська буйноквіта липа", де в горах та долинах "рідна для нас мова розлягалась". Культурні й літературні єднання мають стати запорукою злагоди й сили.
Ян Коллар із сумом дивується з недбайливого ставлення до спільної давньослов'янської мови: "Та ж абетка — тільки ветхий одяг, під яким слов'янське серце б'ється"3.
Під впливом поетичних і публіцистичних закликів стрепенулася до глибин свідомості "слов'янська душа", шукаючи у своїх прадавніх коренях "аборигенства" на власній землі як переконливий доказ права на збереження мови, культури, зрештою, себе як етносу. Тому все те, що йшло
1. Словянскія древности. С. 286.
2. Там само.
3. Коллар Ян. Слов'янин // Слов'янська ліра, и ям.
від звичаїв, фольклору, пам'яті слов'янських народів про свою історію, вивчення й збереження духовної скарбниці, вселяло високі патріотичні й творчі почуття, енергію й дух подвижництва.
Історики-філологи вивчають етнографічний твір Якова Головацького (сподвижника Яна Коллара) "Подоріж по Галицькій та Угорській Русі", яким започатковувалися нові сторінки слов'янознавства, а в ширшому розумінні — культурна діяльність мала привернути увагу до тієї частини слов'янства, що перебувала під владою чужинської імперії, до долі Русі-України.
Три львівських семінаристи — Маркіян Шашкевич (1811—1843 рр.), Іван Вагилевин (1811—1866 рр.), Яків Головацький (1814—1888 рр.), відомі в історії слов'янської культури як "Руська трійця", в Буді, в обхід австро-угорської цензури видали "Русалку Дністрову" (1837 р.). Автори цього альманаху були одержимі прагненням відродження духу українства й літератури нарівні і з-поміж усієї культури слов'янщини. В "Передслів'ї" М. Шашкевича читаємо: "Судило нам ся посліднім бути. Бо коли другі слов'яни верха ся дохоплюють і єстли не вже, то небавком побратаються з повним ясним сонцем. Нам на долині в густкій студеній мраці гибіти. Мали і ми наших півців і наших учителів, але найшли тучі і бурі — тамті заніміли, а народові і словесності надовго ся здрімало. Однако ж язик і хороша душа руська була серед Слов'янщини як чиста сльоза дівоча"'.
Прагнення зіставляти культурно-історичні долі свого та інших слов'янських народів, передусім у контексті відродження самоусвідомлення — чи то у зверненні до прадавніх пам'яток культури (мистецтва, міфології, словесності й пісенного фольклору, побуту й звичаїв), чи до етнографічних замальовок, а в останньому столітті долучаються історико-археологічні дані — все те дає змогу, хоча б контурно, відтворити культуру слов'ян у їхньому самопізнанні.
Рекомендована література:
1. Баран В. Д. Давні слов'яни. Київ, 1998.
2. Барокко в славянских культурах. Москва, 1992.
3. Голубенко Петро. Україна і Росія: У світі культурних взаємин. Київ, 1993.
4. Грушевський М. С. Культурно-національний рух на Україні в XVI—XVII віці // Духовна Україна: Збірка творів. Київ, 1994.
5. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. Санкт-Петербург, 1995.
6. Драгоманов М. П. Вибране. Київ, 1991.
7. Енциклопедія українознавства: Репринтне відтворення
8. видання 1949 р. Київ, 1995.
9. Культура и обшественная мысль славянских и балканских народов в XVIII веке // История Європы в 8 т. Москва, 1994. Т. 4.
10. Культура українського народу. Київ, 1994.
11. Литература и культура Древней Руси. Москва, 1994.
12. Леонтьев К. Н. Восток, Россия и славянство. Москва, 1996.
13. Мыльников А. С. Картина славянского мира: вигляд из Восточной Европы. Санкт-Петербург, 1999.
14. Огієнко І.І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. Київ, 1991.
15. Огієнко І. І. Історія української літературної мови. Київ, 1995.
16. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. Київ, 1993.
17. Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. Москва, 1971.
18. Січинський В. Ю. Чужинці про Україну. Київ, 1992.
19. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Київ, 1993.
20. Топоров В. Н. Предистория литературы у славян. Москва, 1998.
21. Українська культура: історія і сучасність. Львів, 1994.
22. Уханова Е. В. У истоков славянской письменности. Москва, 1998.