Для пуритан питання віри були невід ємні від проболем соціально-економічної культури. Пуританська етика, основу якої становила ідея призначення, найкращим чином відповідала соціальним потребам переселенців. Неординарність умов життя, інтереси життєспроможності общин і окремих сімей вимагали виховання духу солідарності та співробітництва шляхом формування єдиного суспільного . ідеалу, уніфікації норм і стандартів поведінки, способу мислення. При всій відданості таким традиційним моральним принципам, як повага до економічного й політичного авторитету, беззастережний патріотизм, прихильність до різного роду "кооперативності", поселенці сповідували самовираження та самобутність як найціннішу заповідь. Пуританська етика відповідно до розуміння повсякденної праці як виконання божественного припису виконувати певні обов'язки санкціонувала рівноцінність у соціумі кожного індивіда. На відміну від країн Західної Європи, де релігійні настанови були опосередковані соціально-політичними й філософськими доктринами, пуританізм у північноамериканських колоніях впливав безпосередньо на формування ідейно-психологічної бази американського етносу. Поряд з ортодоксальним кальвінізмом, з його релігійно-моралістичним риторизмом та ідеями одвічної гріховності людського роду та абсолютного передвизначення спасіння, повсюдного поширення набули більш ліберальні, соціально орієнтовані форми протестантизму, такі, як методизм і баптизм (течії армініанського типу). Армініанство, яке наголошувало на ідеї залежності спасіння від віри і вчинків людей, надаючи релігії форми індивідуальної справи, було одним з ідеолого-психологічних обґрунтувань індивідуальної активності й заповзятливості — конче необхідних для успішного освоєння Нового Світу — залишало місце свободі волі. Протестантизм впроваджував новий стиль життя — практику випробувань обраності, де добровільне утримання у рамках норм самодисципліни, самовідречення, творчі зусилля, які співвідносяться з вищими духовними, божественними цінностями, розглядаються як засоби досягнення успіху. Останній був ознакою обраності, спасіння.

Таким чином формувалася трудова етика успіху — аскетизм, відданість професії, покликанню, бережливість, опора на власні сили, що в подальшому стала важливим компонентом розвитку національної самосвідомості, індивідуалістичних та підприємницьких рис характеру американця.

Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XVII століття з Англії прибуло ще кілька експедицій. До Америки цього разу від'їздили представники тієї опозиційної частини пуританського руху, яка дотримувалася принципу конгрегаціонізму. Зупинившися на масачусетському узбережжі, нові поселенці почали активно будувати суспільне життя відповідно до принципів, що давали змогу закріпити панування заможної еліти (переселенці-конгрегаціоністи відрізнялися від пуритан належністю до багатих і впливових кіл англійського суспільства). Цьому сприяла поява соціальних теорій (Дж. Вінтроп), які були підґрунтям суворої ортодоксії та авторитарної влади. Соціальна нерівність освячувалася проповіддю двох основних рис — богобоязливої скромності, покірності й жорсткої дисципліни як виконання божественної волі — для сервентів і християнського милосердя — для господарів. Нерівність людей розглядалася як природне й навіки закріплене правило буття. Тому будь-яке непідкорення владі тлумачилось як замах на верховну владу Бога.

Релігія стала впливовим засобом утвердження рабовласництва. Поява нового расового й етнічного елементу — африканців — досить швидко оформилася в новому визначнику статусу — кольорі шкіри (негр і білий) поряд з slave (раб) та Free man. Проголошення чорних сервентів рабами на все життя, заперечення їхньої здатності асимілюватися, расова сегрегація закріплювалися не лише законодавчими актами (60—90-х років XVII ст.), а й виправдовувалися необхідністю християнізації африканців заради спасіння їхніх душ. Рабовласництво освячувалося і сприймалося як звичайна побутова справа, яка не потребує аргументації. Навіть поодинокі засудження рабовласництва (зокрема квакерами) на практиці не набували форми відкритого протесту.

Досить швидко сформувався режим "аристократичної теократії", за яким формальний поділ світської та духовної влади (чого вимагали принципи конгрегаціонізму) на практиці виявився єдністю дій магістрату, священиків-ортодоксів і місцевої "аристократії". Цей режим означав найсуворішу регламентацію внутрішнього життя колонії, посилення системи покарання сервентів та переслідування інаковіруючих. Останнє було пов'язане з монополізацією права на істинне тлумачення святих догматів і відповідного способу життя. Переслідувані в Старому Світі пуританські керівники виявили вкрай негативне ставлення до політики компромісу й терпимості між різними релігійними деномінаціями, формально дотримуючись конгрегаціонізму як основного принципу церковної організації. Сектантський напрям мислення пуритан зумовив існування тієї культурної ситуації в ранній Америці, коли релігійний плюралізм в основному стосувався географії співіснування різних релігійних конфесій.

Авторитарна політика лідерів колонії, обмеження свободи віросповідання викликали протидію демократичної опозиції (керівники — Р. Вільямс, Т. Гукер). У межах теологічних суперечок американською суспільною думкою вирішувалися питання соціально-економічного, політичного й духовного розвитку культурного буття колоній. Так, Р. Вільямс і його прихильники заснували колонію з най-демократичнішими порядками — Провіденс (Род-Айленд), спробувавши реально втілити ідею про державу, що будується на засадах договору та народного суверенітету. Офіційне проголошення свободи совісті й миру з індіанцями стало продовженням тієї політики, якої дотримувався Вільямс. З його ім'ям пов'язані перші виступи на захист прав індіанського населення як дійсних господарів американської землі, їхньої духовної культури (інтересів, звичаїв). З розширенням європейських колоній становище індіанців погіршувалося. Використовуючи на початку колонізації досягнення традиційного індіанського господарства (трудові навички, засоби лікування та обробки місцевого ґрунту й вирощування аграрних культур), білі поселенці з часом кардинально змінили своє ставлення до аборигенів. Розглядаючи освоєння територій Нового Світу крізь призму провіденціалізму, вони вважали своїм релігійним обов'язком поширення біблійних істин серед місцевого язичницького населення (в цьому напрямі сформувалася рання американська міфологія, герої якої — приборкувачі диких просторів і місцевих дикунів, учасники індіанських воєн). Діяльність християнських місій вела до руйнування традиційних аборигенних культур, нав'язування індіанцям європейських цінностей. Соціокультурний розвиток первісних американських племен, приречених відступати й зникати під тиском європейської культури, не міг не зазнати трансформації найширшого діапазону — від способів господарської діяльності, традицій соціально-побутового устрою до систем ідеологічних уявлень і стародавніх політичних інституцій. Але, незважаючи на процеси соціальної диференціації, колективістські засади індіанських суспільств стали значною перешкодою для поширення принципів індивідуалізму, підприємництва, з якими європейські поселенці пов'язували подальший розвиток суспільного життя колоній. Безцеремонність у загарбанні землі й жорстоке ставлення спричинили активні виступи індіанців, серед них найзапеклішою була Пекотська війна (1637 р.).

Таким чином, у період з 1606 року (якщо брати до уваги невдалу спробу заснувати першу колонію на острові Роанок у 1585 р.) по 1640 рік (громадянська війна в Англії) на Атлантичному узбережжі Північної Америки було створено кілька англійських колоній. Вони відрізнялися за часом виникнення, природними умовами, релігійними поглядами поселенців. Однак, з'явившись унаслідок соціальних зрушень, які переживала на той час Європа, Вірджинія, колонії Нової Англії, Меріленд розпочали американський шлях еволюції буржуазних відносин. При всій специфіці різних колоній (наявність певних феодальних рис господарства Меріленду, плантаційне рабство Вірджинії, в більш чистому вигляді —- в колоніях Нової Англії) він зумовив особливості виникнення нової цивілізації на континенті Північної Америки, а пізніше — великої держави — США.

Формуванню американської нації передувало панування пуританського етносу. Цінності пуританізму, які були означені в період ранньої колонізації, стали вагомими компонентами розвитку національної самосвідомості американців, соціальних настановлень, загальносвітоглядних позицій, процесу їхньої самоідентифікації.

Інкорпорація релігійних цінностей у громадське суспільство відображала парадоксальну наявність як комунітарних ідеалів, так і активне неприйняття одноманітності.

Протестантський комунітаризм, так само як і схильність до індивідуалізму, формувалися за принципами "договірної теології". Багато хто з прибульців до Нового Світу, відповідно до хіліастичного розуміння призначення пуританського переселенського руху, розглядав нове суспільство як взірець християнського милосердя, братерської любові, підкорення індивіда волі цілого. Ідеальною соціальною структурою уявлялася община — символ згуртованості, безконфліктності, стабільного порядку. Соціальне існування пуритан базувалося на "етиці добровільності". В основу останньої було покладено теорію контракту.

Стосунки між людиною та Богом, окремими індивідами, правителями і підданими розумілися як договір, що укладається добровільно й потенційно може бути розірваним. Община, держава розглядалися як єдиний організм, життєдіяльність якого спрямовувалася на реалізацію Божественного задуму.

Надії, бажання більшості європейських переселенців звільнитися від релігійного або станового тиску зумовили їхнє прагнення до багатоманітності, складовою якої стала індивідуальність. Реалізація цінностей свободи на практиці виявилася не лише у свободі від Старого Світу. Стосунки з Богом набули особистого характеру. Добровільність договору означала вільний вибір людини реалізувати себе, свої індивідуальні цінності в межах волевиявлення певного угруповання — релігійного або громадянського. Індивідуалізоване існування, свобода йти за божественним перед-визначенням передбачала вільне прийняття й підкорення цілям і нормам колективу. Тому закономірно почала виявлятися схильність американців до різного виду об'єднань (релігійних сект, пізніше — до профспілок, корпоративних або асоціативних організацій у соціальній і підприємницьких сферах).

Консерватизм мислення, обмеженість естетичного кругозору пуритан дивно поєднувалися з великим потягом до освіти. Характер імміграції, боротьба за існування в умовах Північноамериканського континенту спричинили превалювання проблем виживання та пов'язаного з ними духу практицизму. Останній вплинув на особливості форм і методів виховання підростаючого покоління. Не випадково для більшості англійських