наявність фрагментів імпортної східно-грецької кераміки, яку називають родосько-іонійською або родосько-мілетською (вироблялася в Іонії). Ця кераміка,
найкращі зразки якої знайдено під час розкопок Борисфена (рис. 10), вирізняється особливим стилем розпису, що зветься орієналістським. У розписі посудин, укритих світлим облицюванням, фігурують стилізовані зображення тварин, птахів, риб та фантастичних істот — сирен, сфінксів, крилатих коней і т. ін. Помітне місце серед знахідок займають також посудини з орнаментальним розписом у вигляді поясків, хвилевих ліній та різних комбінацій геометричного узору. Контурний чорнофігурний малюнок на іонійській розписній кераміці з'являється в середині VI ст. до н. е. У цей же період такий стиль стає характерним і для кераміки, що виготовлялася в Аттиці і в значній кількості ввозилася до Північного Причорномор'я.
Греки-переселенці з Іонії та інших місць принесли з собою уже сформований пантеон, а на новій батьківщині відбувалася його подальша трансформація, яка великою мірою залежала від конкретних історичних умов, що складалися в тому чи іншому античному центрі. Причому слід наголосити, що Аполлон розглядався греками-іонійцями як головний покровитель і помічник. Крім нього, на початковому етапі існування грецьких поселень важливе місце в релігійних уявленнях греків-колоністів займали культи богів-покровителів землеробства, зокрема Деметри та її дочки Кори-Персефони. В дорійському Херсонесі головними божествами вважалися Партенос та Геракл — покровитель Гераклеї Понтійської.
Таким чином, архаїчний період в історії грецького населення Північного Причорномор'я характеризується виникненням перших грецьких поселень, мешканці яких почали освоювати сільськогосподарські території. У Нижньому Побужжі, Нижньому Подністроє 7 та Східному Криму цей процес відбувався активніше, аніж у Західному Криму. В околицях Херсонеса, розширення сільських територій стримувалося збройним опором таврів. Переважну більшість мешканців грецьких поселень становили греки-переселенці та їхні нащадки, а також епойки, які внаслідок гострої соціальної боротьби здобули політичні права у повному обсязі. Основою економіки грецьких поселень було сільське господарство. Ремесло й торгівля перебували у зародковому стані. В галузі матеріального виробництва основною рушійною силою були дрібні вільні виробники. Праця рабів та інших залежних верств населення не відігравала скільки-небудь суттєвої ролі. В архаїчний період завершилося становлення у Північному Причорномор'ї полісної соціально-політичної організації класичного типу.
Список літератури
1. Айбабин А. И. Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь, 1999.
2. Алексеев А. Ю., Мурзин В. Ю., Роме Р. Чертомлык. Киев, 1990.
3. Алексеев В. П., Перший. А. И. История первобытного общества. Москва, 1990.
4. Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в VI — начале I в. до н. э. Запорожье, 1995.
5. Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. Киев, 1989.
6. Античные государства Северного Причерноморья. Археология СССР. Москва, 1984.
7. Археология Украинской ССР: В 3 т. Киев, 1985, 1986. Т. 1-3.
8. Археологія Української РСР: У 3 т. Київ, 1971. Т. 1-3.
9. Археологія. 1993. № 3 (до 100-річчя відкриття трипільської культури).
10. Баран В. Д. Давні слов'яни. Київ, 1998.
11. Баран В. Д., Козак Д. II., Терпиловський Р. В. Походження слов'ян. Київ, 1991.
12. Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. Киев, 1982.
13. Березанская С. С, Отрощенко В. В., Чередниченко Н. И., Шарафутдинова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев, 1986.
14. Березанская С. С, Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита — бронзы на Украине. Киев, 1994.
15. Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, 1983.
16. Бессонова С. С, Скорый С. А. Мотронинское городище скифской эпохи. Киев, 2001.
17. Бліфельд Д. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. Київ, 1977.
18. Болгов Н. Н. Закат античного Боспора. Бєлгород, 1966.
19. Бонгард-Левин Г. М., Грантовский Э. А. От Скифии до Индии. Москва, 1983.
20. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. Київ, 1968.