Лебедівська культура (XI—VIII ст. до н.е.) виділена в 70-х роках XX ст. С. С. Березанською. Лебедівські пам'ятки займали Київську Наддніпрянщину, пониззя Прип'яті, межиріччя Десни і Сейму. Культуру репрезентують поселення та фунтові цвинтарі. Невеликих розмірів селища будували неподалік водоймищ, у заплавах та на дюнних підвищеннях (Козинці, Лебедівка, Гостомель). Житла наземні або трохи заглиблені, прямокутної форми. Небіжчиків ховали поруч із поселеннями. Зафіксовано єдиний поховальний обряд — тілоспалення. Перепалені кістки зсипали до неглибоких ямок або в урни. Поруч із прахом завжди лежала велика кількість розбитого посуду і поламаних прикрас (Залісся, Богданівка, Погріби, Гостомель). Керамічний посуд — грубостінний, виготовлений із глини з домішкою піску, потовченого граніту, слюди. Розмаїттям форм він не вирізнявся (горщики яйцеподібної форми з маленьким дном, тюльпаноподібні посудини, слоїки). В основному посуд орнаментований бідно й одноманітно — наколами, перлинами, рідше — шнуром і відбитком гребінки. Бронзові вироби представлені широким асортиментом знарядь праці (кельти, ножі, шила), зброї (наконечники списів), прикрас (шпильки, кільця, підвіски). Зрідка трапляються й залізні речі, але переважають вироби з кременю і каменю (серпи, зернотерки, наконечники стріл). Носії лебедівської культури були землеробами і скотарями. Склалася культура на базі сосницької, за впливу північно-східних культур Волго-Кам'я — поздняківської, приказанської. Як наслідок розвитку Лебедівки виникли культури підгірцівсько-мілоградського кола. Етнос племен лебедівської культури викликає дискусії. Цілком можливо, що вони були близькими як прабалтам, так і праслов'янам.

Рис. 35. Матеріальний комплекс культури Гава-Голігради з пам'яток Закарпаття: 1, 2, 4, 6, 8, 9 — кераміка; 3, 5, 7, 10— 13 — бронза (за Е. А. Балагурі)

Бондарихинську культуру виділила В. А. Іллінська у 50-ті роки XX ст. Упродовж XI—IX ст. до н. е. вона поширилася від Дніпровського Лівобережжя до верхньої і середньої течії Сіверського Дінця, а на сході й північному сході досягла Донщини та Мордовії. Формувалася Бондариха на основі мар'янівської культури та пам'яток малобудківського типу за участі поздняківців із Волго-Окського басейну та носіїв бережнівсько-маївської зрубної культури. Назва походить від поселення, розташованого в урочищі Бондариха на Сіверському Дінці. На заключному етапі розвитку культури з'являються городища. Відомі наземні й напівземлянкові житла, з дерев'яним каркасом стін, здебільшого — однокамерні. Поховальні пам'ятки вивчені мало. Це — ґрунтові цвинтарі з рештками кремацій в урнах та окремі інгумації. Показовим є керамічний посуд із пласким дном, декорований відбитками зубчастого штампу, вдавленнями кінцем палички, що іноді утворюють "виноградні грона". Виробів із металу обмаль, є одиничні знахідки кам'яних ливарних форм, з'являються вироби із заліза. В етнічному відношенні носії бондарихинської культури пов'язані, найімовірніше, з прафінно-уграми, хоча, на думку деяких дослідників, вони могли належати і до прабалтів.

Таким чином, впродовж V—II тис. до н. е. населення України пережило епохи енеоліту і бронзи. Це був час великих зрушень на ниві суспільного розвитку, прогресу технологій давнього виробництва, мистецтва й культури загалом. За строкатістю численних культур і типів пам'яток простежуються глибинні процеси творення нових етнічних груп населення, що відображають диференціацію індоєвропейської та фінно-угорської мовних спільнот. У підсумку прогресивного розвитку пізнього первісного суспільства палеометалевої доби населення регіону наблизилося до межі цивілізації, перетнутої вже за наступної доби раннього залізного віку в І тис. до н. е. Наголосимо, що зміна бронзового віку залізним супроводжувалася й кардинальною зміною господарчої системи пасторалізму, що розвивалася впродовж енеоліту — бронзової доби, номадизмом. Ідеться про перехід від різновидів осілого тваринництва до кочового скотарства.

Жорстка прив'язка викладеного матеріалу до археологічних культур та спільнот залишає поза полем зору низку явищ надкультурного плану. Серед них, зокрема, видатну пам'ятку давнього мистецтва — Кам'яну Могилу поблизу м. Мелітополя Запорізької області, яку досліджували видатні археологи М.І. Веселовський, О. М. Бадер, М. Я. Рудинський, В.М. Даниленко, В. М. Гладилін. Нині петрогліфи Кам'яної Могили продовжує вивчати Б.Д. Михайлов. Варто зауважити, що датування конкретних зображень, а тим більше абстрактно-схематичних композицій Кам'яної Могили викликають гострі дискусії серед фахівців. Пов'язання згаданих петрогліфів з тими чи іншими археологічними культурами є справою майбутнього.

Не менше проблем виникає з культурною ідентифікацією кам'яних антропоморфних стел, найкращі зразки яких виявлено поза археологічним контекстом. Таке помітне явище, як скарби металевих речей, характерне для бронзової доби, також не завжди вписується в чіткий культурний контекст. Це, зокрема, стосується проблеми найбагатшого Бессарабського (Бородінського) скарбу, виявленого майже сто років тому Е. фон Штерном. Жвава дискусія серед дослідників різних країн щодо його культурної належності й датування все ще триває. Це повною мірою стосується й фігурних кам'яних товкачиків та ступок, бронзових клепаних казанів, віднесених до кола "кіммерійських" (В. О. Городців, В. С. Бочкарьов). Тут ідеться про серії випадкових знахідок, виявлених переважно на теренах України. Кількість їх множиться, що сукупно з матеріалами новітніх археологічних досліджень обіцяє нам вихід на новий рівень пізнання проблематики енеоліту та доби бронзи вже в недалекому майбутньому.

Рекомендована література

1. Археологія. 1993. № 3 (до 100-річчя відкриття трипільської культури).

2. Археологія Української РСР: У 3 т. Київ, 1971. Т. І.

3. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Энеолит, бронза и раннее железо. Киев, 1990.

4. Археология Украинской ССР: В 3 т. Киев, 1985. Т. I.

5. Балагури Э. Население Верхнего Потисья в эпоху бронзы. Ужгород, 2001.

6. Березанская С. С. Средний период бронзового века в Северной Украине. Киев, 1972.

7. Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. Киев, 1982.

8. Березанская С. С. Отрощенко В. В., Чередниченко Н. Н., Шарафутдинова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев, 1986.

9. Березанская С. С, Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита-бронзы на Украине. Киев, 1994.

10. Братченко С. Н. Донецька катакомбна культура раннього етапу. Луганськ, 2001.

11. Ванчугов В. П. Белозерская культура в Северо-Западном Причерноморье. Киев, 1990.

12. Винокур І. С, Телегін Д. Я. Археологія України. Тернопіль, 2004. Давня історія України: У 3 т. Київ, 1997. Т. 1.

13. Етнічна історія давньої України. Київ, 2000.

14. Збенович В. Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. Киев, 1989.

15. Иванова С. В. Социальная структура населения ямной культуры Северо-Западного Причерноморья. Одесса, 2001.

16. Колесников А. Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья (опыт социальных реконструкций в археологии). Киев, 1993.

17. Круц В. А. Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья. Киев, 1977.

18. Лагодовська О. М., Шапошникова О. Г., Макарович М. Л. Михайлівське поселення. Київ, 1962.

19. Макаренко М. О. Маріюпільський могильник. Київ, 1933.

20. Монгайт А. Л. Археология Западной Европы. Бронзовый и железный века. Москва, 1974.

21. Отрощенко В. В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня Східної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення). Київ, 2001.

22. Рижов С. М., Бурдо Н. Б., Відейко М, Ю., Магомедов Б. В. Давня кераміка України. Київ, 2001. Ч. 1.

23. Рындина Н. В., Дегтярева А. Д. Энеолит и бронзовый век. Москва, 2002.

24. Свєшников I. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці НІ — на початку II тисячоліття до нашої ери. Київ, 1974.

25. Свешников И. К. Культура шаровидных амфор. Свод археологических источников. Москва, 1983. Вып. В1-3.

26. Субботин Л. В. Памятники культуры Гумельница юго-запада Украины. Киев, 1983.

27. Телегін Д. Я. Середньостогівська культура епохи міді. Київ, 1973.

28. Телегин Д. Я., Нечитайло А. Л., Потехина И. Д., Панч емко Ю. В. Среднестоговская и Новоданиловская культуры энеолита Азово-Черноморского региона. Луганск, 2001.

29. Черняков И. Т. Северо-Западное Причерноморье во второй половине II тыс. до н. э. Киев, 198S. Шапошникова О. Г., Фоменко В. И., Довженко Н. Д. Ям нал культурно-историческая область (Южнобугский вариант). Свод археологических источников. Киев, 1986. Вып. В 1 —3.

30. Щепинский А. А. Кеми-Обинская культура. Запорожье, 2002.

31. Энеолит СССР. Археология СССР. Москва, 1982.