Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування Вінницької, Дніпропетровської, Сумської, Херсонської, Чернігівської областей прийняли розпорядження "Про виділення додаткових коштів з місцевих бюджетів для розширення сфери діяльності районних будинків культури". Зокрема, на ремонтні роботи приміщень районних будинків культури Вінницької області з місцевих бюджетів використано 1 млн 195 тис. грн.

При затвердженні місцевих бюджетів на 2006 р. видатки на культуру на Дніпропетровщині збільшено в 1,8 раза. Вперше за останні десять років в області на потреби кожного районного будинку культури виділено по 20 тис. грн бюджетних коштів. Окрім того, за кошти приватних підприємців здійснено капітальні та поточні ремонти, придбано музичні інструменти, костюми, аудіоапаратуру. З метою покращення культурного обслуговування селян Івано-Франківської області за рахунок обласного бюджету придбано автотранспорт для Богородчанського, Галицького, Волинського, Калуського, Надвірнянського районних будинків культури. Систематичну фінансову підтримку з бюджетів усіх рівнів одержують районні будинки культури Харківської області.

На сьогодні в Україні на базі клубних закладів діють понад 90 тис. аматорських колективів. Нами використовується репертуар українських авторів, класичні та сучасні твори зарубіжних композиторів, звучить автентичний фольклор. Збереглись і продовжують розвиватись основні аматорські жанри: хоровий, музичний, хореографічний, театральний. Понад 20 тис. аматорських колективів мають звання "народний" та "зразковий".

Дещо поліпшилася кадрова ситуація. Високий рівень забезпеченості спеціалістами у Тернопільській (95,4 %), Запорізькій (81 %), Дніпропетровській і Донецькій (по 80 %), Вінницькій (79,6 %), Харківській (78,8 %) областях. У клубних закладах Волинської, Рівненської, Харківської та Хмельницької областей забезпеченість фахівцями становить понад 60 %.

У переважній більшості областей запроваджено щомісячні стипендії для творчої молоді, премії за творчі досягнення в різних галузях мистецтва.

На виконання Указу Президента України від 19 березня 2005 р. "Про державну підтримку підготовки фахівців для сільської місцевості" Міністерство культури і туризму встановило щорічну квоту місць на підготовку фахівців з числа сільської молоді у межах державного замовлення. У більшості областей України відкрито факультети Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, запроваджено дистанційну форму навчання, що дає змогу здійснити перепідготовку та підвищення фахового рівня спеціалістів для закладів культури клубного типу.

Однак у діяльності клубних закладів залишається низка невирішених проблем, головна з яких — недостатнє фінансування. Низький рівень знань у спеціалістів клубних закладів з питань економічної та господарської роботи гальмує діяльність клубних закладів у ринкових умовах. Аналіз засвідчує, що 33 % спеціалістів клубних закладів мають досвід роботи понад ЗО років, 40 % — понад 20,20 % — понад 10 років, 7 % — понад 5 років. Це свідчить про необхідність залучення до роботи в галузі молоді, здатної забезпечувати роботу клубних закладів у сучасних умовах.

Недостатньо заохочується праця фахівців, керівників творчих аматорських колективів. Вони майже не отримують стимулюючих надбавок до посадового окладу. Практично в кожній області гостро стоїть проблема неповної зайнятості працівників клубних закладів. На сьогодні не прийнято нормативного акта, який би поширював норми соціального захисту на працівників клубних закладів, які вже існують для працівників бібліотек, музеїв та викладачів шкіл естетичного виховання.

З метою усунення вказаних питань Міністерством культури і туризму запропоновано відповідні положення в проекті Закону України "Про культуру", зокрема — щодо надання клубним працівникам права на грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов'язків і матеріальну допомогу для вирішення соціальних питань. Сприятиме стабілізації мережі клубних закладів та їх повноцінному функціонуванню виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості" від 6 вересня 2005 р. Міністерство звернулося до обласних держадміністрацій з проханням збільшити у 2007 р. асигнування на галузь культури, зосередити кошти з різних джерел на зміцнення матеріально-технічної бази.

Клубні заклади відіграють значну роль у залученні найширших верств населення до надбань традиційної культури та мистецького аматорства. Українське народне мистецтво є великим скарбом нашого народу, воно передає світосприйняття, національну психологію, багатство духовно-естетичного світу* Епоха глобалізації несе із собою не лише переваги сучасної цивілізації, а й небезпеку збіднення, а то і втрати культурно-мистецької різноманітності людства, отже — й підриву самих коренів цієї культури. Україна ще має ці здорові корені, і берегти їх, створювати умови для зростання народної культури — обов'язок суспільства і держави.

Нині, заявляючи про прагнення інтегруватись до світової спільноти, виявляючи готовність до освоєння всього справді вартого уваги, що створено іншими культурами, необхідно докласти максимум зусиль для збереження, відродження, розвитку і презентації світові всього найкращого, що має у своїй духовній скарбниці український народ, насамперед нашої традиційної культури. З цією метою реалізовується "Державна програма охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини на 2004— 2008 роки", затверджена відповідною постановою Кабінету Міністрів України. На виконання цієї програми постановою уряду засновано премію імені В.М. Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини. З метою інтеграції України у світовий культурний простір підготовлено проект Закону України "Про приєднання України до Міжнародної Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини". Суттєвою допомогою у збереженні та відродженні такої спадщини стала постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання у 2006 році субвенції з держаного бюджету місцевим бюджетам для придбання українських народних інструментів та їх розподілу" від 26 липня 2006 р.

Останніми роками в Україні дещо пожвавилося проведення фольклорно-етнографічних експедицій, науково-практичних конференцій. Лише у 2006 р. проведено міжнародні та всеукраїнські фестивалі фольклору та традиційної культури, зокрема міжнародний фестиваль дитячого фольклору "Котилася торба..." (м. Кузнєцовськ Рівненської області); фестиваль фольклору "Поліське літо з фольклором" (м. Луцьк); фестиваль фольклору "Калинове літо на Дніпрі" (м. Комсомольськ, Полтавської області); фестиваль народної творчості в рамках проведення Сорочинського ярмарку (с. Великі Сорочинці Полтавської області); Фестиваль лемківської культури "Дзвони Лемківщини" (м. Монастириська Тернопільської області) та ін.

З метою забезпечення правових, економічних та організаційних умов відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів нині підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми охорони, відродження та розвитку народних художніх промислів на 2007—2010 роки".

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1881.

2. Баткин Л.И. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальное ти. — М„ 1989.

3. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Сред невековья и Ренессанса. — М., 1989.

4. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994. б. Берковский НЛ. Романтизм в Германии. — Л., 1973.

6. Брайчевський М.Ю. Конспект історії України // Старожитності. — 1991. — Ч. 2-3,4,5,6.

7. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. — К., 1988

8. Бычков B.B. Лексикон новоклассики. Художественно-эстетическая культура XX ст. — М., 2003.

9. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. — К., 1991.

10. Габермас Ю.Ф. Філософський дискурс модерну. — К., 2001.

11. ГорфункельАЛ. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрож дения. — М„ 1987.

12. Грабовський С, Ставрояні С, Шкляр Л. Нариси з історії у країнськог державотворення. — К., 1995.

13. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — К., 1991 — Т. 1.

14. Дмитриева H.A. Краткая история искусств. — М., 2000. — 4.1.

44. Культурология: основы теории: Учеб. пособие. —М., 2003.

45. Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини. — К., 1988.

46. Лобас В.Х.,Легенький Ю.Г.Українська і зарубіжна культура. —К." 1997.

47. Макаров АМ. Світло українського бароко, — К., 1994.

48. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К." 1992.

49. Мастера классического искусства Запада. — М., 1993.

50. Немировская Л.З. Культурология. История и теория культуры. — М., 1992.

51. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. — К., 1997.

52. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. — М., 1987.

53. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К., 1997.

54. Полевой В. XX век: изобразительное искусство и архитектура стран народов мира. — М., 1989.

55. Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998.

56. Проблемы Просвещения в мировой литературе. — М., 1970.

57. Рыбаков ЕЛ. Язычество древних славян. — М., 1981.

58. Самосознание европейской культуры XX века. — Мм 1991.

59. Сарабьянов Д.В. Стиль модерн. — М., 1989.

60. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

61. Семчишин М. Тисячоліття української культури. — К., 1993.

62. Серебровский В. Что такое модерн? // Наука и жизнь. — 1992. — № 2. — С. 74—81.

63. Січинський В. Чужинці про Україну. — Л., 1991.

64. Смирин М.М. Эразм Роттердамский и реформационное движение в Германии. — М., 1978.