Схожість рис вельбарської та пшеворської культур зі ста рож итн остям и германського кола Центральної Європи переконливо засвідчує, що їхніми носіями були готи, досить чітко локалізовані у Нижньому Повісленні писемними джерелами. Присутність готів у Причорномор'ї відображена давніми авторами у зв'язку зі Скіфськими війнами проти Риму у 30—60-ті роки III ст. Разом з ними згадуються й інші племена германського походження — гепіди, тайфали, герули.

Господарство та соціальний устрій

Особливо високого рівня соціально-економічного розвитку досягло населення черняхівської культури. Сільське господарство зазнало сильного впливу агрокультури римських провінцій. Землероби черняхівської культури застосовували серпи та ручні млини, залізні наральники і чересла, коси, мотики тощо. На відміну від інших осілих "варварів" черняхівці були дуже вимогливими щодо природних умов, обираючи для своїх полів рівнинні чорноземи. Орне високопродуктивне землеробство, хоча й було екстенсивним, створило передумови для появи професійних ремісників.

Попри відсутність у черняхівській культурі металургійних центрів, рівень використання заліза і сталі тут дуже високий. Як і у кельтських майстрів попереднього часу, асортимент виробів налічує близько 80 найменувань. При цьому помітно збільшується питома вага знарядь праці, особливо землеробських, а також зброї.

Високого рівня розвитку досягає також виробництво посуду. Оскільки на території Південно-Східної Європи гончарний посуд з'являється у готовому, досконалому вигляді, можна припустити, що техніка гончарного виробництва була привнесена на нашу територію гончарами — вихідцями із римських придунайських провінцій. Поступово місцеві майстри освоїли нову для них технологію гончарної справи разом із основними формами провінційно-римської кераміки і за короткий строк повністю наситили ринок своєю продукцією.

На території України відомо близько 50 місцезнаходжень гончарних горнів. Вони розміщені по всьому ареалу культури, не утворюючи значних скупчень, на відміну від пшеворської культури, де поблизу сучасного Кракова функціонував потужний центр виробництва гончарного посуду. Горни складалися із двох ярусів: топки та камери, де відбувався випал. Діаметр споруди сягав 1,5 м. Верхній ярус мав куполоподібне перекриття. Яруси відокремлювалися один від одного горизонтальним перекриттям із отворами-продухами.

Черняхівська культура значною мірою була продуктом ремесла та торгівлі. У її носіїв як самостійні виробництва виокремилися металообробка, гончарство, гребенярство й, почасти, каменярське ремесло та чинбарство. У носіїв інших археологічних культур рівню ремесла відповідала лише металургія та металообробка. Відомості про початки товарного виробництва, тобто виробництва товарів не на замовлення, а на ринок, є тільки стосовно черняхівського гончарного ремесла.

Активізувалися у другій чверті І тис. н. е. й економічні зв'язки із Римом. Уламки амфор, у яких завозили вино та оливкову олію, відомі практично на всіх досліджених черняхівських і карпатських пам'ятках. Важливими предметами імпорту були керамічні посудини, скляні келихи, намиста зі скла, напівдорогоцінннх каменів, мушлі, а також срібні монети. Римські денарії, очевидно, потрапляли до "варварів" і як контрибуція, викуп за полонених, подарунки вождям. Монетний метал був головним джерелом надходження срібла, тому основна його маса перетворювалася на скарби або йшла на ювелірні вироби.

Протягом другої чверті І тис. н. е. ще більше посилюється нерівномірність розвитку племен Східної Європи. Тенденція до виділення невеликих поселень стає домінантною у пізньозарубинецькому та київському середовищі. Причиною цього було зростання продуктивності землеробства, що підвищило рівень господарської самостійності окремих сімей, а також вплив більш розвиненої черняхівської культури.

Рівень розвитку черняхівської та вельбарської культур, а також культури карпатських курганів був значно вищим. Соціальна структура черняхівського суспільства характеризується поширенням великих поселень із різноманітними житлами, господарськими спорудами і загонами для худоби. Поселення порівняно рідко утворюють групи ("гнізда"), які зазвичай пов'язують із племінною структурою. Багаті поховання, грошові та речові скарби, розвинене товарне виробництво доповнюють картину. Все це вказує на панування у черняхівському суспільстві сусідської, або територіальної общини. Прискорений розвиток черняхівського (меншою мірою — карпатського та вельбарського) населення, очевидно, пояснюється його включенням у систему соціально-економічних відносин римських провінцій і політичною консолідацією, ЩО сприяла об'єднанню різноетнічних племен і призвела до руйнування моноетнічної племінної організації.

Разом з тим, на півночі черняхівського ареалу набули поширення поселення із житлами-напівземлянками, в яких переважав ліпний посуд київського чи вельбарського типів. Найімовірніше, соціально-економічні відносини в цих областях були доволі архаїчними порівняно з південно-західним регіоном черняхівської культури, розташованим ближче до римського лімесу. Попри свою надетнічність, черняхівська спільнота завдяки прогресивним процесам культурної та економічної інтеграції мала ознаки ранньої держави.

Список літератури

1. Айбабин А. И. Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь, 1999.

2. Алексеев А. Ю., Мурзин В. Ю., Роме Р. Чертомлык. Киев, 1990.

3. Алексеев В. П., Перший. А. И. История первобытного общества. Москва, 1990.

4. Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в VI — начале I в. до н. э. Запорожье, 1995.

5. Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. Киев, 1989.

6. Античные государства Северного Причерноморья. Археология СССР. Москва, 1984.

7. Археология Украинской ССР: В 3 т. Киев, 1985, 1986. Т. 1-3.

8. Археологія Української РСР: У 3 т. Київ, 1971. Т. 1-3.

9. Археологія. 1993. № 3 (до 100-річчя відкриття трипільської культури).

10. Баран В. Д. Давні слов'яни. Київ, 1998.

11. Баран В. Д., Козак Д. II., Терпиловський Р. В. Походження слов'ян. Київ, 1991.

12. Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. Киев, 1982.

13. Березанская С. С, Отрощенко В. В., Чередниченко Н. И., Шарафутдинова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев, 1986.

14. Березанская С. С, Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита — бронзы на Украине. Киев, 1994.

15. Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, 1983.

16. Бессонова С. С, Скорый С. А. Мотронинское городище скифской эпохи. Киев, 2001.

17. Бліфельд Д. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. Київ, 1977.

18. Болгов Н. Н. Закат античного Боспора. Бєлгород, 1966.

19. Бонгард-Левин Г. М., Грантовский Э. А. От Скифии до Индии. Москва, 1983.

20. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. Київ, 1968.