Враховуючи багатоманітну етнічну та мовну палітру українського суспільства, всі гілки влади в Україні сприяють активному застосуванню української мови як консолідуючого чинника в усіх сферах життя нації,

Таблиця 4. Мовний склад населення України, %

Національність | Вказали як рідну мову

мову своєї націонал ьності | українську мову | російську мову | іншу мову

Українці | 85,2 | x | 14,8 | 0,0

Росіяни | 95,9 | 3,9 | x | 0,2

Білоруси | 19,8 | 17,5 | 62,5 | 0,2

Молдавани | 70,0 | 10,7 | 17,6 | 1,7

Кримські татари | 92,0 | 0,1 | 6,1 | 1,8

Болгари | 64,2 | 5,0 | 30,3 | 0,5

Угорці | 95,4 | 3,4 | 1,0 | 0,2

Румуни | 91,7 | 6,2 | 1,5 | 0,6

Поляки | 12,9 | 71,0 | 15,6 | 0,5

Євреї | 3,1 | 13,4 | 83,0 | 0,5

Вірмени | 50,4 | 5,8 | 43,2 | 0,6

Греки | 6,4 | 4,8 | 88,5 | 0,3

Волзькі татари | 35,2 | 4,5 | 58,7 | 1,6

Цигани | 44,7 | 21,1 | 13,4 | 20,8

Азербайджанці | 53,0 | 7,1 | 37,6 | 2,3

Грузини | 36,7 | 8,2 | 54,4 | 0,7

Німці | 12,2 | 22,1 | 64,7 | 1,0

Гагаузи | 71,5 | 3,5 | 22,7 | 2,3

Інші | 32,6 | 12,5 | 49,7 | 5,2

збереженню наявного культурного і мовного різноманіття. Відповідно до Указу Президента України "Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері" від 26 вересня 2005 р. на Міністерство культури і туризму України покладено обов'язки із забезпечення реалізації державної мовної політики України. У червні 2006 р. в його структурі почав функціонувати новостворений структурний підрозділ — сектор мовної політики України.

У липні 2006 р. відбулися засідання Робочої групи з доопрацювання проекту Концепції державної мовної політики України. Запропонований варіант Концепції був схвалений Робочою групою як такий, що має бути винесений на обговорення громадськості. Цей проект було опубліковано у тижневику "Слово Просвіти" (2006. — № 29) та розміщено на сайті Міністерства культури і туризму. Він також став предметом обговорення на круглому столі в рамках IV Всесвітнього форуму українців.

Пріоритетними напрямами реалізації мовної політики є участь у розробці законодавчих актів, спрямованих на активний розвиток української мови, запровадження її в усіх сферах життєдіяльності суспільства, а також законодавчих актів, спрямованих на підтримку і розвиток мов національних меншин та етносів України; планування і проведення культурологічних та культурно-мистецьких заходів та акцій, спрямованих на розвиток української мови та підтримки мов національних меншин як консолідуючого чинника в суспільстві. На 2007 р. заплановано проведення конкурсів читців творів Лесі Українки, Олени Теліги, Івана Багряного, міжнародного фестивалю мистецтв "Шевченко в моєму серці" та Всеукраїнського фестивалю творчої молоді "Ми йдем дорогою одною" спільно з Товариством Олеги Теліги, міжнародної науково-практичної конференції "Мовна культура: збереження самобутності в умовах глобалізації", семі-нару-наради "Українська мова — мова єднання" та інші. Планомірне здійснення цих завдань має забезпечити вільний розвиток усіх національних мов на теренах України, створити необхідні умови для зміцнення державного статусу української мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1881.

2. Баткин Л.И. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальное ти. — М„ 1989.

3. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Сред невековья и Ренессанса. — М., 1989.

4. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994. б. Берковский НЛ. Романтизм в Германии. — Л., 1973.

6. Брайчевський М.Ю. Конспект історії України // Старожитності. — 1991. — Ч. 2-3,4,5,6.

7. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. — К., 1988

8. Бычков B.B. Лексикон новоклассики. Художественно-эстетическая культура XX ст. — М., 2003.

9. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. — К., 1991.

10. Габермас Ю.Ф. Філософський дискурс модерну. — К., 2001.

11. ГорфункельАЛ. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрож дения. — М„ 1987.

12. Грабовський С, Ставрояні С, Шкляр Л. Нариси з історії у країнськог державотворення. — К., 1995.

13. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — К., 1991 — Т. 1.

14. Дмитриева H.A. Краткая история искусств. — М., 2000. — 4.1.

44. Культурология: основы теории: Учеб. пособие. —М., 2003.

45. Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини. — К., 1988.

46. Лобас В.Х.,Легенький Ю.Г.Українська і зарубіжна культура. —К." 1997.

47. Макаров АМ. Світло українського бароко, — К., 1994.

48. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К." 1992.

49. Мастера классического искусства Запада. — М., 1993.

50. Немировская Л.З. Культурология. История и теория культуры. — М., 1992.

51. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. — К., 1997.

52. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. — М., 1987.

53. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К., 1997.

54. Полевой В. XX век: изобразительное искусство и архитектура стран народов мира. — М., 1989.

55. Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998.

56. Проблемы Просвещения в мировой литературе. — М., 1970.

57. Рыбаков ЕЛ. Язычество древних славян. — М., 1981.

58. Самосознание европейской культуры XX века. — Мм 1991.

59. Сарабьянов Д.В. Стиль модерн. — М., 1989.

60. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

61. Семчишин М. Тисячоліття української культури. — К., 1993.

62. Серебровский В. Что такое модерн? // Наука и жизнь. — 1992. — № 2. — С. 74—81.

63. Січинський В. Чужинці про Україну. — Л., 1991.

64. Смирин М.М. Эразм Роттердамский и реформационное движение в Германии. — М., 1978.