ранню (городоцьку) та пізню (здовбицьку). Зазначимо, що поділу на фази піддаються лише розкопані поселення. Десять наземних жител городоцького етапу Досліджено на селищі Городок, ще чотири — у Зозові та Моквинському Майдані. Тип жител — каркасно-стовповий з двосхилим дахом. Навколо жител розміщувалися господарчі ями та майстерні з обробки кременю. На окраїні Городка знайдено яму, де видобувався кремінь, а також скупчення жовен, зі слідами первинної обробки. Виявлено декілька поховань під могилами у скорченому стані. Десять жител здовбицького етапу розкопано на поселеннях Зозів І, Зозів II та Здовбиця. Вони були конструктивно складніші й мали дві частини наземну, каркасно-стовпову, та заглиблену, з материковою лежанкою. Вогнища для обігріву та приготування їжі розміщувалися в наземній частині споруд. Поховання на пізньому етапі влаштовували у ґрунті, в кам'яних спорудах або в ямах. Небіжчиків укладали на бік, дещо скорченими, головою на захід. Найвиразніший матеріал дали поховання поблизу Здовбиці.
Рис. 21. Матеріали підкарпатської культури шнурової кераміки:
1 – Стрільче, кам'яна скриня III; 2-5- Кульчиці; 6, 24- Велика Плавуча, мог. II; 7, 30- Кульчиці, мог. XII; 8- Кульчиці, мог. XIII; 9 – Ясенівка (колишній Якторів), мог. І; 10 – Передівання; 11, 14 – Колоколин, мог. V; 12 – Колоколин, мог. IV, пох. 1; 13— Бапичі, мог. XV; 15, 16- Колоколин, мог. IІІ; 17, 19- Колоколин, мог. IV; пох. 2; 18 – Почали; 20 – Висоцьке; 21 – Кульчиці, мог. VIII; 22 – Ясенівка. мог. ІІ; 23 – Ясенівка, мог. IV; 25, 32- Колоколин, мог. 1, пох. 2; 26, 29, 33 – Кульчиці. мог. VII; 27-Кульчиці, мог. VI; 28 – Кульчиці, могила в лісі; 31 - Красів, мог. ІІ; 34 – Коропуж (за І. К. Свєшников). 1 - план та перетин поховальної споруди; 2-7, 14-17 кремінь; 11-13. 19 - вироби з каменю; 8, 21-34-кераміка; 9, 10 — мідь; 18, 20 — бронза
Кераміка доволі своєрідна. Для ранньої фази характерні в основному кулясті форми з підлощеною поверхнею, декоровані відбитками шнура та насічками. Відомі також прості слоїки без декору. На пізній фазі форми посуду урізноманітнюються (амфори, горщики, кухлі, кубки), а в тісті помічено домішку потовченого кременю. Декор — шнуровий. Набір крем'яних та кам'яних знарядь лишався типовим для "шнуровиків": пласкі сокири, кинджали, серпоподібні та ножеподібні платівки, втульчасті шліфовані сокири. Із кістки виготовляли долотця, проколки, голки, наконечники стріл, намистини та підвіски. Знайдене рогове кайло для видобутку кременю. Нечисленні мідні речі також традиційні: верболисті скроневі підвіски, окуляроподібна підвіска, перстень, рибальський гачок. Господарство лишалося скотарсько-землеробським. Розводили здебільшого велику та дрібну рогату худобу, а також коней і свиней. Високого рівня досягли видобуток і переробка волинського кременю, вироби з якого використовувалися у місцевому господарстві, а також для обміну.
Стжижовська культура завершувала розвиток "шнурових" утворень по цей бік Карпат. Поширена на Північно-Західній Волині та Любельщині (Польща), де міститься епонімне поселення Стжижув, досліджене у 30-ті роки XX ст. Виділена А. Гардавським у 1959 р. Входить до пізнього горизонту культур шнурової кераміки (кінець 111 — початок II тис. до н.е.). Український сегмент стжижовської культури досліджував І. К. Свєшников. Відомо 66 поселень. На 11 поселеннях проведено розкопки, під час яких відкрито 13 напівземлянок, чотири з них — на поселенні Озліїв Рівненської області. Розміри жител — 4,2x2,25 м, глибина — близько 1,5 м. Попід стінами облаштовані материкові лежанки. На селищах Муравиця та Озліїв у житлах виявлено майстерні з обробки кременю. У тій же Муравиці та Перевередові такі майстерні знаходили поруч із житлами, а неподалік від Муравиці обстежено пункт з обробки кременю, де налічувалося близько 100 000 одиниць відходів (відщепів, луски, напівфабрикатів). Поховання здійснювали на ґрунтових цвинтарях (24). Найбільший із них — Торчинський (19 поховань). На Волині досліджено також чотири могили. Небіжчиків ховали у випростаному стані, головами на захід, південь або схід, з речовим супроводом (рис. 22). Відомі також скарби зі Стеблівки (Стубла) та Липи з бронзовими сокирами, верболистими скроневими підвісками та браслетами.
Рис. 22. Матеріали стжижовської культури шнурової кераміки:
1-16 с. Могиляни на Рівенщині, пох. 7; 17-19 - Торчин на Волині, пох. 16; 20- Торчин, пох. 10; 21-23, 27 – Торчин, речі зі зруйнованих поховань; 24, 26 — Торчин, пох. 4; 25 — Торчин, пох. 6 (1-16-за К. В. Каспаровою, М. Б. Шукіним; 17-27- за І. К. Свєшниковим). 1 – план поховання; 2-16 – бронза; 17-23 – кремінь; 24-27 – кераміка
Кераміка мала домішок шамота в тісті та специфічну фактуру поверхні від загладжування жмутом соломи чи трави. Типи посуду різні: амфори з високими шийками та парою вушок, кубки, миски, кухлі. Декор, виконаний відбитками шнура, нарізками, валиком, укривав вінця та шийку з виходом на тулуб. Вінця кубків оформлювали у вигляді комірця. Помічено присутність на стжижовських пам'ятках багатоваликової кераміки бабинської культури та кістяні пряжки. Численні вироби з кременю та каменю репрезентовані пласкими клинцевими сокирами, ножеподібними серпами, виїмчастими наконечниками стріл, свердленими сокирами. Напрям господарства визначається як землеробсько-скотарський, за наявності значної кількості землеробських знарядь, особливо крем'яних серпів. З домашніх тварин розводили велику та дрібну рогату худобу, свиней, коней та собак. Помітних обсягів набули обробка кременю і ткацтво.
Список літератури
1. Айбабин А. И. Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь, 1999.
2. Алексеев А. Ю., Мурзин В. Ю., Роме Р. Чертомлык. Киев, 1990.
3. Алексеев В. П., Перший. А. И. История первобытного общества. Москва, 1990.
4. Андрух С. И. Нижнедунайская Скифия в VI — начале I в. до н. э. Запорожье, 1995.
5. Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. Киев, 1989.
6. Античные государства Северного Причерноморья. Археология СССР. Москва, 1984.
7. Археология Украинской ССР: В 3 т. Киев, 1985, 1986. Т. 1-3.
8. Археологія Української РСР: У 3 т. Київ, 1971. Т. 1-3.
9. Археологія. 1993. № 3 (до 100-річчя відкриття трипільської культури).
10. Баран В. Д. Давні слов'яни. Київ, 1998.
11. Баран В. Д., Козак Д. II., Терпиловський Р. В. Походження слов'ян. Київ, 1991.
12. Березанская С. С. Северная Украина в эпоху бронзы. Киев, 1982.
13. Березанская С. С, Отрощенко В. В., Чередниченко Н. И., Шарафутдинова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. Киев, 1986.
14. Березанская С. С, Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита — бронзы на Украине. Киев, 1994.
15. Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, 1983.
16. Бессонова С. С, Скорый С. А. Мотронинское городище скифской эпохи. Киев, 2001.
17. Бліфельд Д. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. Київ, 1977.
18. Болгов Н. Н. Закат античного Боспора. Бєлгород, 1966.
19. Бонгард-Левин Г. М., Грантовский Э. А. От Скифии до Индии. Москва, 1983.
20. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. Київ, 1968.