Як бути хорошим керівником

Ключ до ефективного керівництва — сильна підтримка з боку підлеглих

Бути хорошим шефом — це насамперед мати короші стосунки з підлеглими. Вони мають об'єктивну оцінку стилю керівництва шефа. Те, як він виглядає в очах підлеглих, як вони ставляться до нього і пояснює його успіхи та невдачі.

Підлеглі дуже добре розуміють, яка різниця між поганим та хорошим керівником. При хорошому керівництві робота стає цікавою, а досягнуті результати підкріплюють почуття професійної гордості. При поганому керівництві підлеглі відбувають оплачувану трудову повинність.

У стосунках з підлеглими можна виділити такий суттєвий момент — розумно визначена міра свободи дій підлеглого — головна передумова підвищення ефективності його праці.

Поганий (неефективний) керівник пригнічує здібності та ініціативу своїх підлеглих.

Хороший (ефективний) шеф уважний до людей. Він аналізує ситуації, в яких з ними взаємодіє. Він знає, коли колектив чекає від нього тієї чи іншої лінії поведінки, рішучості чи поступливості.

Секрет ефективності керівника в тому, щоб не обмежувати себе жорсткими рамками одного стилю, а також дотримуватись основних принципів керівництва людини.

¦ Зворотні зв'язки. Керівник повинен знати думку підлеглих з приводу того чи іншого прийнятого рішення.

Підлеглі прагнуть завжди дізнаватися про оцінку зробленої роботи безпосередньо від керівника. Керівник зобов'язаний уміти точно і вчасно оцінити виконану роботу.

¦ Визначена частка свободи. Підлеглі повинні володіти свободою дій у межах розумного і дозволеного.

Одним необхідно менше свободи в роботі, іншим — більше. Це індивідуально визначає шеф, спираючись на знання характеру і особливостей кожного підлеглого.

¦ Ставлення до роботи. Ефективний керівник об'єктивно оцінює роль роботи в житті людей, не перебільшуючи і не зменшуючи її, допомагає своїм підлеглим виробити правильну психологічну орієнтацію, встановити правильну шкалу життєвих цінностей, чітко визначити місце роботи в їхньому житті.

¦ Орієнтація на результати роботи. Хороший керівник знає, як правильно відзначити трудові досягнення підлеглих.

Найбільш цінним є кінцевий результат, хоча й не можна ігнорувати самим процесом трудової діяльності.

¦ Підвищення. Багато мудрості сховано у відомому вислові, що кращий шлях зробити кар'єру — добре виконувати свої щоденні обов'язки.

Якщо доповнити його натяками на можливість підвищення тим, хто має на це шанси, то це буде додатковим трудовим стимулом.

¦ Особиста поведінка. Із підлеглими керівник повинен поводити себе лише офіційно (формально), постійно утримуючи соціальну дистанцію, або встановити напівофіційні, навіть дружні стосунки. Проте дотримуватися однієї з крайностей не варто. У доброго керівника стосунки з підлеглими і не строго офіційні, але й не чисто приятельські (дружні). Це залежить від ставлення до людей взагалі, від конкретної ситуації, поведінки підлеглих. Як сказав один директор, не можна поводитися з ведмедем, як з котеням, і з котеням, як із ведмедем.

Налаштувати працівника на виконання завдання — півсправи. У процесі роботи необхідно вміти і похвалити, і за необхідності покритикувати. Якщо форми морального заохочення знайти простіше, то форми критики підібрати складніше, особливо такі, що позитивно вплинуть на працівника, на його розуміння суті справи, а не озлоблення.

Запитання і Завдання для самоконтролю

Завдання 1. Дайте відповіді на запитання.

1. Яку роль має підтримка підлеглих для керівника?

2. У чому полягає секрет ефективності керівника?

3. Які ви знаєте принципи керівництва?

4. Як повинен поводитися керівник зі своїми підлеглими?

5. Яку роль має підвищення підлеглих?

Завдання 2. Поясніть на прикладах, як ви розумієте поняття зворотні зв'язки

Завдання 3. Сформулюйте визначення "Певна частка свободи — це...".

Завдання 4. Підготуйте усний виступ на тему "Ставлення до роботи — один із основних принципів керівництва людини".

Завдання 5. Поясніть, чому керівник повинен орієнтуватися на результати роботи підлеглих.

Завдання 6. Запишіть поради "Щоб стати хорошим керівником..."

8.6. Види критики підлеглих

Критика підлеглих має такі різновиди: критика підбадьорювання ("Нічого. Іншим разом зробите краще. А зараз не вийшло");*

критика-докір ("Ну що ж ви? Я на вас так розраховував");*

критика-надія ("Сподіваюся, наступного разу ви виконаєте це завдання краще");*

критика-аналогія ("Раніше я допустився такої самої помилки. І дісталося ж мені від начальника*.");*

критика-похвала ("Робота зроблена добре. Але не для цього випадку");*

безособова критика ("У нас є працівники, які не справляються... Не будемо називати їх прізвищ");*

критика-співпереживання ("Я добре вас розумію, тому зрозумійте і ви, що так робити...");*

критика-здивування ("Як? Невже ви не справилися з роботою?");*

критика-іронія ("Робили, робили і... зробили. Тільки як тепер в очі будете дивитися?");*

критика-зауваження ("Не так зробили. Іншого разу порадьтеся");*

критика-попередження ("Якщо ви ще раз зробите не так, звинувачуйте себе");*

критика-вимога ("Роботу вам доведеться переробити") тощо.

Список рекомендованої літератури

1. Лебедев В.И. Психология и управление. — М., 1990.

2. Липсиц КВ. Не повторить ошибок. Практические советы руководителю. — М., 1988.

3. Палеха Ю.І., Водерацьтй Ю.В. Етика ділових стосунків. — К., ччч.

4. Филиппов А.В. Работа с кадрами. — М., 1990.