Засоби спілкування: вербальне спілкування

План

1. Як спілкуються між собою люди?

2. Вербальне спілкування

3. Література

Як спілкуються між собою люди?

Звичайно, люди спілкуються між собою безпосередньо і використовують для цього мову та мовлення, а також сигнали, які надсилає наше тіло, зокрема, голос та його інтонацію, рухи рук, пальців, пози тіла. З розвитком інформаційних технологій люди можуть спілкуватися, перебуваючи на далекій відстані один від одного як у реальному часі, так і тоді, коли їм зручно. Крім того, спілкування між людьми може відбуватися опосередковано завдяки, наприклад, листам, книжкам, малюнкам. Свої думки, переживання люди можуть передавати один одному, використовуючи для цього різні предмети або символи.

У книзі Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка" розповідається, як два конвоїри (один з них — німець, другий — угорець, супроводжували Швейка в арештантському вагоні вели між собою довгу бесіду. Німець — балакун, любив багато говорити, і весь час щось жваво розповідав. Угорець по-німецьки знав лише "jawohl" та "was". Коли німець щось розповідав, угорець кивав головою і промовляв "jawohl", а щойно той замовкав, він говорив "was?", і німець починав знову. Крім того, угорець любив жестикулювати і весь час руками, головою, всім тілом реагував на розповідь німця. Німець був задоволений і продовжував говорити. І тільки коли приїхали на місце, німець зрозумів, що угорець зовсім не знає німецької мови. За допомогою яких засобів вони спілкувалися? Німець використовував слова, а угорець — жести, рухи тіла. І один засіб спілкування, і другий займають багато місця в нашому житті.

А якому засобу спілкування люди надають перевагу? Є така скандинавська сага про спілкування, яку переказав академік А.О. Білецький. У ній розповідається, як одного разу між мудрецем-богословом та однооким вікінгом відбувся диспут. Богослов показав один палець, на що одноокий вікінг відповів.

показавши два пальці. Богослов показав три пальці, після чого вікінг показав кулак, тоді богослов з'їв вишню і виплюнув кісточку. Вікінг знайшов у своїй кишені аґрус і з'їв його. Тут богослов визнав себе переможеним. "Про що ви сперечалися?" — запитали члени журі у богослова. — "Я показав один палець, вказавши тим, що Бог у світі один. Він же заперечив двома пальцями, що крім Бога-Отця є ще Бог-Син. Я тоді показав три пальці, маючи на увазі, що якщо бути точним, то є ще й Дух Святий. На це він показав кулак, відповідаючи, що все одно Трійця єдина. Я відчув, що перемогти його в богослов'ї не зможу, і змінив тему диспуту. З'ївши вишню, я сказав, що життя солодке. Але й тут він відповів мені дуже влучно: з'ївши аґрус, він ствердив, що треба жити навіть тоді, коли життя й кисленьке", "А про що ви сперечалися?" — запитали в одноокого вікінга. — "Я й не думав з ним сперечатися на богословські теми. Цей зухвалець показав, що в мене одне око. Я йому відповів, що моє одне око варте його двох. Він далі вів своє: у мене й у нього разом три ока. Після того я сказав, що таких нахаб, як він, треба вчити не науковими суперечками, а кулаком. Тому я з'їв аґрус, щоб показати, що життя в нього після цього буде кислим". Із цієї саги видно, що жести допускають неоднозначність інтерпретації повідомлення. Тільки звукова людська мова дає можливість максимально чітко висловити думку і точно, адекватно її сприйняти. На цю перевагу звукової мови вказував ще М.В. Ломоносов, доповнивши, що спілкування жестами можливе тільки на близькій відстані й тільки в світлий час доби [21].

Як бачимо, спілкування відбувається за допомогою різних засобів. Під засобами спілкування розуміють те, як людина реалізує зміст та цілі спілкування. Виокремлюють вербальне (мовленнєве, словесне) спілкування та невербальне (несловесне). Засобом вербального спілкування є мова, невербального — жести, міміка, пантоміміка, інтонація, паузи, система "контакту очима". Цей засіб спілкування для нас наче менш відомий, але він має велике значення. Як правило, в житті вербальні (мовленнєві) та невербальні засоби спілкування використовуються нами в єдності. Часто на несвідомому рівні ми супроводжуємо нашу мову жестами, мімікою для того, щоб слова були яскравішими, більш щирими та переконливими. Іноді ж вербальні та невербальні засоби вживаються окремо одне від одного, але люди розуміють їх і взаємодіють завдяки цьому між собою.

Останнім часом у зв'язку з поширенням комп'ютерних мереж і появою Інтернету почали говорити про віртуальне спілкування. Люди також можуть спілкуватися, використовуючи різні символи, предмети тощо. Добір засобів спілкування залежить від загальної культури людини, її знань про психологічні механізми спілкування та вмінь користуватися ними.

Вербальне спілкування

Вербальне або мовленнєве спілкування — це засіб, пов'язаний з використанням мови [229, ч. 1, с. 106]. Іншими словами, мовленнєве спілкування — це комунікативний акт. За допомогою мовлення передаються інформація, думки, почуття.

Культура мовленнєвого спілкування охоплює дві складові: культуру говоріння та культуру слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає, про іншу — що вона вміє не тільки слухати, а й чути. Що при цьому мають на увазі?

Розглянемо характеристику "говоріння". Це механізми побудови висловлювань відповідно до індивідуальних особливостей людини, що говорить. Це й особливості використаної лексики, і володіння граматикою, і багатство асоціацій, і продуктивність чи стереотипність мовлення, його динамічність, прояв за допомогою слів певного ставлення до співрозмовника. Конструюючи висловлювання, ми стимулюємо іншу людину до створення внутрішнього образу, подібного до того, що йому передається. При цьому відбувається розв'язання конкретних комунікативних задач відповідно до мети мовлення й особливостей ситуації. Висловлювання конструюються відповідно до граматичних правил, а з погляду психології вони несуть у собі переконуючий вплив.

Велике значення для ефекту переконуючого впливу мають характер ситуації й особистість відправника повідомлення. Якщо установка до відправника інформації позитивна, то й ставлення до його висловлювання, швидше за все, також буде позитивним, якщо негативна — то й ставлення буде негативним. Якщо до відправника ставлення нейтральне, але його висловлювання викликають негативні емоції, то передана ним інформація сприйматиметься як така, що не заслуговує на довіру.

Учені визначають кілька порядків побудови повідомлень: кульмінаційний порядок (найсильніші аргументи наводяться наприкінці), антикульмінаційний порядок (зворотний, коли, навпаки, повідомлення починається з сильного аргументу) та розміщення сильних аргументів усередині повідомлення. Наприклад, викладач хоче наголосити, чому студентам краще не пропускати заняття з культури спілкування. Для цього він може побудувати речення з серединним порядком повідомлення; "У зібраному вигляді матеріал ніде не надрукований, тому вам не можна пропускати заняття з культури спілкування, бо доведеться багато працювати самостійно". Кульмінаційний порядок повідомлення такий: "У зібраному вигляді матеріал ніде не надрукований і доведеться багато працювати самостійно, тому вам не можна пропускати заняття з культури спілкування**. Антикульмінаційний порядок повідомлення: "Вам не можна пропускати заняття з культури спілкування, бо у зібраному вигляді матеріал ніде не надрукований і доведеться багато працювати самостійно". Яка ж форма викладу є ефективнішою? Виявилося, що кульмінаційний і зворотний порядок дають кращі результати, аніж серединний (із невеликою перевагою першого над другим). Однак у такому разі важливо враховувати змістовний бік повідомлення та установки слухачів. Якщо вони не дуже зацікавлені предметом повідомлення, то найвагоміші аргументи треба викласти із самого початку. Це найкращий спосіб пробудити інтерес та увагу людей. Якщо вони дуже зацікавлені темою розмови, то найцікавіші аргументи варто подати наприкінці повідомлення, бо послаблення аргументації може дещо розчарувати слухачів.

Важливими характеристиками вербального засобу спілкування, зокрема говоріння, є діалог та монолог. Монологічне мовлення — це таке, коли говорить одна особа, а решта слухають, сприймають іїї повідомлення. Діалогічним називають мовлення між двома або кількома співрозмовниками, які міняються ролями [104, с. 129—133].

Монолог неначе передбачає реакції співрозмовника. Висловлювання тут більш розгорнуті, свідоміше добираються слова й вибудовуються речення, певну роль відіграють міміка та жести. Під час монологу має місце нерівноправність щодо обміну інформацією. Тут домінує один, наприклад, менеджер. Він одночасно є джерелом інформації, ставить запитання, контролює та оцінює відповіді. Проте така взаємодія передбачає лише поверхове, частинне розуміння та прийняття іншого учасника спілкування. Діалог іноді (навіть спеціалісти з менеджменту) називають особливою, більш високою формою спілкування людей [305]. Під час діалогу відбувається обмін думками, більше враховується чуже слово, позиції співрозмовників є рівноправними. Висловлювання вживаються більш згорнуті, а жестів менше. Для того щоб зробити крок до діалогу, менеджер повинен виходити з такого постулату — не відстоювати свої погляди, а знаходити шлях до спільного розгляду проблеми. Найчастіше заважають розпочати діалог такі причини: недостатнє володіння темою обговорення; предмет бесіди не цікавить співрозмовника; співрозмовників відволікають сторонні думки, які спотворюють зміст інформації; різний культурний та інтелектуальний рівень співрозмовників; вони належать до різних професійних груп; між співрозмовниками існує