Беручи до уваги історичні, расові, географічні, культурно-морфологічні особливості менталітету українців, можна знайти "генетичне пояснення" специфіки світосприйняття та поведінки народу, який мешкає в сучасній Україні. Менталітет

Таблиця 9.1. Порівняльні цінності, на яких вибудовуються американський та російський менеджменти та ділові культури

Ставлення до | Американська ділова культура | Російська ділова культура

1 | 2 | 3

1. Планування | Індивідуальність впливає на майбутнє | Життя йде заданим курсом, а особистість може робити вибір лише у межах своєї долі

2.Організаційного середовища, морального стану і продуктивності | Людина може змінити і поліпшити навколишнє середовище | Люди повинні жити відповідно до навколишнього середовища, а не намагатися змінити його

3. Постановки цілей, розвитку кар'єри | Людина повинна бути реалістичною у своїх прагненнях | Ідеали понад усе, їх слід досягати, навіть коли цьому суперечить здоровий глузд

4. Мотивації в системі стимулювання | Слід ретельно працювати, щоб досягти своїх цілей | Для досягнення цілей потрібні не тільки ретельність, а й вдача і час

5. Переговорів та угод | Взяті зобов'язання обов'язково повинні виконуватися | Зобов'язання можна змінити, а обіцянки можна давати навіть тоді, коли немає реальних можливостей їх виконати

6.Довгострокового і короткострокового планування | Час — це гроші | Час цінується мало

7. Лояльності та мотивації | Головний сенс життя працівника — організація | Головне не організація, а група, з якою працівник себе ідентифікує

Закінчення табл. 9.1

1 | 2 | 3

8. Тривалості роботи в одній організації | Роботодавець і працівник можуть обмежити свої відносини у часі | Робота на одному місці повинна бути довготривалою. Люди, які часто змінюють роботу, — несерйозні

9. Роботи в кількох місцях | Можна працювати тільки в одному місці | Для елементарного виживання потрібно працювати в кількох місцях

10. Працевлаштування, просування по службі, нагород | Кваліфіковані спеціалісти посідають найкращі місця, їм відкриті всі рівні керівництва | Становище людини визначають особистісні якості, зв'язки, дружні стосунки

11. Кар'єри | Для того щоб просуватися по службі, треба багато працювати. Можна змагатися з іншими за просування на престижну посаду | Насамперед слід зберігати добрі стосунки з іншими. Змагання за просування на престижну посаду призводить до нестабільності

12. Прийняття рішень | Зусилля спрямовуються на відбір потрібної інформації, інтуїтивний підхід не допускається | Тенденція збирати якомога більше інформації, навіть непотрібної. При прийнятті рішень переважає інтуїтивний підхід

13. Інформації | Інформація повинна бути точною і достовірною | Інформації повинно бути багато

14. Організації комунікацій | Інформація про фірму доступна будь-якому її працівнику | Інформація часто приховується для утримання влади

15. Організаційних взаємин | Кожний працівник висловлюється відкрито, незважаючи на те, що його думка не збігається з думкою інших | Висловлена думка повинна бути балансом власних та групових інтересів

українців (у широкому, а не тільки власне етнічному розумінні) набагато більш скептичний та недовірливий, ніж свідомість росіян [186]. За своїм менталітетом західні області, безумовно, тяжіють до центральноєвропейської структури цінностей (орієнтація основної маси населення на малий та середній бізнес, індивідуалізм у поєднанні з умінням політично само-організовуватися, ідеал побутового комфорту та ін.). Водночас населення східних, південних, та значною мірою центральних областей України органічно поєднане з постросійсько-пострадянською культурно-ціннісною спадщиною, результатом чого є недовіра до приватної власності, великий колективізм за відсутності навичок політичної само-організації і відповідно іронічно-скептичне ставлення до політичних партій та їх лідерів, необлаштованість побуту, орієнтованість здебільшого на стандарти споживання 60—80-х років [254, с. 332—345]. Звичайно, на менталітет українців вплинуло те, що 300 років вони були під татарами, 300 років в Україні панували поляки, 300 років Україна перебувала в обіймах старшого брата — Росії. До речі, українця за кордоном (це описано в нарисах до історії української етнопсихології, виданих у 1993 р. у Мюнхені) сприймають так: українець — це інтроверт, з сильним відчуттям свого "я" і бажанням його самовияву; це — людина, в якої розвинене почуття власної гідності і яка прямує до знищення перешкод та обмежень власної свободи. Українці виявляють сердечність, незлопам'ятність, співчуття до ближнього, бажання надати допомогу скривдженим. Вони шанують традиції, закладені минулими поколіннями, поважають сім'ю, громаду. Водночас українці пасивні, заздрісні, мають розсудливий холодний аналітичний розум і не дуже зважають на великі спільноти" [282, с. 50].

У журналі Business-communication (2003. — №16) опубліковано інтерв'ю з менеджером Інною Гертсберг, що успішно працювала в компаніях США та Канади, а потім була запрошена на роботу в одну з відомих українських організацій. Вона так порівнює залежність українського менеджменту від українського менталітету: "Особливість українського ринку в тому, що він не готовий до західних підходів ще й в плані ділової культури. Вона зорієнтована на міжособистісні відносини. На Заході, якщо у людини є власні професійні думки щодо чиєїсь ідеї, вона їх чесно висловлює, і міжособистісні стосунки при цьому залишаються такими, як і були до цього, навіть якщо зауваження були критичними. В Україні зауваження по роботі сприймаються як особиста образа. При цьому часто кажуть не все так, як думають. Тут не можуть від чогось відмовитися заради творчої праці і не вміють працювати так, щоб творчість стала частиною життя кожного працівника. Більше того, творчість не підтримується і творча людина займається своєю справою винятково заради самореалізації. Незрозумілим є і те, чому тут постійно спізнюються. Не можна розраховувати на людей, які не цінують час". Витоками конфліктів між діловими культурами України і Заходу є те, що менеджери-іноземці, зокрема американські, не досить повно вивчають, а отже, і використовують у практиці менеджменту на території України елементи і характеристики її національної культури та менталітету, не враховують відмінності, які існують у семантиці, діловій термінології і діловій мові [33]. Менеджерів, які приїздять із Заходу, часто дивують грубощі у стосунках українців. Але потім вони зазначають, що через деякий час бар'єр зникає і відбувається споріднення з українцями душею. Відзначається, що здатність українців до глибокого спілкування — велика перевага, яка допомагає створювати сильні й ефективно діючі команди [289].

Українському менталітету відповідають найкращі риси і японського, і американського менеджменту. Частина людей в Україні працює на одному підприємстві все життя (і така тенденція заохочується), а інша частина часто змінює місце роботи. У нас могли прийняти на роботу людину не за фахом, тобто не завжди переважала спеціалізована діяльність. Застосовуються і формальні, і неформальні механізми контролю, колективне та індивідуальне прийняття рішень. Нашій системі управління більше притаманна індивідуальна відповідальність. Офіційно вважають, що людина вирішує все, водночас вона розглядається "як гвинтик" [192]. Останнім часом і в Росії, і в Україні відбувається рух до зростання індивідуалізму з орієнтацією на особистість, тобто потяг до американського та північно-европейського менталітету. Проте часто українські організації, звертаючись до найкращих зразків світового досвіду та намагаючись їх перейняти, не завжди чітко усвідомлюють, наскільки запозичені методи співзвучні особливостям українського менталітету. Через це далеко не завжди запозичений досвід в Україні дає позитивні результати. Менеджерам України слід виявляти і розуміти, на яких принципах будувався чужий успіх й орієнтуватися на них, використовуючи методи, прийнятні до українського менталітету. Співпрацюючи з іноземними компаніями, важливо не ігнорувати специфіку своєї національної культури, виробляти свій національний підхід до менеджменту та бізнесу.

Встановлення ділових контактів з іноземцями

Будь-які ділові контакти з іноземними партнерами складаються із таких фаз [65]: підготовка контакту; програмування контакту; реалізація контакту; прийняття рішення, підбиття підсумків контакту. Для того щоб діловий контакт з іноземцями був успішним, слід планувати та реалізовувати кожну його фазу, виходячи із розуміння специфічних особливостей кожної з культур. Представники різних країн поводитимуться на різних фазах встановлення контакту відповідно до особливостей своїх ділових культур.

Так, на першій фазі — підготовка контакту — представники моноактивної культури Снімці, швейцарці, англійці, американці, шведи) використовуватимуть найбільш достовірні джерела інформації, щоб уникнути неправильного трактування фактів. Представники полі-активної культури (італійці, іспанці, португальці, бразильці, французи, араби) орієнтуватимуться на отримання попередньої інформації під час особистих зустрічей та бесід. Представники реактивної культури (японці, китайці, турки, фіни) попередньо вивчать бази даних та друковану продукцію й уважно слухатимуть партнерів.

На другій фазі — програмування контакту — представники моно-активної культури будуть зосереджені тільки на цій справі і виконуватимуть усі дії в чітко заплановані терміни; полі-активної культури — зневажливо ставитимуться до попередньо розроблених планів та інструкцій, у тому числі до обумовлених термінів, виконуватимуть кілька справ одночасно; реактивної культури — плануватимуть