Традиційні образи відіграють важливу роль у конкретизації образу автора, характеру його художнього мислення. Звертаючись до певногообразу, автор демонструє власне «розуміння» його, розкриває своє «відчуття» культури, яке зумовлює пафос твору, його тональність, енергетику. Водночас традиційний образ виступає й своєрідним посередником між автором і ліричним героєм, зближуючи або віддаляючи їхні позиції.

У діалозі «автор читач» традиційні образи сприяють їхньому порозумінню, служать для читача певним ключем в розкодуванні авторської позиції. Вони також значно розширюють інтерпретаційні можливості реципієнта, допомагають йому збагнути ідейний зміст твору.

Реанімуючи «культурну» пам'ять читача, традиційні образи демонструють свою потенційну силу естетичного впливу як один з найпотужніших носіїв художньої інформації. Художній твір, як стверджує Г.Клочек, «це спеціально організована річ, завдання якої полягає в передачі читачеві художньої інформації інформації специфічної і надзвичайно складної, де логізовані смисли перебувають в органічній єдності із смислами емоційноестетичними. Особливість такої інформації ще й в тому, що вона не тільки передається читачеві вона позначена певною активністю, тобто пристосована виливати на читача, «заряджаючи» його естетичними почуттями» [6, с.7].

Висока інформативність традиційних образів (далі ТО) сприяє символізації тканини твору, розширює його асоціативне поле. Виступаючи у різних художніх формах (метафора, порівняння, алегорія), ТО є конструктивним елементом у творенні поетичних афоризмів, які конденсують художню форму твору, надають її лаконічності й прозорості, конкретизують думку автора.

Традиційні образи як структурний елемент художньої цілісності в окремих випадках може виступати її стрижнем, ідейносмисловим центром. «Все в художньому творі, за визначенням Г.Г.Гадамера, підпорядковане певного роду центрові. І щодо живого організму можна вести розмову про існування в ньому внутрішнього центру, якому підпорядковані всі його частини, які слугують власному самозбереженню і життєздатності» [5, с.89].

Властиво така функціональна особливість ТО найчастіше можна спостерігається в творах, у яких вони винесені в заголовок. Однак, слід зауважити, що інколи ТО в ролі заголовку може бути лише імпульсом, мотивацією для розкриття теми, яка не пов'язана з семантичним значенням праобразу. ТО виступає як чинник, що сприяє утворенню відповідної текстової ситуації.

До важливих стильових функцій ТО належить оцінноописова, яка виражає ставлення суб'єкта до зображуваного. ТО, зберігаючи свій класичний зміст, який містить певний елемент оцінки, при входженні в текст, значно активізує свою оцінновиражальну функцію. Ця функція нерозривно пов'язана з емоційнопсихологічним кодом того чи іншого ТО, що виразно помітно в художній літературі XX ст.

ТО в художньому творі можуть виступати як своєрідні маркери психологічного стану ліричного героя, конкретизуючи його характер, тип. Ця функція ТО сприяє ясності і чіткості конфігурації головного образу, створює відповідну атмосферу, ситуацію в якій реалізується його «я».

Вживаннязгадка автором імені традиційного персонажу в творі значно розширює його смисловий потенціал, сприяє утворенню бінарних опозицій між домінантами й іншими текстовими структурами. Топоніми традиційнош походження, які використовуються автором в структурі твору, увиразнюють його художній простір, беруть активну участь в конкретизації моделі авторської картини світу.

Трансформація письменником традиційних образів допомагає йому кондесувати форму твору, розкрити ідею, зміст мінімальними художніми засобами. Зокрема, використовуючи ТО як важливий структуротворчий елемент авторських афоризмів, порівнянь.

Отже, ТО відіграють важливу стилетворчу роль на різних рівнях тексту, але з'ясувати її можна лише в єдності/зв'язку з іншими макроі мікроелементами художньої структури.

Список використаних джерел:

Бернштейн, И. Новая жизнь вековых образов / И. Бернштейн // Вопросы литературы. 1985. № 7. С. 86113.

Білий, О. В. Поняття художньої традиції як діалектичної суперечності/ О. В. Білий // Сучасна наука про літературу: зб. наук, праць. К. : Наукова думка, 1985. С. 44104.

Бушмин, А. С. Преемственость в развитии литературы / А. С. Бушмин. Л. : Худ. литература, 1978. 224 с.

Волков, А. Традиційні сюжети та образи (Нарис теорії ТСО) / А. Волков // Волков А., Рихло П., Бойченко О. Наскрізні сюжети і образи в літературах Європи.

Чернівці ; Київ, 1998. С. 314.

Гадамер, Г. Г. Герменевтика і поетика / Г. Г. Гадамер // Вибрані твори. К. : Юніверс, 2001. 288 с.

Клочек, Г. Поетика і психологія / Г. Клочек. К. : Знання, 1990. 48 с.

Нямцу, А. Є. Загальнокультурна традиція у світовій літературі / А. Є. Нямцу.

Чернівці: Рута, 1997. 223 с.

Франко, І. Я. «Тополя» Т. Шевченка / Франко І. // Твори: У 50ти томах. К. : Наукова думка, 1980. Т. 28. С. 7388.

Summary

The article deals with the styleforming role of the traditional images, their polyfunction on the different levels of the text. It is proved that they expend the curological space of the text, underline its psychologism and philosophical context, express the author's mentality.

Key words: tradition, style, traditional image, author. Одержано 8 жовтня 2010 року