УДК 811.112.2' 38

Яремчук І.М.

НІМЕЦЬКОМОВНА ПРИТЧА: СТУПІНЬ ДОСЛІДЖЕНОСТІ І МОВНО-СТИЛІСТИЧНІ

ХАРАКТЕРИСТИКИ

У статті розглянуто нїмецькомовну притчу, як об'єкт лїнгвостилїстичного аналїзу. Особлива увага придїляється мовно-стилїстичним особливостям притчї: корпоративна лексика, символїзацїя, образність. Розглядається дефiнiцiя нїмецькомовної притчї.

Ключові слова: притча,мова, стиль,лексика.

Притча і проблеми притчевості в художніх текстах досліджувались як в вітчизняній, так і в німецькій філології в основному в літературознавчому аспекті. Розглядалися природа і сутність притчі, історія та тенденції розвитку жанру притчі; проводилися історико-літературні дослідження притчі різних національних літератур, притчевості поезії ХХ століття і т.п. [1,3, 4, 5, 10, 11,12,13,14,15,16,18,19,20,21,23].

Велика увага в німецькій філології приділялась дидактизації притчі, тобто способам її інтерпретації і методики використання на заняттях з німецької мови: в даних працях частково порушений і лінгвостилістичний аспект [23]. В відомих вітчизняних роботах [6,7,8,9,22], вперше притча розглянута в лінгвістичному аспекті, а саме притча розглядалася зі спорідненою формою - байкою [6,9,22].

Окрім того, доводилося, що притча попри твердження дослідників існує не лише в прозовій але і в віршованій формі .Розглядалися мовно-стилістичні особливості притчі, такі основні її стилістичні особливості як автологічність мовлення [22, 242], лексичні особливості на прикладі корпоративної

73

лексики [8,260], були названі засоби реалізації символізму в притчі [8,260], надавався варіант лінгвістики окремих притч [22,245]. Розроблена дефініція притчі, у якій ураховані соціальні, комунікативні, художньо-естетичні цілі та мовні засоби виразності [22,241], а також враховані певні відношення між адресатом і адресантом [22,242].

У нашому дослідженні ми виходимо із наступного визначення притчі: "Притча як жанр і тип тексту - це відносно коротка прозаїчна (рідше віршована) розповідь про реальні, нереальні події (описані, як дійсно відбулися в житті людей, рідше - в світі тварин і т.п., як правило, що не виходять за рамки реального можливого), в якій за допомогою прийомів непрямої мови, двухплавності, рідше чіткої алегоричності, метафоризації, символізації, афоризації, драматизації, тавтології, а також шляхом оптимального вибору лексики (загальновживана, абстрактна, корпоративна, тематична) передається думка про складні вербальні явища, які мають великий семантичний об'єм і впливають на свідомість адресата [8,264].

Німецькою мовою дефініція виглядає так: "Die Parabel_als Genre und als Texttyp ist eine relativ kurze Prosaerzдhlung (seltener eine Verserzдhlung) ьber ein Ereignis mit Rede- bzw. Nicht-Rede-Handlungen, das als wirklich Geschehenes im Leben der Menschen, seltener in der Tierwelt, beschrieben wird. In der Regel wird der Rahmen des real Mцglichen nicht gesprengt. Durch Mittel der indirekten Kommunikation, der Zweischichtigkeit, seltener der transparenten Allegorie, der Verallgemeinerung, der Symbolisierung, der Aphorisierung, der Autologie sowie durch optimale Wortauswahl (allgemeingebrдuchliche, abstrakte, korporative, thematische u.a. Lexik) wird ein Gedanke, eine Meinung oder eine Vorstellung ьber ein nur schwer verbalisierbares Phдnomen wiedergegeben, das ьber ein дuЯerst weites semantisches Volumen verfьgt und das Bewusstsein des Adressaten beeinflusst." [22,242]. Визначення притчі може бути допрацьоване далі в лінгвостилістичному аспекті.

Отже у наведених працях йдеться про такі мовно-стилістичні особливості притчі: корпоративність, автологічність, символізм.

Окрім цих особливостей мови і стилю притч за нашими спостереженнями слід вказати на наступні характеристики:

Наявність в притчі абсолютних поетизмів. Прикладом може служити слово "tiefinnerlichst" (глибоко зворушливий, хвилюючий), в притчі "Eine Begegnung" M.von Ebner-Eschenbach або також рідше вживані слова та вирази піднесеного стилістичного забарвлення ("von dannen gehen" в притчі "Der Zweifel" C.Brentano) [17].

В притчі переважає загальновживана, загальнозрозуміла, нейтральна лексика, яка надає мові оповідача надзвичайної простоти, народно-побутового характеру. Як приклад наведемо вислів із притчі "Der Zweifel" C.Brentano, "jemandem den Korb geben" (відмовити комусь при сватанні) або в притчі "Das Blatt" M.von Ebner-Eschenbach - "durch und durch" [17]. Використання такої загальновживаної лексики є стилістичним методом, за допомогою якого притча набуває експресивності, переконання, контрастності зображення подій.

На високий рівень повноти байки вказують різні мовні засоби виразності.

Наприклад, аналітичні дієслівні форми, які передусім відрізняються від простих стилістичною химерністю (вигадливістю) в притчі "Der Zweifel" C.Brentano " den Segen ьЬєг jemandem sprechen" (благословити когось), "Bestand haben" (бути непохитним) [17]. Такі форми є функціонально- марковані і справляють захоплюючі враження на читача.

В притчі наявні застарiлi форми. Наприклад, закінчення -е в давальному відмінку майже не вживається, тому читачеві здаються такі форми застарілими. Наприклад такі форми ми спостерігаємо у деяких текстах притч : "... unter einem Fiegenbaume " (Niezsche "Von BiЯ der Natter"); "...vom Winde..." ("Das Blatt" M.von Ebner-Eschenbach); "...bis zum halse". (G.Rьhm "Die Werbung") [17]. Такі форми автори в притчах вживають з наміром наголосити на певну мудрість, яку потрібно донести до читача за допомогою "застарілих форм", оскільки мораль асоціюється передусім з давніми часами.

Так само можуть бути наявш в притчі відмінкові форми на -е, які надають текстам притчі поетичності, мудрості. Прикладом можуть слугувати : " ...das du erwдhlest..." ("Der Zweifel" C.Brentano); " ...und erfreut und baueten..." (M.Claudius "Eine Parabel")[17]. На мальовничість мови притч в німецькій мові вказують наказові закінчення -е: "...weiche von mir!.." ("Der Zweifel" C.Brentano)[17].

Оскільки однією з головних характеристик притчі є фантастичність, то вона багата також на художні образні засоби.

У текстах притч ми досить часто зустрічаємо метафори та їх різновиди: персоніфікація: "Vom Winde getrieben flog ein welkes Blatt..."; "Sieh ", raschelte es..."; "...antwortete der Vogel"; "Das Blatt wirbelte ohnmдchtig dahin, bis sein Trдger plцtztlich den