УД К 811.161.2:821.161.2.1Д1/7.08

Горох Г.В.

Кам 'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЙ МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ

У статті розкрито мовні особливості поезій М. Драй-Хмари. Звертається увага на вживання порівняння, метафори, епітета як одного з важливих засобів посилення виразності й образності, точнішої передачі психологічного стану особи чи загального стану подій.

Ключові слова. Мовотворчість, поезія, мовні особливості, метафора, порівняння, тропи, неокласики.

Біля джерел національного відродження стояли поруч із неокласиками, футуристами, і символісти. При всій відмінності, а то й протилежності творчих платформ цих груп їх ріднила ідея національного визволення, протистояння примітивізму і провінціалізму та прагнення встановити тісний контакт із зарубіжною літературою. Та, на жаль, " це проблеми Сізіфової праці, це сподівання реальних наслідків од роботи в майже нереальних умовах" (Стус В.). Тому митців звинувачено в формалізмі, в консервативному академізмі, в безідейності, у відірваності від життя, в опозиції революції. їх чекав сумнівний кінець - вони стали "розстріляним Відродженням".

Розстріляне Відродження - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х років ХХ ст., яке характеризується високим рівнем духовного піднесення в літературі, живописі, музиці, театрі, кіно, яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. Література цього періоду відзначається багатством стилів, жанрів, вершинних мистецьких надбань. Із великою енергією в галузі розбудови літератури в цей час працювали М.Зеров, Микола Хвильовий, С.Єфремов, М.Куліш, М.Семенко, М. Драй-Хмара, П.Филипович та інші.

"Із забуття в безсмертя", як влучно написав М. Жулинський, переміщуються сьогодні гідні, але обділені увагою та шаною, представники українського народу. Так, після довгих років немудрого замовчування, з'явилась можливість об'єктивно оцінити постать і творчу спадщину Михайла Драй-Хмари.

Різні угрупування, різні напрямки, але головною ідеєю, яка віками запалювала серця українців, була і залишається по сьогодні ідея національного визволення. Натхненний цією ідеєю жив і творив Михайло Драй-Хмара.

Поет і перекладач, учений і педагог, Михайло Драй-Хмара ввійшов у історію української літератури як учасник літературного угрупування "неокласиків". Поезія Драй-Хмари - це типова поезія символіста і притому видатного символіста, що має право на своє окреме місце поруч інших політичних представників нашого символізму. Він належить до поетів, недооцінених щодо сили й значності свого таланту і неправильно оцінений щодо його місця в літературному процесі.

Літературна мова у її художній формі фіксує постійні епітети упродовж усіх етапів розвитку літератури, її стильових напрямів. Естетико-стильовий період української літератури початку XX ст. можна взагалі умовно назвати епітетним, настільки широко користувалися ним українські неоромантики, символісти та неокласики. Показовим із цього погляду є поетичні свідчення самих авторів. Так, Михайло Драй-Хмара, про якого Юрій Шевельов пише як про видатного символіста, але такого, що неокласичне в ньому зовнішнє і поверхове, навіяне особистим впливом Миколи Зерова, а органічне, суттєве - " це глибоке й ювелірно-тонке відтворення об'єктивного й суб'єктивного світів, узятих в їх нерозривній єдності, в плані символічного світогляду й стилю".

Михайло Драй-Хмара вважав, що його світосприймання не вкладається в раціоналістичні приписи класицизму, воно нескуте, таке, що викликає епітети і вони узгоджуються "як напасть". Наприклад:

Я світ увесь сприймаю оком, Бо лінію і цвіт люблю,

Бо рала промінні глибоко урізались в ріллю мою. Люблю слова ще повнодзвонні. Як мед пахучі та п 'янкі

Слова, що в глибині бездонній пролежала глухі віка. Епітет серед них - як напасть: Уродиться, де й не чекав,

І тільки ямби та анапест потроху бережуть устав. Під блакиттю весняною сушить березень поля, і співає підо мною очервонена земля

І навіть коли епітет здається спрямованим справді на змалювання зовнішності предмета, фактично в ньому часто заховується в Драй-Хмари зовсім інший поетичний підтекст. Наприклад:

Струнка, немов порожній колос, під ліхтарем співа сліпа ("Сліпа"). Чому саме порожній колос?

Із першого погляду йдеться про зоровість, речевість: адже повний колос хилиться, порожній - стоїть струнко. Але чи не важливіша для поета тут внутрішня, емоційна схожість: це ж сліпу, спустошену Людину порівнюють із колосом - саме звідси і раціонально йде образ порожнього, спустошеного колоса.

У своїх творах поет уживає архаїзми, які надавали його поезії свіжості й оригінальності: Люблю слова, що повнодзвонні, Як мед пахучі та п'янкі, слова, що в глибині бездонній пролежали глухі віки.

Він використовує неологізми: розливатуго, буйноквіти, басань, сіверній: Розливатуго ніколи серця човен не плив на буйний твій простір... ... прокиньсь, дивись, як пруть червоні коні, скакаючи через твою басань ("Поворот")

У сонеті "Victoria Regia" вживає слов'янізми "ліпота" замість "краса" Як гірський сніг, спочатку ти білява, а потім у зеніті ліпоти, немов флямінго, рожевієш ти, нарешті огневієш, мов заграва.

Одним із важливих засобів посилення виразності й образності, точнішої передачі психологічного стану особи чи загального фону подій, є метафори. У поезії Драй-Хмари спостерігаємо блискучі зразки метафоричного слововживання, яке свідчить про високе естетичне чуття поета. Метафори Драй-Хмари створюють виразний стилістичний ефект у поезіях. Індивідуально-авторські метафори по-новому освітлюють те чи інше явище, психологічний чи фізіологічний процес, емоційний стан людини.

О.О. Потебня писав, що "метафора є скорочене порівняння". Порівняння як граматична форма, як словесне позначення і образу, й позначуваного, містить у собі метафору, а не інші тропи. Бо чим далі образ від позначуваного, тим тяжче буде розуміти образ... І навпаки, чим більше схожості ознаки й значення, тим легше перше