Отже, метафора є ніби приховане порівняння: в ній так само, як і в порівнянні, ознака одного предмета пояснює інший , але в метафоричному вислові не названо тієї ознаки, за якою зближаються предмети, тоді як у порівнянні вона вказана.

У поезії Драй-Хмари спостерігаємо виникнення метафор унаслідок персоніфікації явищ природи та реалій навколишнього світу, перенесення якостей і характеристик одних реалій і процесів на інші у межах однієї групи, реалії навколишнього світу, перенесення зовнішніх ознак, фізіологічних процесів тварин та людей, перенесення людських якостей тощо:

Мліють верболози і плесо шерехнуло, пірнувши в білі сни (Лебеді); Співає струмінь битія, і гіркоту цієї муки пили ми з повного відра, Коли на груди ляже камінь і дихать не дає мені; Коли, не приспаний роками, розбудить жаль думки страшні. Коли отрутою гіркою налита вщерть душа моя лечу в далекі голубі простори, де розцвітала юність золота. Під блакиттю весняною сушить березень поля і співає підо мною почервонена земля. Бреду обніжками й житами. Кругом волошки, дикий мак, загони вбік - біжать ланами, переливається байрак. Не диха вітер, сонце - в плечі. По межах, де збуяв пирій, стрибають коники й щебече десь жайворонок угорі і в сяйві все палає й мліє, а вдалині, де небосхил з землею злився, бовваніють горби смарагдових могил.

Драй-Хмара використовує у своїх поетичних творах алітерацію (повторення однакових або співзвучних приголосних). Наприклад:

"Люблю слова, що повнодзвонні" ("Я світ увесь сприймаю оком") "Стогнала ніч. Вже гострі глиці" ("Шехерезада ІІ"). "Розбурхалася хмар армада", "дзвінкокопитого коня " ("Шехерезада ІІ").

У поемі "Поворот" повторення літери "о" (ніколи, повінь, розливалась, тривожний, гарячкові, очі, шафірові, моєї) та алітерації літер "н" (ніколи, повінь, нині) і "р" (тривожні, гарячкові, шафірові, береги, мрії) та "ч" (гарячкові, очі) і "м" (моєї, мрії):

Ніколи тут повінь не розливалась так, як нині, і так ніколи не вдивлялись тривожні, гарячкові очі у шафірові береги моєї мрії.

Розкрити характер зображуваної дійсності, подати "картинний" образ допомагають поетові порівняння. Використовуючи порівняння, автор розширює семантико-асоціативні межі контексту. Стилістично вагомі порівняння сприяють підкресленню тієї чи іншої специфічної особливості описуваного явища.

Драй-Хмара майстерно будує текст у формі прихованого порівняння прикладкового характеру, при чому слово, яким позначає автор те, з чим порівнюється, експлікується в такому реченні:

Мудрої мови мед золотистий, липець пахучий нам до сподоби.

А ще більше серце чарує мед своїм хмелем, світлим, солодким.

По землі голос малиновий розливсь, як весняний струмок ("Пам 'яті С.Єсеніна).

Місяць порівнюється зі скибкою кавуна:

За лісом, наче скибка кавуна, ущербний місяць.

Михайло Драй - Хмара вміє майстерно перетворити атрибутивне словосполучення в окремий словесний образ:

Ніде ні човна, ні вітрила, - лиш хмар верблюжі табуни,

чаїні гостророгі крила та білопінні буруни.

Внизу - чайки, вгорі - верблюди, а гомону землі не чуть.

Знаходимо у художньому мовленні поета тексти, в яких одночасно використовуються порівняння різної форми:

Лежу нерухомо, як камінь. Пісок - гарячий черінь, а сонце жалить голками і прискає золотом в синь.

Я світ увесь сприймаю оком, бо лінію і цвіт люблю, бо рала промінні глибоко урізались в мою ріллю. Люблю слова, що повнодзвонні, як мед пахучі та п 'янкі, слова, що в глибині бездонній пролежали глухі віки («Прорісень»).

Поет користується порівняннями з уточнюючими поширювачами, що вводяться в синтаксичну конструкцію як порівняння форми О.в.:

Мов ластівка в очеретах, стрілою думка промайнула, і враз же зникла, потонула, мов ластівка в очеретах.

У такому порівнянні виступає не два, а три компоненти: ластівка - стріла - думка.

Автор використовує порівняння - означення, вживає лексеми зі значенням множинності (отари, табуни, каравани). Слово "хмари" у творах поета функціонує як символ нестійкості, змінності буття, іноді ж як руйнуюча або перетворююча сила у таких випадках разом зі словом "вітер":

А вже небо в квітчастих поволоках: Хмарна галич біду пасе.

Ой, ярує вітер в червоних Таволгах; Як зірветься - ввесь цвіт знесе! М.Драй-Хмара порівнює любов із палаючим снопом, образ якого пов'язаний із народним традиційним святом Купала:

... і піснею причарувала мене, веснянко степова, й Купала осяває з кручі, шалено вибухла й горить.

У поезіях Драй-Хмара вживає дієслівні утворення: колосити (колосіють зорі), бистрити (бистрить буремними Дунаями), висипатися (висинається мені маленький хлопчик), жайворонити (жайворонить високий крилас),рубінити (рубінять рани), засинити (засинив сон яри).

Поетично звучать у його текстах однокореневі дереватеми: горяне горно, дзвін задзвенить, заграви горять, дзвоники дзвонили, улучив улучину, таємниця таємниць, переквітує квітень.

Поезії Драй-Хмари мають виразно драматичний характер. У його віршах часто зустрічаються риторичні запитання, наприклад, у поезії "Долі своєї я не кляну" читаємо:

З вітром ми щирі: вітер - наш друг, - хто цей розірве четверокруг? У поезії "Розлив свій гнів і стих" поет пише: Кругом скалки, огні... Нахилиться дитина - горить в руках зорина, - чи ж то у сні?

Належність тропів до однієї системи засвідчується опозиційністю один до одного та наявністю між ними проміжних форм змішаного походження: метафоричний епітет, порівняльна метафора тощо. А. Бєлий писав, що в поетичній мові форми виразності невіддільні одна від одної; "вони переходять одна в одну ... ; один і той самий процес живописання, проходячи різні фази, постає перед нами то як епітет, то як порівняння, то як