УДК82.0

О.М.Томоруг

Особливості функціонування та переосмислення євангельського сюжетно-образного матеріалу

У статті розглядаються домінантні аспекти трансформації євангельських сюжетів та образів та особливості їх функціонування у сучасному літературному контексті. Досліджуються найбільш значимі сучасні літературні трактовки відомих євангельських колізій.

Ключові слова: літературний образ, традиція, інтерпретація

Євангельська картина світу є однією з найвеличніших та найтрагіч- ніших художніх моделей, які коли-небудь створювались цивілізацією. Літературні трактовки євангельських «історій» своєрідно «перевіряють» істинність новозавітних переказів. В цьому полягає загальнокультурна цінність та значимість, що передбачає наукове та суб'єктивне емоційно-психо- логічне сприйняття, осмислення та розуміння.

Герої та сюжети Нового Завіту, їх проблематика і трансформаційні колізії все частіше домінують у сучасному літературному просторі. Багатопланова універсальність євангельського сюжетно-образного матеріалу стає підґрунтям виникнення нових літературних версій новозавітних подій, що дають змогу кожного разу переосмислювати значущість біблійною спадку. Багатозначність семантики традиційних структур слугує матеріалом для дослідження багатьох сучасних літературознавців, філософів та культурологів.

Характеризуючи особливості функціонування традиційною сюжетно- образного матеріалу, А.Нямцу підкреслює: «смислова ємкість та багатозначність традиційних сюжетів, образів та мотивів дозволяє їм вступати у процесі творчої літературної обробки у різноманітні структурно-змістові зв'язки, в результаті чого у новому варіанті формуються оригінальні семантичні домінанти, здійснюється трансформація канонічних поведінкових комплексів, руйнуються встановлені стереотипи сприйняття» [2, с.52].

Дослідженню функціонування традиційного матеріалу присвячені праці А.Є.Нямцу, В.І.Антофійчука, О.М.Веселовського, Д.В.Затонського та ін., які є теоретичною та практичною базою для подальшого аналізу сучасного євангельського сюжетно-образного матеріалу.

Виявлення диференційних відмінностей сприйняття євангельських структур у сучасному літературному контексті є метою даної статті.

Євангельський матеріал пройшов багатоетапний процес переосмислення історичних реалій, щоб у наш час досягти предметно-побутової та морально-психологічної конкретизації. Сучасні літературні інтерпретації новозавітних подій демонструють прагнення до психологічної та побутової конкретизації. Це пояснюється тим, що «євангельські персонажі є своєрідними художньо-етичними концентратами домінантних аспектів людської психології» [3, с.307], «вічними» образами, які переходять з епохи в епоху, з культури в культуру, збагачуються та оновлюються, набуваючи нового мо- рально-етичного звучання.

В художніх текстах про євангельські події релігійно-історична особистість, яка наділена сакральною реалістичністю, стає героєм і починає відповідати законам художньої розповіді. Ісус Христос та Іуда, Понтій Пілат і Марія Мащалина, не покидаючи стислу фабулу канону, набувають або розгорнутої біографії романного типу, або розширений простір рідного епізоду, який захоплює нові позиції у структурі сюжету. Ці образи стають окремими втіленнями тих чи інших якостей та формують певні поведінкові моделі, які зазнають трансформації через активне функціонування в різних національних літературах. Частотність функціонування того чи іншого сюжету чи образу залежить від духовних запитів сьогодення, прагнень зрозуміти невирішене через призму «вічного» минулого. А щодо активності використання традиційного матеріалу, то це «пов'язується із загальновідомими даними культурних «формул», багатогранністю їх характеристик, позачасовими координатами традиційних структур, переключенням уваги із плану подій на дослідження світоглядних і моральних мотивувань канонічних ситуацій» [5, с.42]. Євангельський сюжет чи образ, трансформуючись у літературному творі, отримує нове звучання, притаманне тій національно-історичній дійсності.

Одним із найпоширеніших літературних архетипів є образ Іуди Іска- ріота (Генрік Панас «Євангеліє від Іуди», Скот Макбейн «Срібняки Іуди», Юрій Пульвер «Євангеліє від Іуди» і т. д.). Ідея людської множинності образу зрадника, яка розвивалася і ще не раз буде осмислюватися авторами, робить Іуду архетипічною моделлю поведінки, яка абсолютизується як прояв однієї із сторін індивідуального світобачення. Багатогранність трактувань образу Іуди світовою літературою, вважає ЛНямцу, «підтверджує складність і суперечливість євангельської загадки, бо в новозавітних текстах ємко виражена одна з основних проблем індивідуального буття, вступає в антагоністичні відносини із загальнолюдським ідеалом» [2, с.230].

Ще на початку століття польський дослідник ЛНемоєвський підкреслив, що «образ Іуди - результат досвіду, психологічний продукт життєвої правди. Його ім.'я - символ, але цей символ став уже побитим. ...Образ Іуди є морально-психологічним концентратом універсальної поведінкової моделі, що увібрала в себе певну частину загальнолюдського досвіду. Іуда

символ духовної смерті. Саме цим пояснюється той факт, що образ рудоволосого зрадника Юди, який зрадив свого вчителя за мізерну плату в тридцять срібняків, став якимось привидом. Він зустрічається скрізь. Можна було б скласти музей Іуди з картин і скульптур знаменитих художників, з тисяч романів, новел і поем, етичних трактатів і революційних віршів» [ 1, с.218]. Цікавою є думка, що в літературних апокрифах оформлюється «один із головних архетипів модерністської цивілізації - Іуда - Христос, який поєднує двох євангельських героїв, що розведені по різним полюсам священного сюжету, в одну художню особистість. ЄвангельськийХристос

Боголюдина, у Священному Переданні ця інтуїція новозавітних авторів була оформлена як богословська ідея. В літературних апокрифах фігурою масштабною, Боголюдиною стає Ісус разом з Іудою» [4, с.45]. Однак, чим більше розвінчували Христа, тим більше до Нього зверталась увага літераторів, поетів, дослідників.

Основним також є звернення до образу Ісуса Христа як загальнолюдського символу любові, милосердя та жертовності (Г.Сенкевич «Камо грядеш», Ю.Пульвер «Искушение Господне»), Але все частіше йога роль у сучасних літературних творах децентралізується. Це пов'язано з проблемами сучасної культурно-історичної епохи. «Популярність» тою чи іншою героя або сюжету залежить від сучасних ідейно-ціннісних запитів соціуму. Внаслідок цього виникають так звані «євангелія», що акцентують свою увагу на персонажах з «оточення» Христа («Євангеліє від Іуди», «Євангеліє від Марії Магдалини», «Євангеліє від Нікодима» і т.д.).

Жіночі образи Нового Завіту, все частіше з'являючись