Наприклад: «Яп'ю прив'ялу тишу саду, як стигне пізній холодок» [3, с. 52]; «Самотній, з журавлем, колодязь над полем журиться давно, Вмочає сонце в сонну потязь золототканне полотно» [3, с. 58]; «Мені сниться: я знов на Поділах, на гарячій землі лежу. Голубіє юга сизокрила, і дзвенить над ухом жук» [3, с. 78].

Епітети формуються переважно або на інтенсивному вираженні даним словом найхарактернішої ознаки предмета, кольору, розміру, форми, або на семантичному зміщенні в лексичному значенні слова, коли все значення слова або якась сема переноситься через зіставлення-порівняння у сферу номінації інших предметів. На умовно- образних асоціаціях виникають епітети метафоричні, метонімічні, гіперболізовані. Поетична мова поета насичена такими епітетами. Наприклад:

епітети метафоричні: «Метелик непрудкокрилий плутається в повітрі» [3, с. 74]; «Ще губи кам'яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть» [3, с. 44]; «Прощайте, товтри круглогруді, і ти, гніздо Кармелюка» [3, с. 56];

гіперболічні епітети: «Під блакиттю весняною сушить березень поля, і співає підо мною почервонена земля» [3, с. 42]; «Люблю слова ще повнодзвонні, як мед пахучі та п 'янкі... » [3, с. 51]; «Жовтожарні там горять заграви, голубе кипить вино» [3, с. 54]; «Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персегд» [3, с. 62].

Зростаючись з метафорами цей троп формує складні художні образи, які характеризують індивідуальну мовну манеру поета.

Епітети, які постійно використовуються при тих самих словах-іменниках і відображають культурно-історичні традиції українського народу, - це фольклорні епітети за походженням. Вони зберігають у літературі народнопісенний колорит. У поезії М. Драй-Хмари знаходимо і такі епітети, які він трансформує на свій лад. Музикальність властива віршам поета не менше, ніж живописність і пластичність.

Наприклад: «Мене хвилює синій обрій і вітер весняний, рвачкий» [3, с. 49]; «Яславлю злотокосу осінь» [3, с. 51]; «А на блакитній оболоні зринає срібний молодик» [3, с. 52]; «З гарману сонце золоте скотилось на пухку солому» [3, с. 60]; «Ой, з-за греблі чорна стіна!» [3, с. 72]; «На прю стає холодний ранок: ще схід дрімає в сизій млі» [3, с. 76].

Як засіб творення образності поетичної мови М. Драй-Хмари виступає і такий троп, як порівняння.

Порівняння - фігура мови, що полягає у зображенні особи, предмета, явища чи дії через найхарактерніші ознаки, які є органічно властивими для інших. В основі порівняння лежать логічні операції виділення найсуттєвішої ознаки описуваного через пошук іншого, для якого ця ознака є виразнішою, зіставлення з ним і опис. У порівнянні розрізняють суб' єкт порівняння (те, що порівнюють), об' єкт порівняння (те, з чим порівнюють) і ознаку, за якою один предмет порівнюється з іншим. Ознака може визначатися кольором, формою, розміром, запахом, відчуттям, якістю, властивістю [9, с. 469].

Поетична мова М. Драй-Хмари насичена цікавими порівняннями. Вони є центральним тропом його поезій, навколо яких організовуються інші тропеїчні засоби. Порівняння, які використовує М. Драй-Хмара, переважно прості, звичайні за формою, але індивідуально-авторські, притаманні лише його поетичній мові. За допомогою цієї фігури мови поет створює яскраві картини природи, зміст яких повніше відкривається саме за допомогою порівнянь.

Поезія М. Драй-Хмари насичена індивідуально-авторськими порівняннями.

Наприклад: «Я славлю злотокосу осінь, де смуток мій - немов рубін, у перстень вправлений» [3, с. 51]; «Лани - як хустка з басаманами» [3, с. 58]; «Як віл, іде поволі днина» [3, с. 58]; «За магалою мріє млин, немов приколотий метелик» [3, с. 59]; «Мить - як безвік. Безгоміння» [3, с. 67].

За ознакою, за допомогою якої один предмет порівнюється з іншим, порівняння М. Драй-Хмари поділяються на такі групи:

порівняння з ознакою, що визначається кольором: «Ще зелено в блідій поливі, як на осінніх косах верб» [3, с. 61]; «На прю стає холодний ранок: ще схід дрімає в сизій мла, а голубий, як льон серпанок затлівсь над скибами ріллі» [3, с. 76];

порівняння з ознакою, що визначається формою: «Довкола Смотрич, наче кінь на корді, а в центрі мінарет, мов журавель» [3, с. 123];

порівняння з ознакою, що визначається запахом: «А кругом молоко гречки, неначе море яке запашне... » [3, с. 78]; «Люблю слова ще повнодзвонні, як мед пахуча та п'янкі» [3, с. 51];

порівняння з ознакою, що визначається відчуттям: «Як бджола в саду вишневім, знову п 'єш ти й знову раниш» [3, с. 87];

порівняння з ознакою, що визначається якістю: «Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персегд» [3, с. 62];

порівняння з ознакою, що визначається властивістю: «Як віл, іде поволі днина» [3, с. 58]; «Летить над містом завірюха, неначе відьма зла» [3, с. 80]; «Як бджола в саду вишневім, знову п 'єш ти й знову раниш, а на ранок,як пісоку жмені, розтечешся і підманиш» [3, с. 87]; «Ія в цім крузі з