УДК 811.161.2'373.611

ВєркЕщук І.С.

АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ФАКТОРІВ, ЯКІ ЗУМОВЛЮЮТЬ СЛОВОТВОРЧУ

СПРОМОЖНІСТЬ ТВІРНИХ

У пропонованій розвідці розглянуто аспекти вивчення факторів словотворчої спроможності різних лексико-тематичних груп твірних слів. Проаналізовано та охарактеризовано погляди відомих науковців на реалізацію словотворчої продуктивності. Встановлено, що дериваційний потенціал різних лексико-тематичних груп твірних залежить від низки лінгвальних та екстралінгвальних чинників.

Ключові слова: дериват, твірне слово, чинники, словотворча спроможність, лексико- тематична група.

Основоцентричне дослідження словотвору передбачає встановлення чинників, що регулюють словотворчу поведінку різноманітних класів твірних лексем. Виявлення таких факторів важливе в сучасній дериватології, оскільки дає змогу встановити певні закономірності процесів словотворення, спрогнозувати утворення нових дериватів, з'ясувати причини нереалізації словотворчої спроможності твірних в окремих семантичних позиціях тощо. Тому ставимо за мету проаналізувати основні аспекти вивчення чинників, які впливають на словотворчу спроможність твірних лексем.

Проблему чинників, які регулюють словотворчу поведінку твірних, вивчало чимало дослідників, хоча на сучасному етапі вона залишається недостатньо вивченою. Так, у російському мовознавстві дослідженням цього питання займались такі вчені, як О.Земська [6], І.Милославський [14], В.Лопатін [12], І.Улуханов [17], Л.Денисик [4], М.Капраль [8] та ін. В українському мовознавстві цього питання торкались В.Ґрещук [3], З.Валюх [2], Н.Клименко [10], О.Микитин [13], І.Джочка [7], Р.Бачкур [1] та ін. В українському відприкметниковому словотворі особлива роль відведена семантиці твірних ад'єктивів, їх структурним характеристикам та валентності у всіх проявах: "Системними факторами, які детермінують словотворчу поведінку твірного, вважаємо семантику і тісно пов'язану з нею сполучуваність твірного слова" [3,9]. Одним із чинників, що впливають на дериваційну поведінку того чи іншого слова, як зазначає Н.Ф.Клименко, є ступінь словотворення. Виявлено, що чим далі розташований дериват від вершинного члена гнізда, тим нижчою є його словотвірна потужність: "Чим простіша структура словотворчої моделі, тобто чим менший ступінь словотворчих перетворень основи в моделі, тим більшою кількістю слів вона інтерпретується в мові. ... Збільшення складності моделі, зростання ступенів перетворення основи супроводжуються зменшенням кількості слів, у яких втілюється ця словотворча модель" [10, 19].

З.Валюх, досліджуючи дериваційну поведінку іменників, визначає такий набір чинників їх словотворчої спроможності: "Кількісні параметри та якісний склад конкретних словотвірних парадигм різних лексико-семантичних груп іменників залежать від лексичної та граматичної семантики вершинного слова, його фономорфемної структури, активності та сфери функціонування в мові й мовленні, походження тощо. Семантико-синтаксичні зв'язки також зумовлюють словотвірну поведінку твірного іменника" [2, 310].

Схожий набір чинників відіменникової деривації (назви споріднення та свояцтва, назви рідин та абстрактних іменників) визначає й О.Микитин, зазначаючи, що "реалізація дериваційного потенціалу конкретними іменниками залежить від їх семантичних і прагматичних чинників та сполучувальних можливостей. Важливим при інтерпретації словотворчої спроможності є належність твірного іменника до відповідної підгрупи у складі лексико-семантичної чи структурно-семантичної групи. ... Словотворча спроможність твірних іменників безпосередньо пов'язана з їх сполучувальними можливостями, що залежать від семантики твірних. Встановлюючи чинники, які визначають реалізацію відповідного типового СЗ конкретними іменниками, враховуємо також структурні особливості твірних та прагматичні характеристики, що корелюють з частотністю. Нерідко відсутність тих чи інших дериватів зумовлена тим, що відповідне значення адекватно передається несловотвірними засобами" [13, 164].

Досліджуючи словотвірний потенціал запозичень в сучасній українській мові, Л.Кислюк доходить висновку також щодо "... залежності словотвірного потенціалу від давності запозичення. Великий масив запозичень в українській мові має нульову словотвірну реалізацію. Часто це зумовлено відносно недавнім часом запозичення, або відсутністю соціального замовлення на те чи інше слово" [9, 12].

Аналізуючи словотворчу спроможність дієслів конкретної фізичної дії з семантикою творення об'єкта, І.Джочка зазначає, що "важливим системним фактором, який детермінує словотворчий потенціал дієслів, є їх валентні характеристики. Від твірних дериватів можливе утворення тільки тих похідних, значення яких передбачене валентною структурою мотивувального слова" [7,164], а спостереження над словотворчими можливостями деструктивних дієслів також дають можливість стверджувати: "домінантними чинниками, що детермінують дериваційні трансформації вихідних одиниць, є їх семантика і тісно пов'язана з нею валентність" [15,55]. "... валентним властивостям баземи належить вагоме місце у процесах породження похідного ..." [15, 64].

У російській лінгвістиці науковці звертають увагу на різного роду обмеження, що діють у словотворенні певних типів дериватів на базі різних класів твірних слів [див. 6; 14; 18].

"Характер словотвірного потенціалу іменника залежить значною мірою від його семантичної структури: предметно-ідентифікувальні чи означувані імена, денотативний чи сигніфікативний характер семантики, вид відношення до референта (онтологічний, функціональний чи епістемічний)" [6,24]. Більшість російських дослідників основним фактором, який корелює зі словотворчими можливостями різних класів твірних слів, зокрема іменників, вважають семантичний компонент: "на реалізацію словотворчих можливостей іменників впливають різноманітні фактори, однак головну роль при цьому відіграє семантичне обмеження їх сполучуваності з афіксами" [19, 69]. При аналізі словотвірних можливостей відіменникових субстантивів І.Г.Милославський також звертає увагу на семантичний фактор: ". здатність реалізувати . значення в похідному залежить від семантичних характеристик твірних" [14, 148].

У русистиці ролі семантичного фактора у процесах словотворення присвячене окреме дослідження [16].

О.С.Кубрякова зазначає, що "виступаючи мотивувальною одиницею, слово впливає на появу іншого слова всіма своїми характеристиками, в тому числі і навіть, можливо, в першу чергу не стільки своїми чисто лексичними властивостями (наявність певних лексико-семантичних варіантів), що, звичайно, також важливо, скільки своїми синтактико-семантичними властивостями" [11, 160].

О.Земська визначила загальні особливості, які є спільними для словотвору різних лексико- граматичних груп слів: "Спостерігаються такі