Аналізуючи словотворчу здатність російських назв осіб, М.Капраль зазначає, що "найбільш вагомий фактор - мотивованість / немотивованість назв осіб. Валентність немотивованих одиниць в 2,2 рази вища від валентності мотивованих" [8, 7]. Крім цих факторів, виявляються й інші, які зумовлюють високу або низьку словотвірну валентність назв осіб, а саме: "мотивованість / немотивованість вихідних назв осіб, їх словотворча структура і ступінь словоутворення (для похідних), кількість лексичних значень, входження до складу антонімічних пар, функціонально- стилістичні властивості, походження (питомо російські - іншомовні назви осіб), фонетична довжина (кількість складів), характер фіналі основи, "домінантність" (здатність назви особи виступати домінантою синонімічного ряду), належність до спільного роду" [8, 6-7].

Л.Денисик, досліджуючи російські речовинні іменники, зазначає: "На словотворчі потенції речовинних іменників впливають морфологічні, словотвірні, морфонологічні, семантичні характеристики мотивувальних основ, їх належність до лексики обмеженого вживання, новизна значної частини досліджуваної, особливо термінологічної, лексики, факторами, які негативно відбиваються на словотворчих можливостях твірних основ, виступають їх дериваційна і семантична мотивованість" [4, 13].

Схожий набір факторів, які впливають на словотворчу спроможність твірних, виділяє і Н.Юсупова. Вона наголошує на семантичних і формальних, структурних та словотвірних обмеженнях, а також стилістичних та лексичних. Ці фактори "впливають на сполучуваність основ з афіксами" [18, 6]. Найбільш вагомим дослідниця вважає семантичний фактор, який вбачає у несумісності значень морфем.

Серед формальних обмежень Н.Юсупова виділяє такі: особливості звукового та силабічного складу похідних: а) характер кінцевого звука основи, в тому числі наявність певних сполучень приголосних в кінці основи; б) можливість чергувань; в) кількість складів; місце наголосу в твірному та можливому похідному [18, 8].

Чіткою є типологія чинників словотворчої спроможності, встановлена Р.Бачкуром, який виділяє 2 групи чинників. До першої належать різноманітні ознаки твірних слів як одиниць лексичної та граматичної систем мови: багатозначність / однозначність, конотативність / нейтральність, символічність / несимволічність, домінантність / не домінантність, синонімічність / несиноніміч- ність, похідність / непохідність, велика фонетична довжина / мала фонетична довжина, структурно- морфологічна складність / структурно-морфологічна простота, іншомовність походження / неіншомовність (питомо українські лексеми), наявність повної словозмінної парадигми / дефектність словозмінної парадигми, стилістична й функціональна нейтральність / стилістично-функціональна маркованість (діалектне, просторічне, розмовне, застаріле та под.) [1, 150].

Другу групу формують позамовні характеристики денотатів, які репрезентовані аналізованими твірними. Такі характеристики (релігійно-містичне використання рослини чи тварини (у культах, обрядах, замовляннях тощо) / релігійно-містична немаркованість найменування тварини чи рослини; частотність / нечастотність, яка відображає важливість денотата в практичній діяльності людини; поширення тварини чи рослини на Україні / екзотичність, декоративність рослини чи тварини; вимерлий вид рослини чи тварини / наявний нині вид рослини чи тварини; свійська (культурна) тварина чи рослина / дика (дикоросла) тварина чи рослина; таксономічний клас рослини чи тварини [1, 164]) опосередковано також впливають на словотворчу спроможність твірних іменників.

Таким чином, вище наведена сукупність факторів, які регулюють словотворчу спроможність певних лексико-тематичних груп, є досить повною, однак не відображає усіх причин, які є характерними для різних досліджуваних тематичних груп. Тому в подальшому є необхідним їх уточнення та доповнення.

Список використаних джерел

Бачкур Р.О. Структура словотвірних парадигм українських назв тварин та рослин: Дис. ... канд.. філол.. наук/ Прикарпатський нац-ний ун-тет ім..В.Стефаника. - Івано- Франківськ, 2004. - 228с.

Валюх З.О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові. - Київ - Полтава: АСМІ, 2005. - 356с.

Ґрещук В. В. Український відприкметниковий словотвір. - Івано-Франківськ: Плай, 1995. - 208с.

Денисик Л. Н. Словообразующий потенциал вещественных существительных в современном русском языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Киев. гос. ун-т им. Т. Шевченко. - К., 1988. - 16 с.

Земская Е. А. Структура именных и глагольных словообразовательных парадигм в русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования: Сб. научн. ст. - Ташкент: Укитувчи, 1982. - С.14-17.

Земская Е.А. Словообразование как деятельность. - М.: Наука, 1992. - 221с.

Джочка І. Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об'єкта: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський університет ім. В. Стефаника. - Івано-Франківськ. - 2003. - 194с.

Капраль М. І. Словотвірна валентність та словотвірна парадигматика назв осіб у російській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 1997. - 16с.

Кислюк Л. П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській літературній мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05 / НАН України, Інститут української мови. - К., 2000. - 17с.

Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. - К.: Наук. думка, 1984. - 251 с.

Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. - М., 1981. - 200 с.

Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика. Проблемы и принцыпы описания. - М.: Наука, 1977. - 315 с.

Микитин О. Д.