Розмаїття стилістики шевченківської поетичної творчості підтверджує усталену в науці думку про її народні витоки. Мовні образи, здебільшого фольклорні в своїй основі, зазнають майстерного авторського опрацювання і стають на диво неповторними, воістину індивідуальними і водночас справді класичними.

Шевченківська мовна творчість невичерпна у своїх функціональних виявах і взаємозв'язках мовних рівнів. Вона відзначається складним, але чітко організованим переплетінням численних лінгвостилістичних засобів, виявлення яких дає змогу глибше пізнати творчу індивідуальність поета.

Список використаних джерел:

Вагценко, В. С. Мова Тараса Шевченка / В. С. Вагценко. X., 1963.

Дзиґа О. До питання про джерела архаїзмів у мові творів Тараса Шевченка /

Дзиґа // Українська мова і література в школі. 1961. № 5.

Жайворонок, Н. В. Українська етнолінгвістика : Нариси : Навч. пос. для студентів вищих навч. закладів / Н. В. Жайворонок. К. : Довіра, 2007. 262 с.

Журба, І. Я. Стилістичні функції біблійних образів у поезії Т.Г.Шевченка /

Я. Журба. К., 1964.

Русанівський, В. М. Історична лексика в поезії Т.Шевченка / В. М. Русанівський // Мовознавство. 1991. № 4.

Русанівський, В. Із Уманщини і з усієї України (народнорозмовне джерело мови Т.Шевченка) / В. М. Русанівський // Мовознавство. 1999. № 23. С. 3.

Стебельська, А. Метафора Шевченкового гніву / А. Стебельська // Збірник наукових праць Канадського НТШ. Торонто, 1993.

Summary

The article deals with the linguistic and the stylistic devices of the Shevchenko's legacy

Key words: ideostyle, linguistic and the stylistic devices, the Shevchenko's legacy

Одержано 1 жовтня 2010 року