УДК 811.161.2 : 778.147.016

Товкайло С.Р.

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВИХ НАВИЧОК НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ФАХОВОГО СПРЯМУВАННЯ

У статті розглядаються питання формування професійного усного і писемного мовлення у студентів на заняттях з української мови фахового спрямування. Йдеться про майбутнього спеціаліста, що повинен володіти правильним, нормативним мовленням, продукувати його, уникати мовленнєвих недоліків і помилок.

Ключові слова: професійне спілкування, усне і писемне мовлення,, норми літературної мови.

297

Сучасне суспільство ставить перед навчальними закладами незалежної України завдання виховання нового покоління громадян, здатних плідно і творчо працювати в усіх галузях суспільного життя. Разом з тим зростають вимоги і до мовної підготовки учнів, а тому - і до фахової підготовки майбутніх учителів, яким необхідно передусім самим розуміти, що вивчення рідної мови повинно сприяти формуванню світогляду, національного характеру, розкриттю творчих здібностей людини. Досягнення цієї мети неможливе без умінь і навичок, що сприятимуть розвитку усного і писемного мовлення індивіда.

Уже в античні часи зацікавленість цією проблемою стала причиною виникнення античної риторики, яка була орієнтована на усне слово. Тогочасна риторична система поєднувала мистецтво правильно говорити і правильно мислити й була спрямована на загальну освіченість мовця: "Важкість красномовства пояснюється тим, що красномовство, народжується з багатьох знань і старань. Тут необхідно засвоїти найрізноманітніші знання, без яких швидкість у словах є безглуздою і смішною; необхідно надати красу самому мовленню і не лише відбором, але й розташуванням слів. Крім того, необхідно знати всю історію давнього світу, щоб черпати з неї приклади." [2, 471].

Еволюція мови є об'єктивним процесом, обумовленим поступальним рухом людського розвитку, вона акумулює людські знання, забезпечує обмін інформацією, обслуговує всі комунікативні потреби суспільства. У свою чергу розвиток літературної мови залежить від її індивідів. Ідеться про особистість, здатну до спілкування українською мовою у різних життєвих ситуаціях, особистість, яка володіє правильним, нормативним мовленням, продукує його, прагнучи уникнути мовленнєвих помилок і недоліків. Таким чином, головним завданням вищої школи вважається підготовка висококваліфікованих фахівців, які володіють державною мовою в усній та писемній формі.

Формування професійно-мовленнєвих особливостей студентів, а також краще засвоєння ними фахових дисциплін українською мовою з наступним використанням їх у професійній діяльності значно підвищилося при запровадженні курсу "Українська мова професійного спілкування". І це - необхідний крок, що покликаний не тільки поглиблювати, а й по-новому осмислювати знання з сучасної української літературної мови, які студенти здобули за шкільними партами, а й дати їм лінгвістичну основу, необхідну для досконалого володіння мовою у професійній сфері, уміло використовувати ці знання на практиці, доречно поєднувати вербальні, паравербальні та невербальні засоби спілкування відповідно до ситуації, мети та уміло використовувати свої комунікативні навички.

"Українська мова за професійним спрямуванням" - одна з дисциплін, що вивчається на першому курсі. Вона передбачає оволодіння нормами літературної мови: графічними, орфоепічними, орфографічними, лексичними, морфологічними, синтаксичними, стилістичними та пунктуаційними. В основу такого вивчення покладено функціональний принцип і комунікативний метод, що дає змогу забезпечити ефективне засвоєння матеріалу й розвиток навичок професійного усного та писемного мовлення з метою створення цілісної системи формування комунікативних умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності, необхідних для створення самостійних висловлювань. За твердженням Г. Шелехової, - "це уміння сприймати й розуміти усне й писемне мовлення, осмислювати тему та основну думку висловлювання, підпорядковувати їм зміст і мовне оформлення, уміння добирати і систематизувати матеріал, говорити і писати за планом, правильно користуватися різними типами, стилями мовлення і відповідними мовними засобами, будувати усні й письмові висловлювання певного стилю, типу і жанру мовлення тощо [3, 14].

Зауважимо, що робота над формуванням професійно зумовленого мовлення студентів полягає в поєднанні теоретичних питань (зокрема й тих, що раніше частково вивчалися в курсі "Ділова українська мова") з професійно-мовленнєвими ситуаціями, які потребують застосування як усної, так і писемної форм спілкування, притаманних висококваліфікованому спеціалістові будь-якої галузі.

Важливо навчити студентів комунікативно користуватися засобами мови у різних сферах професійного спілкування. Особливою умовою гарного красномовства є: ясність (недвозначність) у формулюванні думки; логічність, смислова точність; відповідність між мовними засобами і обставинами мовлення; вдалий порядок слів; багатство лексики в активному запасі слів людини; самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові власного висловлювання; ефективність використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах та обставинах. А це вимагає досконалих знань специфіки і характерних ознак кожного стилю, їх різновидів, функціонального призначення, оскільки це запорука успіху в будь-якій сфері спілкування.

Домінуючою формою організації навчального процесу є практичні заняття, яким передує інформаційно-репродуктивний виклад навчального матеріалу. Зміст і методику їх проведення потрібно будувати так, щоб вони захоплювали студентів, містили елементи творчості, приваблювали можливістю застосування знань.

Завдання для практичних занять повинні передбачати такі види діяльності студентів:

опрацювання основного та додаткового лінгвістичного матеріалу на виучувану тему;

підготовку усних і письмових відповідей на запитання, що стосуються теоретичного фахового матеріалу;

вправи аналітичного та конструктивного характеру з використанням різного типу словників;

складання різних видів ділових паперів (за зразками);

стилістичний аналіз тексту (художнього, науково-публіцистичного, офіційно-ділового);

складання монологів, діалогів на фахову тематику;

виступи з повідомленнями;

обговорення та коментарі до виступів.

Основними видами завдань є творчі роботи, спрямовані на вироблення у студентів практичних умінь продукувати зв'язні висловлювання. Для прикладу наведемо такі завдання:

Поясніть, як ви розумієте слова Івана Огієнка: "Для кожного народу