Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 821

УДК 821.111-31.09

О.М.Литвинюк

Інтерпретація легендарно-міфологічного традиційного матеріалу в повістях В. Ґолдінґа

Стаття присвячена дослідженню особливостей переосмислення традиційного матеріалу у повістях В.Ґолдінґа «Надзвичайний посол», «Бог Скорпіон», «Клонк клонк». Письменник акцентує позачасовий, неплинний характер реальних конфліктів та ситуацій, міфологізує час та історію.

Ключові слова: міф, традиційний матеріал, амбівалентний, цивілізація.

Література XX та XXI ст. характеризується особливо підвищеною увагою до традиційного матеріалу під впливом глобалізації та інших соціально політичних змін, які мали переважно трагічний характер. Причини для високої експлуатації традиції А. Є. Нямцу вказує те, що «традиційні структури містять у собі у найбільш загальному вигляді художньо закодовані со- ціально-історичні, ідеологічні та морально-психологічні закономірності загальнолюдського буття у їх змістовому взаємозв'язку і взаємообумов- леності. Концентрація багатовікового індивідуального та колективного досвіду у традиційному сюжетно-образному матеріалі зумовила наступну актуалізацію його поведінкової та аксіологічної орієнтації у контексті наступних літературних інтерпретацій, які націлені на дослідження екзис- тенційнош стану особистості та соціуму» [2, с. 19]. Літературні варіанти традиційних структур переконливо підтверджують ефективність використання духовного надбання минулого для відображення актуальних проблем сучасності, демонструють невичерпні ідейно-семантичні можливості сюжетів та образів, які виникли у глибині віків.

У контексті сказаного творчість Вільяма Ґолдінґа належить до найяскравіших феноменів у британській літературі П половини XX століття, яка демонструє активне залучення традиційного матеріалу різного генетичного походження. Кожен твір посів почесне місце у його творчому доробку, підхопивши від попереднього твору та передавши наступному наскрізну Ґолдінґівську тему сумної правди про людську природу. Спільна тема усіх різних за формою та змістом творів Ґолдінґа - це дослідження глибинних, прихованих сторін людської натури та сутності цивілізації, взаємовідносин особистості та історії.

Збірка «Бог-скорпіон», яка побачила світ 1971 р., складається з 3 повістей: «Бог-скорпіон», «Клонк-клонк», «Надзвичайний посол». Грек Фанокл, геніальний самоучка, винахідник, прибув до двору римського імператора за «інвестиціями» для розвитку та запровадження своїх винаходів. Він твердо вірить, що його прилади зроблять переворот у історії людства. Та сталося непередбачуване: імператор дуже безпристрасно сприйняв винайдену вибухівку та модель бойового парового корабля, а проявив неабиякий інтерес до горнятка-скороварки, про яке Фанокл згадав мимохідь. І саме завдяки своїм гастрономічним уподобанням гурман-імператор дозволив Фаноклу залишитись при дворі та втілити усі інші задуми.

На думку Ґолдінґа швидкий прогрес, який не підкріплений духовним «дозріванням» людства несе у собі непередбачувані наслідки та здатен лише ускладнити життя, а не полегшити його. Рівень науково-технічного прогресу у XX ст. забезпечив людство різноманітними благами та зручностями, та крах духовності суспільства, девальвація основних людських цінностей роблять цей процес негативним. Світ стоїть над прірвою і потрібно знайти вихід з цієї ситуації.

Вище згадане тлумачення можна підтвердити словами науковця А.Ням- цу «...більшість варіантів традиційних сюжетів та образів у літературі, не зважаючи на формальне збереження традиційних часових та топографічних координат, як правило, орієнтовані на сучасність. Це означає, що кон- кретна трактовка сюжету (образу мотиву) завжди прямо чи опосередковано пов'язана з проблематикою епохи-реципієнта і її потрібно розглядати не як абстрактний художній експеримент, а як реакцію автора на якісь події та процеси конкретно-історичної дійсності» [2, с.42].

АЧамєєв у вступній статті до збірки «Бог-скорпіон» проводить паралелі між повістю «Надзвичайний посол» та переробленою автором трьохактною п'єсою «Мідний метелик». Хоча через жанрову специфіку п'єса не має насиченості фарб, та екзотичності опису як у «Надзвичайному посо- лі» та філософський урок залишається єдиним. «Мідний метелик» - запо- бігач, без якого смертельний снаряд, який виготовив Фанокл, може розірватися ще у катапульті і знищити свого творця - це зловіщий символ. Ґолдінґ примушує читача сумніватися у сталих істинах, звичних постулатах, він намагається попередити, що не завжди раціонально вірити у всесильність розуму та незворотність історичною прогресу, зважаючи на трагічний досвід XX століття [1, с.2б].

Імператор є «егоїстичним гуманістом» (він любить людину у самому собі), далекий від жодного природничого закону, розмірковує над життям взагалі з філософською чіткістю та далекоглядними прогнозами: «...ваше царственное увлечение единственным полюбившимся предметом могут когда-нибудь подвести мир к такой черте, за которой жизнь на земле можно будет стереть с той легкостью, с какой я стираю восковой налет с этой виноградины» [1, с.269]. Негативне ставлення імператора до науково-тех- нічнош прогресу пояснюється не лише його загальною недовірою до розуму. Він розглядає історію як гру випадку - винаходи легко потрапляють до рук маніяків, які здатні стерти життя з лиця землі.

І тут Ґолдінґ не порушує свого правила амбівалентності у зображенні персонажів: Фанокл протиставляється імператору як теоретик без практики, а імператор, хоч і має життєвий досвід, він далекий від будь-якої теорії, або сприймає її як наступну страву до обіднього столу. Космос для грека зовсім логічний, а завдання людства він вбачає в управлінні світом за допомогою розуму. Звичайні люди його тільки дратують своєю непослідовністю та дурістю, він не визнає ні етики, ні мистецтва, ані цінності окремо взятої особистості. Усі його намагання допомогти людству, на думку імператора, пройняті егоїзмом та бездумним відношенням до майбутнього.

Що стосується людини, то в очах імператора вона залишається біологічною істотою, рабську психологію прогресу якої не змінити: «Рабы будут всегда, хотя называть их, возможно, будут иначе. Что такое рабство, как не подчинение слабого сильным?» [1,


Сторінки: 1 2 3