На відміну від Христа, Овід не безгрішний і не призиває своїх послідовників до чистого життя, не вимагає постійного самообмеження й самоконтролю. На відміну від Христа, Овід має природні бажання, намагається будувати своє особисте життя й може зрозуміти знайомі всім страждання через негармонійні взаємини. На відміну від Христа, Овід реагує на все, що відбувається з ним, природним для більшості людей чином - відчуває гнів, ревнощі, бажання помсти. Він не святий, він земний: при порівнянні себе з Оводом у людини не виникає почуття неповноцінності чи провини, але при цьому вона бачить перед собою приклад для наслідування.

На відміну від Христа, Овід не закликає до всепрощення й смиренності, ворожим людській природі. Він вимагає відданості батьківщині й товаришам, в іншому ж залишає за кожною людиною право на вибір свою власного шляху На відміну від достоїнств Христа, наділеною божою природою, сила волі й мужність Овода є результатом йога самовиховання, що викликає особливе захоплення ним. На відміну від Христа, який знав, що він воскресне, Овід іде на смерть без надії на продовження життя, що робить йога подвиг ще більш значним. Христос був мучеником, а в Оводі з'єдналися два ідеали - мученика за ідею і зухвалого героя-борця. І нарешті, на відміну від Христа, який закликав до жертв заради життя майбутньою, і залишався байдужим до становища людей у житті земному, Овід веде за собою народ у боротьбі зате, що є актуальним для кожної людини вже сьогодні.

Отже, вищевикладені факти дозволяють зробити наступні висновки й припущення:

Е.Войнич є одним із авторів, що підтримали тенденцію апеляції до раннього християнства й запозичення євангелічних сюжетів і персонажів у демократичній літературі XIX ст. При написанні роману «Овід» вона ґрунтувалася на досвіді видатних дослідників і літераторів, які робили спроби перегляду традиційних доктрин і модернізації християнського вчення відповідно до потреб сучасного моменту і використовували образ Христа для стимулювання суспільних перетворень.

У романі «Овід» Е.Войнич виражає ідею про те, що християнство як релігія смиренності себе не виправдало, і на зміну Христу повинна прийти нова надо соб истість - людина, що володіє такою ж потужною харизмою, здатна повести за собою маси, але відмовляється від смирення і вдається до рішучих методів боротьби за свободу.

У романі «Овід» присутня напівприхована паралель між Оводом і Ісусом Христом, яка є основою побудови всього твору йведе до розуміння закладених у ньому ідей. Е.Войнич вибудовує паралель «Овід - Христос» за допомогою трьох категорій засобів: 1) введення в біографію Овода фактів, властивих життєвому шляху Ісуса; 2) висловлень Овода про самого себе; 3) висловлень Монтанеллі про Овода.

У романі «Овід» Е.Войнич презентує своє бачення вирішення питання про вибір методів боротьби за національну незалежність: 1) Тільки рішучість і активність народу під керівництвом неординарних, досвідчених, харизматичних лідерів можуть привести до досягнення бажаної мети; 2) У боротьбі за незалежність неможливо уникнути жертв, як неможливо обійтись без використання радикальних методів, у тому числі терору й збройних виступів; 3) Підготовкою народу до активних виступів повинна стати добре організована агітація, уміле використання друкованою слова; 4) Ключовим фактором у справі революційної боротьби повинна стати особистість лідера.

Е.Войнич виступає за використання релігійних почуттів народу як могутньої рушійної сили. Письменниця пропонує не протиставляти революцію релігії, а використати в інтересах національно-визвольної боротьби як уроджене прагнення людини до поклоніння, так і ґрунт, підготовлений протягом багатьох століть християнством.

Список використаних джерел:

Боровская, Н. Этель Лилиан Войнич и ее роман «Овод» / Н. Боровская // «Свет Евангелия» (Российская еженедельная католическая газета). - № 26 (423).

2003. - 22 июля.

Войнич, Э. Л. Овод / Войнич Э. Л. // Сочинения. В 2-х томах / Пер. с ант.

М. : ГИХЛ, 1963. - Т. 1. - С. 29-253.

Гениева, Е. Ю. Литературная ситуация на рубеже веков: Английская литература на рубеже XIX и XX веков / Е. Ю. Гениева // История всемирной литературы: В 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. - М.: Наука, 1994. - Т. 8.-716 с.

Етель-Лішан Войнич і Україна. Бібліографічний покажчик / Уклад. Полєк В. Т. - Львів, 1970.-55 с.

Каутский, К. Происхождение христианства / К. Каутский ; Пер. с нем. - М. : Политиздат, 1990. - 463 с.

Миронов, А. В. «Девяносто третий год» В.Гюго и «Овод» Э.Л.Войнич (к вопросу о мифологических параллелях) / А. В. Миронов // Материалы международной конференции студентов и аспирантов по фундаментальным наукам «Ломоносов». Выпуск 4. - Москва : Изд-во МГУ, 2000. - С. 390-391.

Ренан, Э. Жизнь Иисуса / Э. Ренан ; Пер. с франц. А. Варшавского и В. Харитонова. - СПб., 1906. -432 с.

Таратута, Е. А. Драгоценные автографы: Книга воспоминаний / Е. А. Тара- тута. - М. : Советский писатель, 1986. - 320 с.

Ethel Lilian Voynich // Мала енциклопедія англійської літератури. - К.: Аль- терпрес, 1998. - Т. 1 / Уклад.