Розглядається дискурс і з позицій лінгвопрагматики. Наприклад, Л. Янг виділяє у мовній поведінці людей три етапи: ситуацію, дискурс і маніфестацію. На його думку, дискурс - це лінгвістична реалізація закодованої релевантної для конституанта та реципієнта інформації. Він складається з трьох компонентів: сюжет, діалект (орієнтований на географічні, часові та соціальні фактори) та діатип (дискурсивне поле, дискурсивний регістр, дискурсивний модус і фази реалізації дискурсу, тобто проектування, структурування, викладення змісту, висновок, оцінка, інтеракція). Останнє вказує на те, що дискурс розуміється ним як мовленнєвий акт.

Розширення сфери вживання поняття "дискурс" призвело до того, що воно використовується і в теорії навчання іноземних мов. На думку науковців, запозичення з лінгвістики терміна "дискурс", а потім і застосування дискурсивного аналізу в теорії та практиці навчання іноземних мов мають важливе значення. Це дозволяє краще розподілити в курсі іноземної мови дискурсивні структури, характерні для певної сфери спілкування, оскільки дискурс допомагає обрати і скласифікувати потрібні тексти, визначити категорії документів. Такі мовознавці, як Ж. Пейтар та С. Муаран вважають, що дискурсивний аналіз також дозволяє спеціалісту, який натрапив на невідому йому комунікативну ситуацію, набути необхідних умінь, щоб перенести дискурсивну компетенцію з одного дискурсивного простору в інший. Отже, введення поняття "дискурс" у теорію навчання іноземних мов не було випадковим використанням лінгвістичного терміна. Це поняття є важливим і для теорії, і для практики викладання.

Отже, дискурсивна компетенція є невід'ємним і важливим компонентом комунікативної компетенції. Вона являє собою знання різних типів дискурсів, а також уміння створювати та розуміти їх із урахуванням конкретної ситуації спілкування. Поняття "дискурс" використовується низкою наук, які розглядають його з різних поглядів. Для теорії та практики навчання іноземної мови важливим є розуміння дискурсу як мовленнєвого акту, який не обмежується конкретним мовним висловлюванням, а має ще й певні екстралінгвістичні параметри (особисті й соціальні характеристики

Список використаних джерел

Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с франц. - М.: Прогресс, - 1974. - 446 с.

Иванова О.В. Коммуникативно-прагматическое описание диалога-принуждения в русском языке: Автореф. дис. ... канд.фил. наук. - М., 1990. - 20 с.

Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. - М.: Наука, 1987. - 263 с.

Кубрякова Е.С., Александрова О.В. Виды пространств текста и дискурса // Материалы научной конференции "Категоризация мира: пространство и время". - М.: Диалог - МГУ, 1997. - С. 15-25.

Орлов Г.А. Современная английская речь: Уч. пос. для вузов по специальности "Английский язык и литература". - М.: Высшая школа, 1991. - 240 с.

Blas A. Le "Traite de Maastricht " (version fra^aise/version espagnole): analyse textuelle et traduction//translation and meaning/Marcel Thelen and Barbara Lewandowska - Thomaszczyk eds. - Maastricht: Hogeschool Maastricht. - Pt.3. - 1995. P. 46-57.

Maingueneau D. Les termes-cles de l'analyse du discours. - Paris : Seuil, 1996. - 94 p.

The article deals with the analysis of the terms "discourse competence" and "discourse" in the context of oral speech.

Key words: discourse competence, competence, discourse component, discourse, discourse, speech, communication, text.