Потрібно особливо наголосити на плідних творчих взаєминах Б.Грінченка та І.Бєлоусова, перекладача поезій українського поета.

Саме І.Бєлоусов, популяризуючи творчість Грінченка серед російського читацького кола, активно перекладає його поезії: «Ветер воєт, волны хлещут...» (в оригіналі «Вітер виє, плеще хвиля»), «Погляди!» («Подивись!»), «Осенью» («Шматок хліба»), «Во тьме» («У темряві»), «Пахарь» («Хлібороб») і «Покойной ночи» («На добраніч»), У 1897 та 1899 рр. названі переклади виходять друком у московських виданнях: «Из песен о труде. Стихотворения И.ЛБелоусова. Изд. ред. журн. «Детское чтение» [11] та «На воле». Стихотворения Ив. Белоусова» [12], примірники яких з дарчими написами знаходилися у власній бібліотеці Б.Грінченка. Також всі вони вміщені у збірці російського поета «Стихотворения 18821909 г», випущеній 1909 року московським видавництвом «Утро» [14].

Цікаво відмітити, що в бібліотеці Б.Грінченка зібрані майже всі видання творів І.Білоусова, про що свідчить аналіз бібліотечною фонду сім'ї українського письменника, проведений Н.М.Зубковою [5, с.28].

П.Охріменко, дослідник творчості російською поета вказує на той факт, що І.Белоусов, захопившись поезією Б.Грінченка, у свої оригінальних творах розвиває українські поетичні мотиви: «Белоусов у своєму вірші «Убогие нивы, убогие села...» точно використав мотив наведеного твору Грінченка («Смуті картини» АХ.). На початку вірш звучить як переклад з Грінченка (хоча жодних застережень про це у збірці немає, але у другій частині він набуває цілком самостійного характеру [...]. В даному разі вплив Грінченка на Бєлоусова цілком очевидний. Це відчутно і в інших бєлоусовських віршах, особливо з циклу «Украинские мотивы» [16, с.8182].

Також відомі інші переклади поезій та творів Б.Грінченка російською мовою: «Хлібороб» у перекладі А.Колтоновського («Пахарь») [6], «Без хліба» у перекладі О.Голенковської («Без хлеба»), що вийшов у «Читальні народної школи». Випуск 15й. СПб. 1888» [8]. Це ж саме оповідання, тільки під назвою «Совесть», а також переклади творів «Орел» та «Як в давнину судили» («Как в старину судили») було надруковано у Москві в 1890 році видавництвом «Посредник» [8].

Оповідання «Сестриця Галя» в однойменному перекладі «с малорусского» И.ГорбуноваПосадова вийшло в «Читальне народной школы» у 1892 році та в «Посреднике» у 1909 [14].

Три російських переклада творів Грінченка («Сестрица Галя», «Украла», «Грицко») видано у 1896 році також московським «Посредником» [8], а оповідання Б.Грінченка «Олеся» виходить друком в російському журналі «Утро жизни» у 1908 році в перекладі Губаревої [13].

Відомо, що І.Бунін теж перекладав вірші українського поета: «Из В.Чайченко. Воет буря, хлещут волны...» та інш., що увійшли до книги «Под открытым небом» Стихотворения Ив. Бунина. Изд. ред. журн. «Детское чтение» (1898 р.), яка мала дарчий напис Б.Грінченко від Ів. Буніна [8].

Марія Загірня описує декілька курйозних випадків у перекладацькій справі: «Переклад оповідання «У неволі» (Насті Сагайдачної А.Х.) Грінченко переказав з московської, а Перелигин знов на московську» [7; 13]. Цікаво відзначити, що М.Грінченко не зовсім прихильно ставилася до перекладів Н.И.Передигііна, про що свідчить її оцінка російською перекладу твору Б.Грінченка: «Поиски истины. Перевод с малороссийского Н.И.Перелыгина [...] [Це перебріхане оповідання «Павло хлібороб»] [9].

Потрібно зазначити, що Б.Грінченко вільно володів та перекладав з німецької, французької, англійської, італійської та багатьох слов'янських мов. А.Погрібний, дослідник життя і творчості видатного українського письменника особливо наголошував на особистих контактах Б.Грінченка з чеським літератором і етнографом Ф.Ржегоржем та словацьким перекладачем Ф.Главачеком [18, с.197].

У 1888 році Грінченко перекладає з чеської поезію Мельницького «Великий день», що вперше була надрукована в «Зорі» у 18 89 р. під заголовком: «З поезій В.Чайченка. Сонет. (На мотив з Мельницького з чеської)» [1, с.280]. Темою віри у «великий день святої волі» [2, с.202] насичена і оригінальна творчість українського поета.

У чеській та словацькій літературі художні твори Б.Грінченка (Василя Чайченка) («На розпутті», «Між добрими людьми» та «Підпал» представлені перекладами Франтишека Главачека і були надруковані у виданнях Праги у 1896 році [9]. Цього ж року И.Свозіл видає переклади трьох оповідань Грінченка: «Сестра Галя», «Каторжна» та «Без хліба» виходять друком у часопису «Словацький Обзор» [10].

Поетичний твір яскравого представника польського письменства Болеслава Червєнського (18511888) «Сгегтту зйапсіаг», що був покладений на мотив німецького піаніста Йогана Фогта стає піснею популярною в усій Європі: «Чеський переклад вперше опублікували 1892го, болгарський1895го...» [21].

Переклад Грінченка «Червоний прапор» виходить друком у львівській збірці «Червона квітка» у 1905 році за підписом Л .Яворенка та, можливо, стає для Грінченка своєрідною реакцією на криваві події в імперській Росії 9 січня 1905 року. Тема «пролитої крові» у боротьбі за волю знаходить свій розвиток в оповіданні Б.Грінченка «9 січня» (1906) та особливого забарвлення надає його оригінальній поезії «Стяг»: «Гей за стяг наш за Вкраїну / Биймось, биймось до загину» [1, с.243].

Отже, перекладацька та оригінальна творчість Б.Грінченка значно розширювала потенційні можливості українського літературного мистецтва в рамках міжнаціональних літературних взаємин: «якщо її позиція (української літератури А.Х.) щодо західнослов'янських і західноєвропейських літератур була позицією реципієнта, то в право слав нословянському регіоні вона ставала «літературою впливаючою» з широким діапазоном дії, що охоплював інші східнослов'янські й південнослов'янські літератури...» [15, с.47], а це в свою чергу сприяло активізації розвитку українською літературного процесу, позначеного загальними тенденціями модернізації