УДК 811.161'373.7:81

Мдркпантов Ю.О.

ФРАЗЕОЛОГІЧНА НЕОЛОГІКА: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

У статті розглядаються питання сучасного стану фразеологічної науки, зроблено спробу аналізу існуючих поглядів щодо фразеологічної неологіки, її визначення та джерел формування.

Ключові слова: фразеологія, неологіка, неологізм, оцінність, експресивність, емоційність.

Українська мова кінця ХХ - початку ХХІ ст. характеризується інноваційними процесами, зумовленими подіями, які відбуваються в політичному, соціальному, громадському та культурному житті країни. Нові явища в українській мові оцінюються і носіями мови, і мовознавцями як мовна революція, що несе з собою, подібно до всіх революцій, як позитив, так і негатив. Але і те, і інше у цьому випадку є новим, незвичним, а тому й привабливим.

Кардинальні зміни, що характеризують сучасний стан розвитку українського суспільства, особливо віддзеркалюються через наймобільніші й найрухоміші системи української мови - лексичну та фразеологічну. Однак, якщо лексика в основному поповнюється і розширюється за рахунок номінацій нових понять, предметів, явищ та подій, які з'являються у житті мовної спільноти та потребують позначення, то фразеологія, основним призначенням якої, як відомо, є не стільки найменування нових реалій (хоча заперечувати це не можна), як їх характеристика, оцінка всього новоствореного у навколишній дійсності, поповнюється саме на цій основі.

З огляду на це Т. Космеда зазначає: "Живе людське мовлення природно просякнуте почуттями, емоціями, враженнями, оцінкою, тобто особистісним ставленням тих, хто володіє мовою, до інформації, що функціонує в мовленнєвому вжитку" [7, 37]. На цьому наголошує більшість учених. Зокрема, В.М. Мокієнко зазначає, що "зусиллями багатьох фразеологів виявлена синхронна специфічність фразеологічної семантики - її пейоративна домінанта й антропоморфність, тобто майже виняткова спрямованість на характеристику людини та його діяльність..." [2, 4]. У цьому автор повністю суголосний з Л.І. Ройзензоном, котрий ще у 1972 році безапеляційно стверджував: "У фразеології негативно конотовані поля завжди були потужнішими (у кількісному відношенні), від полів з позитивною конотацією. Це є загальною закономірністю фразеології для мов світу загалом" [цит. за: 2, 4].

Інтенсивний розвиток фразеології на рубежі століть поставив перед ученими завдання: визначитися з критеріями, за якими той чи інший словесний комплекс можна вважати фразеологічним неологізмом і чи доцільно послуговуватися таким терміном.

Є. Добриднєва зробила спробу кваліфікувати сполучення слів як новостворений фразеологізм (за термінологією автора "фразеологічний новотвір") і визначила як найсуттєвіші такі ознаки: цілісність семантики, її метафоричність, відтворюваність, незалежність від контексту та нефіксованість словниками [1, 83]. Тому, на нашу думку, актуальним є міркування В.Мокієнка, виголошені на Міжнародній конференції у Щеціні 2001 році. Обґрунтовуючи свою думку тенденціями інтенсивності й екстенсивності поширення фразеологічних новотворів у мовах нової Європи, він наголошував на необхідності детального лінгвістичного вивчення цього явища. "Серед комплексу проблем, які виникають при цьому, - зазначав В.Мокієнко, - домінантними є пошуки об'єктивних і адекватних методів фронтального міжмовного зіставлення фразеологічних неологізмів" [8, 22]. При цьому необхідно чітко визначитися в обсязі поняття фразеологічний неологізм (чи, за В.М. Мокієнком, "неологічний фразеологізм", "фразеологічна інновація", "фразеологічна неологіка" тощо).

Беручи до уваги загальнолінгвістичне тлумачення поняття неологізму, автор ідеї підкреслює специфічність (і необхідність зважати на неї) такого мовного знаку як фразеологізм у порівнянні з лексичною одиницею. Разом з тим, беззаперечно вказує на необхідність урахування найрізноманітніших параметрів фразеологічних інновацій: "ступінь фіксації словниками, відчуття "новизни" носіями мови, динамізація вживання, актуалізація, опозиція "неологічне - архаїчне", соціофункціональні сфери їх існування і под." [8, 22].

Аналогічну думку щодо цієї проблеми висловлює й А. Архангельська, аналізуючи мову сучасної української преси з погляду вивчення у сфері української фразеології трансформаційних процесів, які відбуваються "на тлі фонових знань українського соціуму, що їх зберігає генна пам'ять народу упродовж століть", приходить до висновку щодо "продуктивністі двох провідних тенденцій українського фразеологічного новотворення, з одного боку, творення нових стійких сполук слів з характерологічною функцією, з іншого - трансформація у різний спосіб "старих" ФО у проекції на новий політичний та семантичний контекст" [5, 62].

З огляду на це дослідниця вважає істинними фразеологічними неологізмами нові, не фіксовані словниками часто вживані власне фразеологізми, як-от: фінансова піраміда, спіраль неплатежів, сіра речовина, ковбасна філософія, шокова терапія, чорна скринька, плакатна війна тощо. Усі проілюстовані приклади без сумніву поповнять фразеологічний фонд української мови, адже вони утворені "унаслідок типових для фразеологічної системи способів фразеотворення", а "базою для таких новотворів слугують вільне реальне чи ірреальне словосполучення, у якому трансформується або уся предметна ситуація з метою творення образної одиниці вторинної номінації, або один (кілька) компонентів, що відбивають реалії сьогодення" [5, 62].

До цього типу фразеологічних неологізмів з деякою умовністю можна віднести й такі: духовний чорнобиль; нові українці; непарламентські стосунки; шлях до демократії; коридори влади; лібералізація цін; ринок праці; війна компроматів; споживчий кошик; смажені факти; хлопчики для биття; навішувати /чіпляти ярлики; зійти з дистанції, гра в одні ворота; жовта картка; мертві півні та под. Більшість з поданих прикладів фразеологічних неологізмів відповідають усім вимогам щодо своєї сутності як мовної одиниці фразеологічного рівня. Безперечним доказом цьому є їх функціонування у контексті: "... автор нерідко веде війну з "мертвими півнями" - з політиками чи політаналітиками, що свого часу висунулися, прокукурікали щось химерне і щезли з наукового обширу, тим часом як Микола Рябчук оживляє їхні тіні з енергією, гідною