Мовчи-німуй, не слухай і не думай! Хрест в головах клади!

Поклав? Амінь!

Бо розум не поверне мабуть Умань, Ганьбу і сором одягнула тінь. І чистоту святу терпи - не пекло, Де й простота - найменшу - кримінал. Нестяма-шал, безумство-сказ — переклад, А божевілля все ж - оригінал. Коріння поливаєм у каміння, Де голоси роси колись клялись - І тільки небо в їхнім піднебінні, Світ-заповіт: сумління і спасіння, І тільки божа воля - воскресіння, І вічність, і хрести для бісектрис.

("Божевільний сонет")

Написано ж на пиці — не лицю, Що поглумився карами Єгипет.

("Випити чарку з леза шаблі") 41

Стає крилатим і стає метким Пропащий ангел при такій пащеці.

("Випити чарку з леза шаблі")

Порівняймо їх значення.

Лице, -я; мн. лиця, лиць; с. 1. Те саме, що обличчя. 1. Образно // Обличчя як ознака зовнішнього вигляду людини [4, 488].

Пйка, -и, ж. 1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної [4, 748].

Пащека, -и, ж., розм. Те саме, що паща.

Паща, -і, ж. Рот звіра, риби і т. ін. У порівн. // зневажл. Великий і некрасивий рот людини [4, 712].

Підсилюють емоційність і збагачують лексичну систему української мови і використовують автором епітети-оксиморони, як-от: У нас не ґандж - весела безгрошовість...; що щастя - утопитись в цім колодязі!; щастя - вмерти у коханій жінці... тощо.

Характерною ознакою мовної експресії поетичної творчості Іова є термінологічна і професійна лексика. Зокрема, абетка, а - е - и - і - о - у, писар, таблиця словозмін, правопис, пропис, кирилиця, санскрит, словник вкраїнських рим, приголосні звуки, африкати, подвоєння літер, крапка, кома, лінгвістична лексика:

Таблиця словозмін кипить в повітрі, Що й шумовиння вітер не зібга.

("Десертна вірша")

Підсхіддя чорне розкрива під'їзд, Де приголосні звуки — африкати.

("Геометрія пейзажу")

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі, ноти, фортепіано, рояль, соло, па, арія - музична лексика:

Червоне - до, і синє - ре, зелене - мі, фіолетове — фа, жовте - соль, Пурпурне - ля, оранжеве - сі...

("Де ж сьомий голосник?")

Термометр - медична, пейзаж - образотворче мистецтво, дратва - взуттєва промисловість та інші. Наприклад:

Пейзаж завжди доповнює ... пейзаж, Ну, хочеш діву, а угледиш - диво.

("Геометрія пейзажу")

Характерною ознакою експресивного поетичного стилю Іова на морфологічному рівні є його словотворення, найчастіше це оказіоналізми типу: звукобарвобукви, верблюди-верболози, сини- соняхи, здібне-здобне, параскобаба, грізнолюто, вимозоро, терпень-серпень, лебедіють, рудостріхий, клякси-черевики, всюди-скрізь, обрій-небокрай та ін., як-от:

Про східсоня довізувавсь

з календарів, З урожаю, із гарбоснопів'я від лану.

("Розмиті греблі у календарях")

Поєднали буквобарвозвуки

Гарбузи - акумулятори грози.

("Барвобуквозвуки")

Творчому почерку поета Іова притаманний і такий засіб експресивності, як порівняння. Найчастішими є порівняльні звороти зі сполучниками як, мов, наче:

І сонце з місяцем, як очі України.

Мовчить спасенно, вчено пронові знамення, На шиї заголовок, наче амулет. Хоч хору вир, неначе короґви натхнення, Та голос в фрак вдягає строгий етикет.

("Етикет")

Переважна більшість порівнянь - це взаємодія конкретної та абстрактної лексики, що підвищує експресивність зображуваного. Наприклад:

Нагорода всім - вино городів, Дами носять шлейфи, як дими.

Сам себе читаєш, ніби слово. Грім, як наголос, лунає з тишини.

("Барвобуквозвуки")

Яріє зморшка, наче яру лик.

І деревій - немов з орди ярлик, Немов Апостол з золотих коляд ("Інстинктивне")

Звук - місяць золотий, немов павук;

Потрібні вигадці таємні числа, Немов бори у назві Бровари.

("Де ж сьомий голосник?")

Порівняння, вжиті при дієсловах, підсилюють експресивний характер дії:

І хтось це щастя називає "мука", І не знаходить в відгомін ні слів, Ще й розчиняється у склянці, наче цукор, Вивітрюється солоно, як сіль.

("Невиразні відгоміння")

І важко падають зірки, мов яблука. ("Передчуття")

Більшість порівнянь поезій Іова - це цікаві образно-індивідуальні порівняння, в основі яких лежить метафоризація. Ознака порівняння утворює індивідуальні, оказіональні словосполучення і з об'єктом, і із суб'єктом порівняння. Наприклад:

Мости над ріками, як етикетки, Хоч назви похапцем чужий стер ці. Та батька зорі світять, мов абетка, - Тому і відрізняють від старців.

І рвуться подихи розлук, як дратва, Й прощення просиш подумки в прочан.

("Десертна вірша")

Справді Вкраїна терпить, як Христос, Скупана в стронції, в горі і чварах.

("Україна - ІІІ")

І сонце з місяцем, як очі України...

тощо.

Особливо значущим є нашарування в одній поезії порівнянь поряд з іншими засобами експресії, як-от:

Німина

Так чом же вам заціпило вуста?

Іван Драч, "Мовчанка Стефаника"

Намріє-намарить - тому і щасливий вигадько, Увесь в сивині, як у буйнім цвіту. .І гривні до гриви складає розгублений дядько, І губи-губища спасуть німину-німоту.

Майдан безгомінний, порожній, холодний, мов чайна,

У соннім райцентрі куняє усе і дріма. Не зморшки од вуст - павутина тонка від мовчання, Причинність, затурканість і божевільний дурман. Від холоду-голоду діти заходяться криком, І соромом світять з обкладинок кінозірки. Він пива замовить у чайній отій без'язико - В долоні спітнілій Простягне скупі копійки. І мертвого пива по - во - лі нап'ється із кухля, І думка стріпнеться, як пташка маленька-мала. Розкришиться хліб у руках, мов торішня макуха, Порепані руки - водночас і віск, і смола. Слова замордовані. Губи - тугі пласкогубці, Із кухлем і хлібом нема де сховатись рукам. І дядькова постать - це поза усіх самогубців, І спину покірну шмагає нагайка реклам!

Тут і новотвори: намріє-намарить, вигадько, губи-губища, німина-німота, холод-голод, маленька-мала; синоніми, в