УДК 82.091'111'161.1

О.Б.Козій

Людина У/Б природа: етичний аспект втручання

Письменники різних епох та у різній творчій манері від фантастичної до сатиричновикривальної зверталися до бажання людини змінити природу У статті робиться спроба компаративного аналізу творів М.Шеллі, Г.Уеллса таМ.Булгакова крізь призму етичного аспекту втручання людини у природні процеси.

Ключові слова: людина і природа, перетворення і створення, етичний аспект, моральна відповідальність.

Людина також завжди прагнула стати деміургам, творцем. На рівні літератури першим втіленням такого бажання був міфічний Пігмаліон. Та не забуваймо, що скульптор створив лише мармурову оболонку. Зародження життя було для стародавніх греків таємницею, якою володіли лише боги, оскільки саме вони вдихнули життя у творіння митця. Мотиви деміургії присутні у народних та літературних казках. Пантеїстичне світосприйняття, відчуття твірної енергії у кожній часточці природи зумовлює те, що людська уява не шукає причини, з якої істоти зі снігу, тіста, дерева тощо оживають ніби самі по собі.

Наукові відкриття підсилюють віру людини у власні сили й здатність творити. Письменники різних епох та у різній творчій манері від фантастичної до сатиричновикривальної зверталися до бажання людини змінити природу.

Ми ж торкнемося проблеми створення людини у готичному романі М.Шеллі «Франкенштейн», фантастичному творі Г.Уеллса «Острів доктора Моро» та повісті М.Булгакова «Собаче серце». Ім'я Франкенштейна, що насправді належить не творінню, а творцеві, стало загальним і набуло значення жорстокої потвори. Дослідники переважно приділяють увагу науковцеві Вікторові Франкенштейну, а не нещасній створеній ним істоті [3; 4]. Загальним стало й ім'я колишнього пса Шарика, перетвореного професором Преображенським на Шарикова Поліграфа Поліграфовича. Йому дорікають «низьким розумовим рівнем [...], відсутністю навіть почагків культурного розвитку [...], нездатністю засвоїти елементарні навички поведінки» [2, с.67], забуваючи про його маргінальний стан та ставлення до нього власних творців. Ми ж спробуємо осягнути мотиви дій героївнауковців та зануритися у внутрішній світ їхніх творінь.

Мотиви героїв є різними. Віктор Франкенштейн «батько» істоти, що мала стати надлюдиною, із роману М.Шеллі відзначає, «що завжди прагнув пізнати таємниці природи» [8, с.41]. Ним керує шляхетна мета «позбавити людину від хвороб, зробити невразливою для смерті» [8, с.42]. У творчому методі М.Шеллі простежуємо синтез між романтикоштичним звертанням до природи людського страху та етичнофілософськими постулатами Просвітництва. Останні полягають у порушенні питання про людське щастя. Створена науковцем потвора має надзвичайний потенціал. Багато в чому це справді надлюдина: йога високий зріст нагадує велетнів, що за легендами населяли планету в прадавній Золотий вік; це створіння володіє надзвичайною фізичною силою, невразливе до холоду й спеки, стійке перед голодом і втомою. Народжений у лабораторії, цей «новий Прометей» є більш цілісним і органічним, аніж звичайні люди. Створений зі шматків людських тіл цей «Адам» вільний від їх (людей) уродженою гріха й численних вад. Надзвичайно сильне тіло істоти навіть не потребує для життя м'яса вбитих тварин: харчуючись ягодами, горіхами і коріннями, це створіння є органічною частиною природи, оскільки дотримується гуманістичних принципів мирного співіснування з усім живим. Душа, що живе у потворному тілі, є чистою й відкритою. Творіння Віктора Франкенштейна дуже здібне, швидко вчиться говорити й читати, працювати й мислити. Істота не має пам'яті, тому дивиться на світ очима наївної новонародженої дитини. Серце «нового Прометея» відкрите для приязні й любові, яку він пропонує людям, але вони через страх, навіяний стереотипним світосприйняттям, натомість прагнуть його убити.

Пам'ять Шарикова (М.Булгаков «Собаче серце») натомість є пам'яттю люмпена Чугункіна та пса Шарика, якого подібні Чугункіни не раз били, ганяли та обливали окропом. Професор Преображенський є світилом медицини, людиною надзвичайно ерудованою та проникливою, в той же час і досить суперечливою постаттю. Герой прагне вдосконалення людської природи, та його досліди з омолодження мають переважно комерційну спрямованість: він допомагає продовжити фізичну молодість та можливість отримувати тілесні втіхи тим, хто має гроші і владу. Професор із сарказмом ставиться до сучасної йому влади пролетарів, водночас користуючись протекторатом її вищих ешелонів. Він хоче, незважаючи на матеріал, з якого був «зліплений» Поліграф Поліграфович, зробити з останнього достойного члена суспільства. Всупереч власному постулату у поводженні із живим створінням керуватися лише ласкою, з перших днівіснування Шарикова у новій іпостасі, ставиться до нього із зневагою та презирством.

Якщо героїнауковці із творів М.Шеллі та М.Булгакова самі озвучують мотиви, які підштовхують їх до експериментів, а саме удосконалення людської природи, то доктор Моро із роману Г.Уеллса нічого не відкриває оповідачеві. З самого початку перебування на острові страждань оповідач відчуває протиприродність доктора, неприємну особливість злого генія. Підсвідомо молодого чоловіка наповнювало «гидливе тремтіння, мов доторк чогось нечистого» [7, с. 107108]. Науковець у романі англійського фантаста вдається до перетворення тварин на людей (щоправда лише зовнішнього). Його острів стає жахливим сюрреалістичним видінням, моторошногротескною пародією на великий людський світ. Звіролюдство, створене Моро, має кілька рас, зовнішність та риси характеру яких залежать від тварин, котрі стали матеріалом для їх створення. Ось якими постають перед оповідачем і читачами спотворені вченим коні: «волосся у них було схоже на конячі гриви», «тіла були ненормально видовженими» [7, с. 100]. Письменник наділяє істот навіть не характерами тварин, а людським стереотипним уявленням про них: собаколюдина стає вірним товаришем оповідача, гієнолюди