Професор Преображенський (М.Булгаков «Собаче серце») схшльний до самоаналізу й самокритики. Згодом він приходить до висновку, що втручання у твірні сили природи може призвести до жахливих наслідків. Своєму учневі і колезі Іванові Арнольдовичу Борменгалю він ставить питання: «Ви знаєте, яку роботу я виконав то не можливо осягнути» [1, с.408]. І сам відповідає: «Для того, аби одного чудового дня милого пса перетворити на таку гидоту, що волосся стає дибки» [1, с.408]. Та Борменталя, незважаючи на такий результат, не полишають амбіції взяти на себе роль Бога, якщо не створивши, то давши друге життя генієві, використавши мозок не пияка і люмпена, а, наприклад, філософа Спінози. Але його вчитель не пристає на це. Повертаючись до твору Г.Уеллса, відзначимо, що письменник робить такий висновок: «Вивчення природи робить людину [...] такою ж безжальною, як і сама природа» [7, с.138]. Говорячи про булгаковського героя (а саме Преображенського), перефразуємо: перетворення природи робить людину такою ж мудрою, як і природа. Ось як він відповідає Борменталеві: «Навіщо штучно творити Спіноз, коли будьяка баба зможе народити його колизавгодно» [1, с.408]. Він приходить до філософського узагальнення про логічність і своєчасність появи геніїв, про доречність усіх природних процесів: «Людство саме піклується про себе і шляхом еволюції виділяє з маси усілякої гидоти та створює десятками видатних геніїв, що прикрашають землю» [1, с.408].

У оповідача із твору Г.Уеллса «Острів доктора Моро» споглядання за жахливими та непотрібними стражданнями створінь ученого спричиняє кризу світосприйняття. Передаючи внутрішнє мовлення героя, письменник вдається до зіставлення логіки інстинктів, доцільності природних явищ та насильства над усім цим задля якихось незрозумілих цілей: на початку перебування на острові героя охоплює жах, коли він бачить спотворених та змучених болем тварин та уявляє їх страждання. Спостерігаючи за тим, як звіролюди чи то створюють власний соціум, чи то наслідують (краще сказати, мавпують) людський, молодий чоловік приходить до висновку про логічність і зрозумілість інстинктів, про те, що будьякий соціальний устрій є насильством. «Раніше, говорить оповідач, вони були тваринами, їх інстинкти були пристосовані до навколишніх умов, і вони були щасливими настільки, наскільки можуть бути щасливими живі істоти» [7, с. 156]. Феномен соціуму Г.Уеллс розглядає подібно до цитованого вище Р.Л.Стівенсона: «Вони (звіролюди) були зв'язаними людськими умовностями, життя їхнє було сповнене страху» [7, с. 156].

Тож поглянувши під новим кутом зору на класичні твори, можемо підсумувати: письменники захоплюються науковим ентузіазмом своїх героїв, поважають їхні бажання удосконалити людину й світ, та все ж доводять невчасність подібних експериметів. Літератори увиразнюють неправомірність втручання людини у природні процеси, доводячи силу природи та її здатність до відновлення й відродження після наруги, а також караючи творців руками їхніх же створінь.Список використаних джерел:

Булгаков, М. Собачье серце / М. Булгаков 11 Повести и рассказы. М.: Правда, 1990. 464 с.

Вечірко, О. Метаморфози душі героїв М.Булгакова, Ф.Кафки, М.Хвильового / О. Вечірко, О. Вибрик // Наукові записки. Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2004. Вип. 61. С. 6471. (Серія : філологічні науки (літературознавство)).

Гурдуз, А. I. Шляхи Франкенштейна: творчий діалог Брайана Олдісса Мері Шеллі / А. І. Гурдуз, К. І. Здоренко і і Новітня філологія. Миколаїв, 2007. № 7. С. 138145.

Гурдуз, А. І. Образ і комплекс Франкенштейна в романах Брайана Олдісса і ЮріяСмолича/ А. І. Гурдуз, К. І. Здоренко. [Елекгорннийресурс]. Режим доступу: http://www.bdpu. org/scientific_published/iikr_lit_2008/Gwdiiz_Zdorenko/view.

СентЕкзюпері, А. де. Планета людей / А. де СентЕкзюпері. К. : Молодь, 1984.232 с.

Стівенсон, P.J1. Твори: В 5ти томах / Р.Л. Стівенсон. К. : Українознавство, 1995. Т. 2.352 с.

Уэллс, Г. Война миров / Г. Уэллс // Романы: пер. с англ. X. : Вища шк.; Издво при ХГУ, 1987. 454 с.

Шелли, М. Франкенштейн / М. Шелли. К. : Украинская медиа компанія, 2009.256 с.

Summary

Writers of different epochs paid attention to man's will of nature transformation, especially in desire of occupying God's function of creation. This article is an attempt to compare the ethical aspect of that problem in works by M.Shelley, G.Wells and M.Bulgakov.

Key words: man and nature, transformation and creation, ethical aspect, responsibility.

Одержано 11 жовтня 2010 року