УДК 811.11Г377

Петрова Т.М.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ХАРАКТЕР ЯПОНСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В СУЧАСНІЙ

АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

У статті досліджуються історія та результати контактів англійської та японської мов на лексичному рівні.

Ключові слова: словниковий склад, запозичення, пряме/непряме запозичення, асиміляція.

Впродовж сторіч англійська мова запозичувала велику кількість слів з безлічі мов. Поза сумнівом є той факт, що історія розвитку мовних контактів через історію проникнення і асиміляції запозичень відображає історію суспільства. Зокрема, на прикладі японських запозичень можна простежити прояви контактів народів двох цивілізацій, Сходу і Заходу, їх схожі і відмінні риси, взаємний інтерес. Крім того, актуальність таких досліджень обґрунтовується посиленням і зміцненням ролі англійської мови в світі та її використанням як мови-посередника для міжнародного спілкування у всіх сферах життя.

Прямих японських запозичень, що фіксуються словниками англійської мови, досить мало. Проте в даний час їх кількість стрімко зростає у зв'язку з розширенням мовних, економічних, політичних, культурних і інших контактів між Японією і англомовними країнами, зокрема США. За даними американського лінгвіста Г. Кеннона, японська мова як джерело запозичень ділить друге місце з іспанською за кількістю одиниць, що з'явилися в англійській мові останніми роками [9].

У вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці присвячено багато робіт розробці теми запозичень в англійській мові [2; 3; 9-11]. Однак вивченням східноазіатських запозичень в англійській мові займалися всього декілька вчених. Зокрема, сфера інтересів американського лінгвіста Г.Кеннона розповсюджується на хронологію східних запозичень, їх можливе місце і продуктивність в мові, проблеми, що виникають при переході з мови в мову. Проте його словник китайських і японських запозичень, що був опублікований в 1996 році, не показує зазначені одиниці в розвитку, не дає їх початкової форми. Інший американський лінгвіст Бой Лафаетт де Менті уклав культурологічні словники китайських, японських і корейських реалій, а японський лінгвіст Тосі Еванс - словник японських запозичень в англійській мові (1997). Серед українських вчених слід зазначити М.М. Биховця (1989), який проаналізував адаптацію східних слів до норм англійської мови.

Мета нашої статті - прослідкувати історію і результати контактів англійської та японської мов в лексичному перерізі.

Найперші запозичення з японської мови з'являються в англійській мові опосередкованим шляхом в кінці XVI - на початку XVII століть завдяки морякам, купцям і місіонерам іспанського і португальського походження.

Перші європейці з'явилися в Японії в 1540-х роках: у 1543 році - португальці, потім в 1549 році - іспанці, дещо пізніше - голландці і англійці [5].

Першим англійцем, який досягнув берегів Японії в 1600 році, був Уїльям Адамс (1564-1620 рр.) [8]. У. Адамс служив штурманом на голландському кораблі "Лідор" ("Милосердя"), який через шторм, що розігрався в Тихому океані, відбився від флотилії і опинився поблизу японського острова Кюсю. Корабель був захоплений японцями в порту Фунай. Зустріч У. Адамса з правителем Японії Токугава Ієясу і поклала початок англо-японським зв'язкам.

Наприкінці 1600 року англійський моряк був призначений на посаду одного з декількох радників правителя з питань навігації, кораблебудування і озброєння. Поступово завоювавши довіру сьогуна Ієясу, він став не тільки його довіреним радником, але й другом. Після 1610 року У. Адамса призначили перекладачем при дворі сьогуна, а також посередником між японцями і європейцями. У 1613 році, коли англійський капітан Джон Саріс прибув до Японії від короля Якова I, вже сам У. Адамс, а не як зазвичай місіонери-португальці, виконував роль перекладача під час його бесіди з правителем Японії [8]. Після цієї зустрічі в Нагасакі було відкрито англійське торгове представництво.

У 1613 році англійцям також було дозволено відкрити власну торгову факторію у Хірадо [7], на чолі якої був поставлений досвідчений лондонський купець Річард Кокс, що супроводжував Дж. Саріса.

За допомогою У. Адамса англійці змогли створити декілька невеликих торгових агентств в різних місцях Японії - в Сакаї, Осаці, Кіото, Сідзуоці та на острові Цусіма [6], звідки надалі мали намір розвивати торгівлю з Кореєю.

У. Адамс до кінця своїх днів жив у Японії, навчаючи японців математиці, навігації і кораблебудуванню. Важливе значення мали його книга "Спогади про Японію" і складена ним карта Японії, що була опублікована в Голландії у 1700 році Пітером Вандеруа [6].

З кінця XVI століття починається вигнання європейців з Японії. До 1616 року торгівля іноземних купців обмежується двома пунктами - Хірадо і Нагасакі. До 1623 року англійці були вимушені покинути Японію, пробувши на території країни всього 10 років (з 1613 по 1623 роки).

До 1638 року з країни висилаються всі португальці і іспанці. У єдиний порт країни Нагасакі всього двічі на рік могли заходити тільки голландські, корейські і китайські кораблі.

Японія добровільно опинилася в тривалій ізоляції від зовнішнього світу, зокрема, від західного, аж до середини XIX століття. У цей період підтримувалися мовні контакти тільки з однією європейською мовою - голландською [5]. З кінця XVI до середини XIX століття англійська мова запозичувала дуже мало слів, в основному тільки опосередкованим шляхом. Вони можуть бути розподілені на велику кількість тематичних груп - найчастіше зустрічаються назви рослин: kaki - хурма; валюти: kobang - золота монета; філософських і релігійних понять; назви сект: Tendai - буддійська секта; різних японських титулів: Mikado - титул імператора Японії.

Найбільшу активність в боротьбі за відкриття