УДК 821.161.2 - 7.09

Кріль Т.І.

ХУДОЖНІЙ СВІТ ОСТАПА ВИШНІ РАННЬОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ГУМОРЕСОК "ЧУКРЕН" ТА "ЧУХРАЇНЦІ")

У статті розглядаються особливості художнього світобачення Остапа Вишні раннього періоду творчості через поетику конкретних гуморесок. Акцентовано увагу на самобутності наратології, розкрито та обґрунтовано питання своєрідності жанру, мови, специфіку створеної письменником художньої системи й закономірностей її існування як унікального естетичного явища.

Ключові слова: художній світ, гуморески, поетика, часопростір, візуалізація.

Нові літературознавчі підходи у дослідженні художнього світу письменника та світу його творів викликали потребу нового прочитання та переосмислення творчої спадщини Остапа Вишні. Особливе зацікавлення викликають заборонені у 20-ті роки гуморески "Чукрен" та "Чухраїнці". Після довгої перерви вони побачили світ наприкінці 80-тих років, проте залишилися поза увагою дослідників. Головною причиною такого стану речей уважаємо перебування науковців та літературознавців під впливом комуністичної ідеології, яка обмежувала простір досліджень.

Сьогодні ми маємо кілька літературних вислідів гуморесок О.Курилів, В.Русанівського та Ю.Ярмиша. Не применшуючи вагомість внеску цих науковців для пізнання художніх особливостей гумориста і проблематики його творів, зауважимо, що питання художнього світу сатирика розглянено не у повному обсязі.

Термін "художній світ" є новим літературознавчим поняттям, яке позначає створену уявою письменника і втілену в тексті твору образну картину, яка складається з подій, постатей, їх висловлювань і виражених ними духовних феноменів (уявлень, думок, переживань тощо). Художній світ співвідносний з предметною, соціальною і психологічною реальністю, хоч наділений автором (творцем) антропоморфними і просторово-часовими вимірами, упорядкований композицією твору відповідно до задуму митця [5, 717].

Проблеми взаємовідносин між художнім твором і дійсністю викликали різні підходи до розуміння художнього світу: 1) концепція художнього світу як відображення дійсності (Г.Поспєлов, В.Халізєв, М.Храпченко); 2) цілісний підхід - моделювання дійсності в її цілісності й неподільності (М.Бахтін, Ю.Борєв, М.Гіршман), тобто текст як світ; 3) структурально-семіотичний підхід - художній світ як суцільний мовний простір, знакова система (Р.Барт, У.Еко, Ю.Лотман, В.Руднєв), тобто світ як текст; 4) наративний підхід - художній світ як фіктивний світ, вихідна точка зору "теорії оповіді" (К.Касіч, Й.Фоґт, Ф.Ципфель).

Слідом за М.Бахтіним, який у концепції художньої форми важливого значення надає прийому ізоляції, тобто виділенню із цілісної дійсності окремих реалій, бо, як зазначає науковець, неможливо створити твір, який відобразив би дійсність з абсолютною повнотою, ми розуміємо художній світ як цілісну систему взаємодії елементів змісту і форми. Кожен із них не є самодостатнім, а несе смислове навантаження для твору вцілому. Розглядаючи творчість Остапа Вишні як єдину художню систему, пропонується розширити обсяг терміну "художній світ" і дослідити його як специфічне авторське світобачення, що породжує художню реальність [3].

Поетичне бачення світу дозволило Остапові Вишні відтворити дійсність в усій її повноті. За Григорієм Клочеком, саме бачення автора детерміноване багатьма зовнішніми і внутрішніми чинниками визначає художній світ твору. На переконання науковця, однією із найсуттєвіших характеристик художнього світу є ступінь та особливості візуалізації, його ейдентичність, яка розуміється як тривкість та яскравість внутрішнього зорового бачення того, що зображено у творі. Кожний явлений у свідомості читача художній світ має свої ступені візуалізації [3].

Створюючи фейлетон "Чукрен", Остап Вишня зосередив свою увагу на окремих, ключових реаліях, які наповнили твір змістом і передають цілісну картину суспільного життя українського народу радянської епохи. Деталі, які є провідними засобами образотворення, притаманними письменницькій публіцистиці гумориста, розкривають внутрішню площину особистості. Остап Вишня намагається дати характеристику української ментальності "не зовсім повну", як зауважує автор, але досить вичерпну, як на нашу думку.

Для втілення своїх авторських інтенцій Остап Вишня обирає жанр казки, яким повноцінно користується у фейлетоні "Чукрен". Це дає можливість авторові вирішити проблему часопростору. Бо, як зазначає Д.Ліхачов, однією з основних рис казки є малий опір у ній матеріального середовища. Вислів "опір середовища" вчений пояснює таким чином: "Події у творі можуть бути швидкими або загальмованими, повільними. Вони можуть охоплювати більший чи менший простір. Дія, наштовхуючись на неочікувану перепону або не зустрічаючи перепони, може бути то нерівною, то рівною і спокійною. Взагалі в залежності від опору середовища дії можуть бути вельми різноманітними за своїм характером" [3]. Так, характерною у творі є легкість здійснення бажань. Оскільки чухраїнці, як завжди, не встигли виконати задуманого, "так вони що втнули? Хитрий народ був. Рік у їх мав 365 день, так вони взяли й ухвалили: Через те, мовляв, що рік для нас дуже короткий, ухвалюємо, що з цього числа рік у нас має бути на тисячу днів" [1, 489].

Окрім того, що така особливість внутрішнього світу казки як слабкий "опір сердовища" фактично урегульовує, на думку дослідника, надважливі складові внутрішнього світу як час і простір, то вищезгаданий детермінант формує особливості таких "технічних" складових поетики як сюжет, композиція, поетичне мовлення. Витворюваний гумористом світ постійно проглядається з різних точок зору, немовби подрібнений, з частими порушеннями закономірностей.

Зазвичай у сатирі автор приховує себе, тому співвідношення автора й оповідача змодельовано Остапом Вишнею у творі досить оригінально. Цікавим у цьому відношенні є потрактування О.Курилів, яка говорить про своєрідну гру сатирика у неповноту й невичерпність своїх "студій". Це, як уважає дослідниця, пов'язано з одним із важливих й ефективних художніх засобів сатириків - маскою. Адже, на переконання