Європа спочатку дивувалася, коли ж чухраїнці до справи візьмуться, а згодом перестала й просто відгородилася. "... сусіди їхні, атлантідяни оті самі, аж вікна було зачиняють: - Співають чухраїнці! От народ!? А коли ж вони вже за індустріялізацію візьмуться?" [1].

Володіючи великою й багатою землею "країна ... розлягалася на чималій просторіні від біблійської річки Сону аж до біблійської річки Дяну...", чухраїнці не здатні вміло господарювати, мати з цього користь. А те, чим споконвічно славилася земля - занедбано й забуто. ""Чукрен" була країна хліборобська. На ланах росли незнані тепер хліба-книші, паляниці, перепічки.". Остап Вишня у даному епізоді, робить широку розвідку психіки народу, створюючи гротескно-сатиричний світ контрастів і протилежностей. Бо, як зазначає О.Курилів, таке можливе лише в уяві ледарів [4].

Усі щедроти вони приймають як даність. Звикли. Ця звичка до свого напівдикого існування така глибока, що стала характером. Убивче самовикриття прозвучало у відповіді чухраїнців на запитання про їх національність: "Та хто й зна... Живемо в Шенгеріївці. православні". І, хоча, чухраїнців було чимало, понад тридцять мільйонів - "здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть" [1]. Давня країна - населення ж найвідсталіше у Європі.

Слабка національна самосвідомість, брак національної гідності, рабський дух стали основною мішенню для критики сатирика. З метою створення яскравого образу, автор удається до прозорої алегорії соняшника, який викликає відповідний асоціативний ланцюг зв'язків та уявлень. Адже уперто покірлива рослина є улюбленою в чухраїнців. Варто зазначити, що злиття образу й поняття, що є характерним для письменницької манери Остапа Вишні, виступає не просто носієм інформації. У даному випадку образ соняшника набуває особливої етико-естетичної функції. Через нього автор розкриває основні засади проблеми й залучає до її осмислення читача. "А найбільше чухраїнці любили на вгородах соняшники. - Хороша, - казали вони, рослина. Як зацвіте - зацвіте - зацвіте! А потім, як ісхилить голову і стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він - ти, а ти ніби - пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина." Ця ніби хвалебна характеристика соняшника відтіняє натури тих чухраїнців, які забули про національну гідність, самоповагу [2].

Важливим виражальним засобом аналізованих гуморесок є художня мова. Для створення яскравої візуалізації образів Остап Вишня запозичив її у самого народу. Таким чином автор, вибудовуючи модель світу, наближує його до реально існуючого, зрозумілого й близького читачеві. Такими своєрідними зв'язками є фразеологізми, усічені прислів'я, русизми (наробив, аж пальці знати; встигнемо з козами на торг; якби знаття, де впадеш; якось то воно буде). Вона є особливою за своєю енергетикою та естетичною зарядженістю. Твори наповнюються особливим образним звучанням, прочитується підтекст через практично невичерпні асоціативні зв'язки. Авторські новотвори є своєрідною "візитною карткою" гумориста. Вони допомагають сатирику емоційно наснажити, надати образу відповідного забарвлення, і водночас, розкрити авторське ставлення до нього. Вся гама почуттів, що переповнюють автора, ословлюється у художній мові гуморесок через широку метафоричність, промовисті топоніми й антропоніми. Вони стають ознаками, символами, витворюють поетику гуморесок, феномен, що іменується як художній світ твору. Породжене твором художнє враження стає моментом співтворчості читача та автора.

Отже, у гуморесках "Чукрен" та "Чухраїнці" Остап Вишня зумів передати своє світобачення епохи. Концепція цього світу вимагала відповідних виражально-зображальних засобів, які письменник майстерно залучив для здійснення свого задуму. Сміхові інтенції автора виливаються не тільки у сатиру, але й у пародію. Казкова модель гуморесок дозволила авторові вирішити проблему "опору середовища". Використовуючи традиційні жанрові форми казки, мотиви та образи, Остап Вишня водночас заперечує їх, реформуючи і пристосовуючи до нових цілей і завдань Гуморески пройняті багатозначністю й тісно пов'язані із символістською поетикою й образністю. У центрі уваги письменника проблеми самоідентичності й національної гідності, культури й мистецтва, мови й історії.

Список використаних джерел

Вишня Остап. "Чукрен" // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. - Книга перша. - К.: Рось, 1994. - С. 488-489

Вишня Остап. "Чухраїнці" // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. - Книга перша. - К.: Рось, 1994. - С. 489-493

Клочек Г. "Художній світ" як категоріальне поняття. - Режим доступу: http:// anvsu.org.ua/index.files/Articles/Klochek4.htm

Курилів О. Нація в "кривому дзеркалі" сатири (функціональність прийомів викриття народу в сучасній українській прозі): forum. - 2006. - 17 жовтня. - Режим доступу: http:// 209.85.129.132/search?q

Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т.Гром'яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теремка. - К.: ВЦ "Академія", 2007. - 752 с.

Русанівський В. Часи української державності і бездержав'я // Історія української літератури. - Частина 1. - К. - 2001. - Режим доступу: http://litopys.narod.ru/rusaniv/ ru11.htm#page296

Ярмиш Ю. Актуальність класичного фейлетону: образи та форми // Електронна бібліотека Інституту журналістики. - Режим доступу: http://journlib.univ.ua/ index.php?act=article&art

Abstract: the article deals with peculiarities of Ostap Vyshnia's artistic vision of the world though the poetics of humour stories. Much attention is paid to the original style of storrytelling, the images are analyzed within this paradigm. The question of genre and