УДК 002.2:316.77

В. А. МАРКОВА

КНИГА І ВИКЛИКИ НОВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

Аналізуються концепти «інформаційне суспільство», «масова культура», «постмодернізм» у контексті їх впливу на розвиток книжкової комунікації.

Ключові слова: інформаційне суспільство, масова культура, постмодернізм, книжкова комунікація.

Анализируются концепты «информационное общество», «массовая культура», «постмодернизм» в контексте их влияния на развитие книжной коммуникации.

Ключевые слова: информационное общество, массовая культура, постмодернизм, книжная коммуникация.

The concepts «information society», «mass culture», «post- modernism» in context of their influence on the development of the book communication is analyzed.

Key words: information society, mass culture, postmodernism, book communication.

«Вавилонська бібліотека» – саме таку назву має оповідання Х. Л. Борхеса, яке повною мірою може передати жах і безпорадність сучасної людини в умовах інформаційного вибуху. «Вавилонська бібліотека» – це бібліотека, що складається з книг, утворених вільною комбінацією двадцяти двох букв алфавіту, в яких на осмислений рядок припадає тисячі нісенітнець [3, c. 313]. Вавилонська бібліотека – це метафора нової «вавилонської» катастрофи, на межі якої перебуває людство, що спричинена неконтрольованим зростанням інформації.

Існує багато концепцій, що описують образи сучасності, серед яких для аналізу сучасного стану книжкової комунікації і перспектив її розвитку найважливішими є три: «інформаційне суспільство», «постмодерністська культура», «масова культура». Мета статті – аналіз викликів нової комунікативної реальності книжковій комунікації. Зазначені визначення, на перший погляд, акцентують увагу на різних аспектах сучасного культурного стану, до того ж належать різним галузям гуманітарного дискурсу, але моментом їх «зустрічі» є те, що, як вважає сучасний культуролог М. Еп- штейн, постмодернізм є «травматичним досвідом», зумовленим обмеженістю людини в сприйнятті інформації, накопиченої людством. Геометрична прогресія зростання інформації протирічить реальній кількості років життя, даних людині, в які вона здатна її сприймати. Отже, виникає потреба в додаткових пристроях, «протезах», що зможуть допомогти подолати це протиріччя (варто тут пригадати і теорію Маклюена щодо розширень зовні наших почуттів).

ХХ сторіччя – початок цивілізації протезів: люди спілкуються між собою за допомогою приладів, підключених до органів чуття. У міру вбудовування людини в грандіозно розпростерте інформаційне тіло людства неминуче збільшуватимуться протезно-електронні складові індивідуального тіла, оскільки йому не вистачатиме очей, вух, рук для сприйняття і передачі всієї інформації, що є необхідною для виконання людських функцій. Там, де органи втрачають взаємозв'язок у єдиному цілому організму, вони опосередковуються протезами – екранами, дисками, комп'ютерами, телефонами, факсами. Усе це – подовжувачі і замінники тілесних органів, що травмовані надлишком інформації [11].

А тому як постмодерністські концепції, так і теорії інформаційного суспільства в межах свого категоріального апарату описують споріднені процеси, спричинені кризовим станом подальшого зростання інформації і неможливістю його подолання лише в межах книжкової комунікації.

Концепт «масова культура» апелює до таких тенденцій у суспільстві як «повстання мас» (X. Ортега-і Гасет), ліквідація «двовимірної» культури (Г. Маркузе), що привело до розмивання границь між «високою» і «низькою» культурами завдяки експансії засобів масової інформації, які вбудовують культурні цінності в існуючий порядок і надають їм товарної форми, чим повністю нівелюють їх трансцендентний статус. Масова культура є продуктом процесів індустріалізації, урбанізації та виникнення національних державних утворень, тобто характерних ознак індустріальної доби в розвитку суспільства. Зазначені процеси потребували загальної грамотності населення та розвитку каналів трансляції інформації найширшому колу людей. Розвиток засобів тиражування, першим з яких був друкарський прес, запустив машину масового виробництва інформації. Один з теоретиків «інформаційного суспільства», Е. Тоффлер, аналізуючи індустріальне суспільство, звертає увагу на те, що «в засобах масової інформації, від газет і радіо до кіно і телебачення, – повсюди ми знов-таки виявляємо головні принципи фабричного виробництва. Усі вони штампують однакові повідомлення для мільйонів мозків, так само як фабрика штампує один і той же товар, щоб він використовувався в мільйонах будинків. Стандартизовані, масово виготовлені «факти», двійники стандартизованих, масово виготовлених продуктів, надходять від нечисленних фабрик з виготовлення образів (image-factories) до мільйонів споживачів» [9, c. 76]. Тобто в трансляції соціально значимих цінностей поряд з книгою поступово своє місце займають журнали і газети, а в подальшому, представники нової комунікативної реальності – радіо та телебачення, котрі суттєво відтіснили книгу як домінуючу форму передачі основних культурних смислів у суспільстві. Формується ціла індустрія різноманітних форм масової культури, яка безконтрольно тиражує інформаційні потоки.

Очевидно, що інформаційний «вибух» поставив під загрозу саму ідею комунікації і, зрештою, спричинив винайдення інших засобів, які б ефективніше порівняно з книжковою комунікацією, боролися з його наслідками. Таким чином, книжкова комунікація зіткнулася з викликами нової культурної реальності, які не тільки позбавили її панівного становлення в суспільстві щодо трансляції головних культурних цінностей, а й загрожують залишити книгу лише як музейний експонат. Чи залишаться в культурі майбутнього ті ареали, в яких існування традиційної книги буде необхідним? Щоб відповісти на це запитання необхідно докладно описати ті концепти, з яких і вимальовується образ сучасності.

Поняття «інформаційне суспільство» було вперше введене до наукового обігу майже одночасно в США і Японії Ф. Махлупою та Т. Умесао. Водночас найрозробленішою концепцією майбутнього суспільства є теорія постіндустріального суспільства, фундатор якої – видатний американський соціолог Д. Белл (роботу над нею він розпочав наприкінці 50-х рр.).

У 1973 р. була опублікована його фундаментальна праця «Прийдешнє постіндустріальне суспільство», в якій він