у лінійну послідовність вже не використовується. Така синхронізація споріднена з діяльністю центральної нервової системи людини, а тому виникає ілюзія, що комп'ютер «мислить». Тобто для Маклюена кінцевим підсумком розвитку засобів комунікації було б створення комп'ютера, який би був наділений свідомістю, що означає розширення людської свідомості: «з пришестям електрики і автоматизації технологія фрагментованих процесів раптово злилася разом з людським діалогом і необхідністю в усепоглинаючої уваги до людської єдності. Люди раптом перетворилися в кочових збирачів знань, кочових, як ніколи раніше, інформованих, як ніколи раніше, вільних від фрагментарного спеціалізму, як ніколи раніше, – і разом з тим, як ніколи раніше, залучених у тотальний соціальний процес. Оскільки з пришестям електрики ми здійснюємо глобальне розширення нашої нервової системи, миттєво взаєпов'язуючи будь-який людський досвід» [5, с. 412].
З тих часів минуло майже піввіку, а утопія Маклюена понині так і залишилася утопією; стрімкий розвиток інформаційно -комунікаційних технологій багато в чому підтвердив пророцтва канадського вченого, а багато в чому спростував. І тому не дивно, що саме розвиток Інтернету, в якому вбачають «глобальне селище» Маклюена, спричинив нову хвилю зацікавленості його ідеями. Аналогічним чином у сучасних працях акцент перш за все робиться на «мережевому суспільстві» (Кастельс), на суспільстві «мережевого інтелекту» (Тапскотт), на «віртуальному співтоваристві» (Г. Рейнгольд), тобто мережевий принцип стає ключовим концептом організації в сучасному суспільстві [8]. Мережевий принцип є повною протилежністю лінійного принципу, втіленням якого є традиційна книга. Показовим є те, що, як і Маклюена, сучасних авторів не цікавить питання змісту мережевого простору. Так, на думку Кастельса, головне – бути в мережі, оскільки саме це є гарантом повноцінної участі в житті мережевого суспільства. Мережевий простір сприяє створенню «електронної агори», «інтерактивного співтовариства», «індивідуалізованішому» спілкуванню. Основою створення «мережевого суспільства» став розвиток мережевих інформаційно-комунікаційних технологій і, в першу чергу, Інтернету, який у перекладі з англійської дослівно й означає міжнародну мережу. Мережа, що створена в межах проекту Міністерства оборони США, поступово розрослася і трансформувалася в привабливий комунікативний засіб, доступний людині з найзагальнішими уявленнями про роботу з комп'ютером. Темпи зростання користувачів Інтернету є дійсно вражаючими. Базовим принципом організації інформаційних ресурсів Інтернету є гіпертекст, який можна вважати найвиразнішим символом нової комунікативної реальності.
Маклюен вважав, що виникнення книгодрукування з його ідеєю стандартизації сприяло формуванню національних мов, становленню національних літератур і, зрештою, виникненню національних державних утворень. На сьогоднішній же день ми спостерігаємо протилежні тенденції – процеси, що відбуваються у світовому інформаційному просторі, споріднені з ідеєю глобалізації. Такий стан не може не викликати занепокоєння, оскільки утопія «глобального селища» насправді призводить до збільшення розриву між розвинутими і мало розвинутими країнами в економічному розвиткові, що, безумовно, впливає і на розвиток інформаційного середовища. Універсальною мовою електронного спілкування стає англійська, причому вона теж зазнає певних змін, суттєво спрощуючись і наближаючись до розмовної, з використанням власного сленгу та піктограм, які передають певні емоції. Такий стан справ викликає стурбованість навіть у західноєвропейському співтоваристві. Тобто мережевий принцип організації інформаційного простору став плідним підґрунтям для процесів глобалізації суспільства, які, на сьогоднішній день неоднозначну оцінюються, оскільки в них явно простежується домінування англо-американської традиції.
Таким чином, можна підсумувати, чим саме загрожують виклики нової комунікативної реальності книжковій комунікації. Так, парадоксальним образом книжкова комунікація, яка у своєму розвиткові багато в чому стимулювала виникнення феномену масової культури, стала її жертвою. З одного боку, книга відігравала і відіграє значну роль в індустрії дозвілля (книги розважальних жанрів), але вона стала уразливою для критики за певну «всеядність», утрату своєї «великої місії», з іншого ж, у виконанні цієї функції вона зазнала конкуренції від інших форм проведення дозвілля, особливо тих, що спричинені розвитком нових засобів комунікації. Подальший же їх розвиток у суспільстві нового типу – інформаційному – поставив під загрозу і виконання інших функцій, оскільки пошук у межах електронної комунікації ефективнішим, ніж у межах книжкової комунікації. До того ж електронна комунікація сприяє зникненню просторово-часових обмежень у доступі до інформації. Постмодерністські ж теорії з їх установками на критику західноєвропейської логоцентричної традиції сприймають книгу з лінійною ієрархізованою структурою як її символ, а тому книзі протиставляється інша організація текстуального простору – нелінійна, неієрархічна, децентрована. І втіленням такої структури є гіпертекст.
Подальшою перспективою розвитку запропонованої теми є відповідь на питання: чим саме здатна відповісти книжкова комунікація викликам нової комунікативної реальності.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального
прогнозирования/ Д. Белл. – М. : Аеа4еміа, 1999. – 956 с.
Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Бодрийяр Ж. – М. : Добро- свет, 2000. – 389 с.
Борхес Х. Л. Сочинения в трех томах / Х. Л. Борхес. – Рига : Полярис, 1994. – Т. 1. – 558 с.
Кастельс М. Информационная епоха : Экономика, общество, культура / М. Кастельс. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
Маклюэн М. Понимание медиа : внешние расширения человека / М. Мак- люэн. – М. : Гиперборея, Кучково поле, 2007. – 462 с.
Моль А. Социодинамика культуры / А. Моль.- М. : Прогресс, 1973. – 405 с.
Петруччи А. Глава 13. Читать, чтобы читать: чтение в будущем / А. Петруччи // История чтения в