УДК 821.112.2.09:81 '373.612.2

Маценка С.П., к.філол.н., доцент кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка

F. Hundertwasser „Die Spirale"

Спіраль як мисленнєва фігура та метафора тексту (на прикладі творчості Крісти Вольф)

У статті здійснена спроба узагальнення та унаочнення .зумовленого творчою активністю осмислення сучасною німецькою письменницею Крістою Вольф взаємозв 'язку процесу суб 'єкта і процесу історії. Спіраль використовується при цьому як модель такої системи відносин і розглядається відповідно як метафора художнього тексту письменниці, що дозволяє продемонструвати форми контактів у ньому.

The article explores the generalization and illustration of the perception of the process of subject and the process of history, caused by the creative activities of the modern German Writer Ch. Wolf In this context the spiral is used as a reference system and therefore as a metaphor of the text of Ch. Wolf. This allows the demonstration of contact forms in the text.Окреслення часо-просторової організації твору, оповідної структури, інтерпретація тематичного комлексу, який творить смислову і функціональну єдність, є сучасними складовими технології аналізу художніх творів. Одна з актуальних проблем текстології - вивчення залежності структури тексту від мисленнєвої логіки автора, зумовленої творчим процесом. Стверджується, що мислення диктує текст. Розгляд художнього тексту К. Вольф крізь призму розвинутої нею поетики "суб'єктивної автентичності", яка зосереджена великою мірою на іманентних процесах тексту, дає змогу не тільки в новому світлі представити творчість письменниці, але й заглибитися в потаємні процеси внутрішньо- текстового творення смислу. Спіраль як мислен- нєва фігура і метафора тексту є засобом артикулювання та унаочнення його глибинних рівнів, взаємодія яких уможливлює конституювання суб'єкта та історичного контексту, який це забезпечує. Теоретичною основою даного дослідження є, відповідно, поетологічні висловлювання самої письменниці, сформульовані нею текстуальні поняття, наприклад, "глибина", "конституювання суб'єкта", "суб'єктивна автентичність". Для пояснення тези про функціонування художнього тексту К. Вольф за принципом спіралі використана теорія полілогу французької мислительки Ю. Крістевої. Політемпо- ральна структура, час полілогу, час суб'єктивності, полілогічний суб'єкт - категорії, які дають змогу осягнути процес функціонування тексту, в якому контактують словесно артикульоване і невербальне, реальне і вигадане, фізичне і метафізичне, історичне і міфологічне, врешті, зняті межі поміж суб'єктом і об'єктом оповіді.

Німецькій письменниці К. Вольф відома таємниця відносності часу: миттєвість здатна розширюватися аж до вічності, наслідком чого є велика кількість багаторівневих можливостей переживання. Тому результатом переборення лінійної тривалості часу є його поглиблення за допомогою спогадів і передбачень. "Глибина. Якщо вона не є властивістю матеріального світу, то, значить, вона витікає із життєвого досвіду і є здатністю, якої люди набули впродовж довгих років суспільного співіснування і яка була не лише збережена, але й розвинута, оскільки виявилася необхідною. Отже, її спричинили ми, суб'єкти, що проживають в об'єктивних умовах. Вона - результат незадоволених потреб, породжених ними непорозумінь, суперечностей і неймовірних зусиль людей, які намагаються перерости самі себе чи, вірніше, дорости до себе. У цьому повинен полягати зміст і завдання глибини нашої свідомості, і тому ми не маємо права приносити її в жертву поверхневості" [1; 48]. Та крива, яку виводить на папері пишуча рука, видається авторці інтенсивнішою та яскравішою, тим самим ближчою до справжнього життя, аніж лінія людського існування, що так часто відхиляється вбік. Шлях до відкриття значущості пережитого протікає у формі спіралі, яка, будучи спрямованою в глибину, стає більше, аніж обхідними маневрами для досягнення мети. Спіраль - це центральна мисленнєва фігура в логіці роздумів та розповіді Крісти Вольф. Авторка вдається до критичної саморефлексії. "Я змушена спочатку довго блукати манівцями, доки знову доберуся до цієї мисленнєвої структури, часто це означає - до структури пригадування", - пояснює письменниця [7; 206]. Активізоване теперішнім моментом асоціативне мислення К. Вольф спрямоване водночас як до минулого, так і до майбутнього, тобто до певної часової єдності, яка покликана продемонструвати не лише взаємозалежність і взаємообумовле- ність історичних періодів, але й у моментальному розрізі показати змінність минулого, теперішнього й майбунього в процесі їх комунікативного засвоєння. Вона прагне створити текстові фігури, які найближче імітують роботу мозку. Завдяки такій формі авторка намагається якомога більше дізнатися про себе. "Я наближаюся до цього, якщо асоціюю, роблю спроби свідомо проводити аналогії, просуватися нехронологічно і ставити собі певні запитання - хоча це й болючіше і напруженіше. Мої питання структурують книгу, а не події" [7; 207]. У цьому сенсі текст Крісти Вольф розуміється як інтеграційна модель, яка функціонує за принципом спіралі, при чому чітко розпізнаються дві її форми: лабіринт, який закручується всередину і вказує на подорож оповідача в напрямі до таємного центру, де є надія відкрити себе і суттєві закономірності життя, та сферичний вир, який намотується навколо власної осі, об'єднуючи рухи, спрямовані всередину і назовні. У такий спосіб спіраль символізує прагнення і вростання у цілість.

Написання має при цьому особливе значення. Поштовхом до нього є набутий внутрішній досвід, який усвідомлюється автором як зародок, що володіє характерною для будь-чого первісного енергією, яка прагне виявитися. Текст, таким чином, підпорядковується деякому первинному імпульсу, який безпосередньо стосується самого творця, глибин його свідомості й позасвідомого. Такий вид послання, однак, прямо