УДК 811.161.2'37

Фатєєва Л.М., аспірантка кафедри української філології та загального мовознавства Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Лінгвокультурологічний концепт "воля" (пареміологічний аспект)

Стаття подає класифікацію паремій, що позначають концепт «Воля», на основі семантики та образної форми втілення, виявляє особливості відбитих у них національних рис мовної картини світу.

The article suggests the classification of semantic groups of meaning "Will" on the basis offigurative embodiment, reveals particularities of national features of the linguistic world view reflected in them.Українські паремії були об'єктом різноаспек- тного вивчення в працях Л.Авксентьєва, І.Голубовської, К.Глуховцевої, В.Мокієнка, В.Ужченка, В.Чабаненка та інших учених. Проте пареміологічна сфера на позначення концепту "воля" не одержала належного лінгвістичного висвітлення.

Мета статті - здійснити семантичний аналіз українських паремій, що об'єктивують концепт "воля", виявити його національно-культурну специфіку. Розвідка є частиною дисертаційного дослідження, напрям роботи якого пов'язаний із комплексними темами кафедри української філології та загального мовознавства. Її актуальність зумовлена тим, що концепт "воля" належить до тих базових концептів культур, вміст і цінність яких у даній лінгвокультурі визначають специфіку сприйняття світу певним етносом [8, с. 74 ]. Вважаємо, що для інтерпретації лінгвоку- льтурологічного концепту необхідна комплексна методика дослідження, що передбачає одним із чинників проведення пареміологічного аналізу. Це пояснюється тим, що в пареміологічному корпусі "відображаються не лише універсалії загальнолюдського життєвого досвіду, а й подаються неповторні зразки національної логіки та світооцінки, що сприяє виявленню особливостей менталітету" [3, с .72] етносу.

Питання входження прислів'їв та приказок до фразеологічного фонду чи афористичних суджень поки що не вирішене в сучасній лінгвістиці. Ми поділяємо думку І.Голубовської стосовно сутності прислів'їв як результату морально- ціннісної концептуалізації дійсності [3, с. 66] і належності їх як домінантних до афоризмів, незважаючи на спільні ознаки "фразеологічних сполук" та "фразеологічних речень"(паремій) [3, с. 66].

Прислів'я розуміємо як "короткий, стійкий у мовленнєвому побуті, як правило, ритмічно організований вислів повчального характеру, в якому зафіксований віковий досвід народу; має форму завершеного речення (простого або складного) [5, с. 389]. Приказка - короткий вислів, нерідко повчального характеру, має, на відміну від прислів'я, тільки буквальний план і в граматичному відношенні є завершеним реченням [5, с. 389].

Кількісно концепт "воля", що має не лише власне лінгвістичну, а й лінгвокультурну інформацію, досить широко представлений в українській пареміології. Він вербалізований у більш як 200 прислів'ях, приказках та приповідках, які, враховуючи семантичну наповнюваність, класифікуємо на 10 груп.

Найчисленнішу семантичну групу становлять паремії, що фіксують морально-вольові риси характеру: відвагу, сміливість, завзяття, боязливість: 1. Чия відвага, того й перемога [6, с. 10]. 2. Сміливим відвага володіє [13, с. 326]. 3. Завзятий, як перець, покіль не вийде на герець [13, с. 469]. 4. Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає [9, с. 27]. 5. Боязливому - по вуха, сміливому - по коліна [13, с. 471].

Досить продуктивна група паремій, у яких воля постає як мрія, бажання, мета, що підкреслює волелюбність українського народу - провідну рису його менталітету: 1. Сам у неволі, а мрії на волі [13, с. 154]. 2. Або волю здобути, або дома не бути [7, с. 108]. 3. Хоч рачки, та на волі [11, с. 587].

Філософське осмислення волі як сили, що здатна кардинально впливати на життя людини, засвідчують паремії третьої групи, представленої, зокрема, прикладами: 1. Воля дає силу слабим [ 1, с. 205]. 2. Боягуз умирає тисячу раз, а відважний тільки раз [9, с. 27]. 3. Великі душі мають силу волі, а слабодухи гинуть у неволі [9, с. 53].

Лаконічні експресивні висловлювання, що є складовими четвертої семантичної групи, виражають думку, що воля є умовою щасливої долі.

Реалізацію такої ідеї вбачаємо в контекстах: 1. Хто без волі, той без долі [9, с. 54]. 2. Краще на волі на вітці, чим у неволі у золотій клітці [1, с. 205].

Вербалізовані судження п'ятої групи акумулюють роздуми-переконання, у яких воля - необхідна умова повноцінного життя людини. Приклади цього наочно демонструють такі стійкі вислови: 1. Тільки й волі, що крикнуть у полі [12, с. 155]. 2. Воля - маленьке слово, а всі йому раді [ 1, с. 205].

Ще одна пареміологічна група виражає на- станови-побажання, що є релевантними для свідомості її носія: 1. Не думай про страх, то його й не буде [1, с. 215]. 2. Терпи, козак, отаманом будеш [13, с. 208].

Спектр значень досліджуваних мовних одиниць, пов'язаних із вольовою концептосферою, розширюється за рахунок паремій наступної групи, у яких домінантною виступає сема "рішучість": 1. Або пан, або пропав [13, с. 327]. 2. Що буде, те й буде [1, с. 134].

Серед аналізованих наявні паремії, що репрезентують волю як вияв дії, часом потенційної: 1. На волі я й гори потоплю [13, с. 155]. 2. Таке діло, що треба йти сміло [1, с. 134]. 3. Козак живе не тим, що є, а тим, що буде [13, с. 208].

Семантична група "пасивність " представлена нечисленним рядом стійких висловів: 1. Ваша сила - ваша й воля [13, с. 155]. 2. Панська воля - панська й сила [13, с. 155]. 3. Коли та воля буде? Чи вона