наративний конфлікт акцентується своєрідним паратекстуа- льним обрамленням: художньому тексту передує, крім згаданої вище "Авторської зауваги", також текст судового висновку, в якому подається офіційна версія кривавого повстання літа 1831 року під керівництвом "фанатичного чорного раба Ната Тернера" [3; 3]. Епіграф, що слідує далі, - уривок з Об'явлення Івана Богослова, - вносячи теми людського страждання, горя і Божого спасіння, пропонує інший, у порівнянні з попереднім документальним, духовний варіант сприйняття представлених подій.
Закінчується роман за тією ж логікою. Так, перша частина паратексту наприкінці твору є параграфом з історичного документа, який, повідомляючи, що сталося з тілом Ната Тернера - з його шкіри наробили сувенірів, а скелет довгі роки зберігався у доктора Массенберга, - пропонує офіційний варіант фіналу трагічної історії життя Ната. Другий же, заключний елемент, що є знову-таки цитатою з Об'явлення - "...І Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина" [3; 347], - поєднуючись з іншим уривком із Об'явлення, що відкриває текст роману, створює своєрідне біблійне обрамлення наративу твору, надаючи йому притчевого значення.
І, нарешті, у зв'язку з романом "Зізнання Ната Тернера" не можна не згадати про важливість такого виду паратексту як критична література про твір (сюди ж можна віднести передмови та післямови). Очевидно, що цей різновид паратексту можна вважати вторинним з огляду на те, що він не є неминучою умовою контакту автора і читача, як, наприклад, назва твору. Проте, досвід показує, що саме цей вид паратексту може виявитись визначальним для сприйняття твору та його життєспроможності в культурній сфері. З'явившись у надзвичайно гострий момент суспільно-політичної історії США, у розпал Руху за громадянські права 1960-х рр., роман "Зізнання Ната Тернера" завдяки своїй тематиці спровокував бурхливу полеміку. Незважаючи на сформульовану Стайроном у "Авторській заувазі" інтенцію створити філософський роман, його "Зізнання Ната Тернера" було сприйнято як твір історичний, політично заангажований, причому письменника обвинувачувала як біла критика, дорікаючи йому, що він представив неправдоподібний, занадто "білий" образ чорного раба, так і чорні опоненти, вважаючи, що білий південець взагалі не мав права писати про легендарного героя чорношкірого населення. Це призвело до виразно упередженого ставлення читацької аудиторії. Заідеологізованість же прочитання сприяла тому, що довгі роки цей твір Стайрона був недопрочитаним, недоусвідомленим, а відтак недооціненим. А його об'ємний ідейно-філософський сенс, як і особливості художньої організації, просто залишалися за рамками уваги реципієнта.
Таким чином, уважний аналіз паратексту як зони контакту автора та читача дає підстави наголосити ту визначальну роль, яку він відіграє у процесі творення змісту та впливу на реципієнта. Дослідження функцій паратексту в загальній структурі твору може виявитися плідним для
Література
Abbott P. H. The Cambridge Introduction to Narrative. - Cambridge: Cambridge UP, 2002.
Genette G. Paratexts: Thresholds of Interpretation/ trans. by Lewin J. E. - Cambridge: Cambridge UP, 1997.
Styron W. The Confessions of Nat Turner. - Toronto, New York, London, Sydney: Bantam Books, 1983.
виявлення прихованих художніх потенцій тексту, а також у рамках аналітичного прочитання з позицій герменевтики і рецептивної естетики.
Styron W. He Down m Darkness. - NY: New American L^ary, 1951.
Styron, W. Set TMs House on Fue. - NY: Vmtage Books, 1988.
Styron W. SopMe's Choke. - NY: Vmtage Books, 1992.
http://student.mscc.huji.ac.il/~forensic/subs/ rilke r.htm