УДК 811.161.2'42

Івасюта М.І., аспірант кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича

Рослинна мовна символіка у творах письменників Буковини кінця XIX - початку XX століття

У статті проаналізовано загальнонаціональні та регіональні особливості функціонування українських мовних символів на позначення рослин у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття, виокремлено групи українських рослин-символів, визначено індивідуально-авторське тлумачення рослинних символів.

The article deals with the analysis of the national and regional features of functioning of the Ukrainian language plants symbols in the creativity of known Bukovinian writers of the end ХІХ - the beginning XX century. The groups of the Ukrainian words - symbols are selected, the author's individual understanding of a symbol is found out.Сучасні мовознавці активно досліджують проблеми української символіки, приділяючи значну увагу традиційним словам-символам, котрі становлять „своєрідні лексичні константи, у яких зафіксовано світогляд народу, закріплено його багатовіковий мовний досвід" [8, с. 193]. До традиційних слів-символів в українській мові належать рослинні мовні символи.

Питання рослинної символіки неодноразово було висвітлено в дослідженнях українських мовознавців: ще О.Потебня у праці „О некоторых символах в славянской народной поэзии" (Харків, 1860) на матеріалі народних пісень визначив основну групу слов'янських символів, передусім українських, з'ясував особливості функціонування символів та їх зв'язок з народними традиціями, віруваннями та обрядами, описав низку рослинних символів (калина, листя, тонке дерево) [див. 7]; його ідеї знайшли продовження у працях сучасних дослідників - Л.Голомб, Л.Колесникової, В.Кононенка, О.Сімович, О.Таран та інших. Незважаючи на вагомий внесок українських мовознавців у вивчення рослинної символіки, регіональний аспект дослідження символів є принагідним, чим і зумовлена актуальність нашої роботи. Регіональні особливості функціонування українських мовних символів допомагають зрозуміти етнічні уявлення (зокрема буковинців), які доповнюють і збагачують тлумачення української символіки. Мета нашого дослідження - з'ясувати загальнонаціональні та регіональні особливості функціонування українських рослинних мовних символів у творчості письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття. Для досягнення мети потрібно вирішити такі дослідницькі завдання: 1) виписати мікроконтексти з мовними рослинними символами з творів письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття та систематизувати їх; 2) схарактеризувати загальнонаціональні та регіональні особливості функціонування мовних рослинних символів; 3) визначити роль письменників у створенні нових символічних позначень явищ та ідей.

Джерелами дослідження послужили прозові, поетичні та драматичні твори буковинських письменників кінця ХІХ - початку ХХ століття, зокрема Г .Воробкевича, С. Воробкевича, Т.Галіпа, І.Діброви, З.Канюк, І.Карбулицького, О.Маковея, Д.Макогона, К.Малицької, О.Поповича, Ю. Федьковича, С.Яричевського, Є.Яро- шинської та ін. Такий вибір не випадковий - творчість письменників цього періоду передувала появі на теренах літератури Буковини плеяди яскравих поетів-символістів (Д. Загул, В.Ко- билянський), які почасти спиралися на досвід (у тому числі й мовний) своїх літературних попередників.

Рослинна символіка відображає землеробський спосіб життя українців, їхні звичаї, вірування, одвічний інтерес „до великої таємниці безперервно-циклічного відтворення живого зела із зерна" [11, с. 343], бо часто рослини „бачилися людині носіями певної магічної сили, до того ж не позбавленої зв'язку з потойбіччям (бо проростання відбувається саме з-під землі), а отже, і з її власними предками" [11, с. 343].

Серед рослинних символів, зафіксованих у творах письменників Буковини кінця ХІХ - початку ХХ століття, виокремлюємо слова- символи на позначення дерев та кущів, квітів, злаків.

З-поміж слів-символів на позначення дерев та кущів найчастіше фіксуємо традиційні для українців символи, проте іноді вони набувають регіонального компоненту символічного значення.

Дуб - символ „гордості і міці, сили, довговічності, здоров'я; цілісності; дужого гарного парубка" [9, с. 47]: Іван був парубок моторний, /здоровий і міцний, як дуб (Т.Галіп) [І, с. 346]; часто це дерево у творах письменників символізує найкращих синів України, а дубові ліси - рідну землю: Зашуміла грізна буря, / дуби похилила - / в руськім борі найстаршого / до землі звалила (Г.Воробкевич) [І, с. 150]; І на диво чорна сила з ними ся зв 'язала / і, мов опир кровожадний, на Вкраїну впала. / Ліси буйні, бори темні навік повсихали, / зеленії дуби, сосни гнилизною стали (Г.Воробкевич) [І, с. 149].

Осику вважають нечистим, проклятим деревом, бо, за біблійною легендою, „воно прийняло Іуду, і на ньому він нібито повісився" [4, с. 422]; це дерево в українців „символізує зраду і водночас - страх бути покараним за неї" [6, с. 120]; осика виступає оберегом від нечистої сили: І рішили усі, що небіжчик - опир / і що треба осичин кілок / вбити в серце йому, щоб з могильного сну / не підвівся вже більш ні на крок (С.Яричевський) [V, с. 2].

Береза - дерево, що символізує смуток, горе, печаль [4, с. 34]: То не плаче пташина, / не тос- кує калина, / не шепоче берізка сумна - / то голосить матінка, / бо померла дитинка, / укохана ягідка дрібна (С.Яричевський) [III, с. 3]. Нерідко береза в авторському розумінні символізує самотність: Немає у мене ні хати, ні роду, / самий, як берізка в тяжкую негоду, - / хоть з моста та в воду (С.Яричевський) [І, с. 390].

Липа - символ жіночої краси, щастя [9, с. 17], символ самої жінки [4,