Символічним є і використання слова- символу лелія, який позначає чистоту, невинність: Сестро ж моя, лелієнько біла, / Уповіж ми, де ти ся поділа? (Ю.Федькович) [І, с. 55]; І любила мати дуже / доню солоденьку / і лелієв величала /єї веселенько (С.Яричевський)[ІІ, с. 1].

Мак - символ молодості, краси [4, с. 350], що нерідко увиразнено епітетом красний: Як у полі красний мак, / був хороший і козак (Г.Воробкевич) [І, с. 150].

Барвінок - символ життя і безсмертя людської душі; рослину садять на могилах як символ зв'язку життя і смерті, як його продовження [4, с. 27]; символ пам'яті про покійних [9, с. 12]: Могилами засіяна земличка, / Застелена барвінком і чічка- ми (І.Карбулицький) [І, с. 435]. Барвінок - символ, що оберігає від забуття. Ідивідуально- авторським символом, близьким до такого значення барвінку, є рута, хоча лексикографічні праці фіксують протилежне значення рути - забуття [6, с. 127]: А я заспіваю по руському краю, / Щоб було далеко, далеко мя чути; / Від Чорної гори до Дніпра-дунаю / Розсипся ми, пісне, барвінком та рутов! (Ю.Федькович) [І, с. 63].

Трава (мурава) - символ добрих і злих сил природи; людських істот; символ молитви; оберега; смерті [9, с. 128]: Під зеленов муравою / Серце стрепенеться (Ю.Федькович) [І, с. 65]. Окрім основних компонентів символічного значення, виокремлених В.Кононенком, - „загибель", „забуття", „небуття", „смерть" [6, с. 127], фіксуємо значення суму, молодої дівчини: Над потоком там травиця / Вниз ся похилила; / За миленьким чорноброва / Тяжко затужила (О.Попович) [І, с. 165].

Важливе місце в символіці українців загалом і мешканців гір зокрема посідає зілля. «Великий тлумачний словник сучасної української мови» фіксує такі значення цього слова: 1. Різноманітні, здебільшого запашні трав'янисті рослини. 2. Навар або настій з деяких рослин, який використовується в народній медицині переважно з лікувальною метою. 3. Те саме, що тютюн. 4. Те саме, що горілка. 5. В'їдливі, причепливі люди, які роблять що-небудь погане, шкідливе [1, с. 366]. У творах письменників Буковини зілля фігурує в першому та другому значеннях, проте найчастіше це слово використовують на позначення рослин або навару з цих рослин, наділеного магічною силою, він має чудодійний вплив на вчинки, почуття людини. Зілля використовували як оберіг від нечистої сили, як приворотний засіб, але й як отруту [9, с. 55]: ... брата рідного він, як жорстокий той кат, / диким зіллєм страшним отруїв (С.Яричевський) [І, с. 2]; Скажи мені, голубко мила, / В якім ти зіллю умивалась? Які ти чари, мила, пила? (І.Діброва) [І, с. 466]. У творах Ю.Федьковича зафіксовано кілька назв зілля, що використовують у чаруванні - змийовона, зрадзіль, ключзіль [див. 10].

Символічно навантаженими є рослини на позначення ягідних культур: малина - символ дівочості [4, с. 352]... дівчина хорошая, як малина (Г.Воробкевич) [І, с. 150]; виноград - символ родючості, у поєднанні з лексемою сад - символ єднання сердець [4, с. 520]: Ой узяв то козаченько, / взяв дівчину молоденьку, / заручену та й пухкеньку, / і повів ї в густий сад, / в зелененький виноград (Г.Воробкевич) [І, с. 150]. Гіперонім ягоди символізує кохання: Скоро ягідки дозріли, / Люди їх забрали; / Так і нас то перед шлюбом / Люди роз'єднали (О.Попович) [І, с. 165].

Символічного значення набувають і назви злакових культур, зокрема жито - символ добробуту, заможності [6, с. 131]. С.Яричевський використав цей символ, оцінюючи вчинок Б.Хмельницького - приєднання України до Росії, коли українці втратили надію на вільний, забезпечений спосіб життя і стали приреченими на довічне рабство: Коли б інакше думав Хміль, /

Ми мали б жито, не кукіль! [І, с. 388], де жито - незалежна доля українського народу, а кукіль - перепона до цього, як рослина-шкідник, яка не дає вільно рости злаковим культурам.

Зерно - символ життя, родючості: Зеренце лягає в землицю м 'якую, / Слово Боже входить в душу молодую (О.Попович) [І, с. 166].

Кукурудза - регіональний символ буковинців, що набуває значень загальнонаціонального символу пшениці - добробут, заможність, тому що для мешканців гір кулеша - другий хліб: Що, тітко, - кажу, - мала буде кулешка, не допустив Бог жовті збирати!? (І.Бажанський) [І, с. 323].

Письменники Буковини активно використовують українську рослинну символіку, як загальнонаціональну, так і регіональну. Функціонування в їхніх творах питомо українських символів (калина, верба, дуб, вишня, жито) доповнює загальну мовну картину світу українців, регіональні слова-символи на позначення рослин (смерека, липа, кукурудза) допомагають глибше

Література

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004. - 1440 с.

Воропай О. Звичаї нашого народу. - К.: Оберіг, 1993. - 592 с.

Голомб Л. Символіка рослин у ліриці Миколи Вороного // Південний архів: Збірник наукових праць. - Вип. ХХІ. - Херсон: Видавництво Херсонського університету, 2003. - С. 133-138.

Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. - К.: Довіра, 2006. - 703 с.

Колесникова Л. Із спостережень над семантичним потенціалом окультурених ботанічних символів (на матеріалі поетичної мови кінця ХХ століття) // Південний архів: Збірник